Справа № 367/1927/25
Провадження №2/367/3354/2025
Іменем України
26 листопада 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Лещенко О.В., розглянувши в місті Ірпені у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кухта О.В. звернулась до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
У позовній заяві зазначає, що 16.05.2009 між сторонами було укладено шлюб. Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між сторонами сімейні відносини не склались, відсутні взаєморозуміння, духовна та фізична близькість, відповідач чинить щодо позивача психологічне насилля, проявляє агресію, таке його ставлення призвело до розладу і фактичного припинення шлюбних відносин. Шлюб з відповідачем просить розірвати, спільно жити з ним не бажає, подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим, просить не давати строк на примирення.
Також у позовній заяві зазначено, що неповнолітні діти проживають разом з позивачем, отримають від неї всі блага, які необхідні для нормального фізичного та духовного розвитку дітей. Відповідач зобов'язаний також нести витрати з утримання дітей, тому позивач просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) від дня пред'явлення цього позову і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони у встановлений законом строк заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін не подали та відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 16.05.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 627, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.04.2011 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 07.07.2016 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_4 .
Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу судом встановлено, що сім'я сторін розпалася. Подружні стосунки не підтримуються, шлюб носить формальний характер, а тому його необхідно розірвати.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Згідно з ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалася, спільне господарство не ведеться, примирення між сторонами не можливе, сторони на такому не наполягали, а подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін. При цьому, суд враховує визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із частиною 2 статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Оскільки судом встановлено, що сторони остаточно припинили шлюбно-сімейні відносини через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, приймаючи до уваги, що сім'я в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України фактично припинила своє існування і формальне збереження шлюбу сторін буде суперечить правам та інтересам подружжя, термін на примирення позитивного результату не дасть, то суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про розірвання шлюбу є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей судом встановлено, що у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі змістом ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями статті 51 Конституції України та статті 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд зауважує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України). Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З урахуванням визначених законом способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину і щодо права присудження аліментів за рішенням суду того із батьків, з ким проживає дитина, суд наголошує на рівності обов'язків обох батьків в питаннях утримання таких дітей.
Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо питань утримання дітей, які проживають з позивачем, а відповідач матеріальної допомоги в достатньому розмірі не надає, тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей за рішенням суду.
Визначаючи розмір аліментів, згідно з вимогами ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а також те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на користь позивача, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку, з метою виконання батьком свого обов'язку по забезпеченню дитини, який на думку суду, буде достатнім і справедливим для його утримання, відповідатиме інтересам дитини, і водночас таким, що не порушить права та інтереси сторін, а також не поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.
Частиною 1 статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до положень ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.п.1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за позовну вимогу щодо розірвання шлюбу у розмірі 1211, 20 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір за позовну вимогу щодо стягнення аліментів у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави, у зв'язку зі звільненням позивачки від його сплати при зверненні до суду із вказаним позовом.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи ст.ст. 105, 110-112, 141, 180, 181, 182, 191 СК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 137, 141, 142, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-275, 279, 430 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 16 травня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 627.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 06 лютого 2025 року, до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду після набрання ним законної сили є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу судом.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем розташування суду для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: О.В. Лещенко