Справа № 367/2523/25
Провадження №2/367/3556/2025
Іменем України
27.11.2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Лещенко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2974211 від 23.02.2022 в сумі 15473 грн 88 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 23.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір №2974211, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої обов'язки за кредитним договором виконала, та надало клієнту грошові кошти. Відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість за договором в сумі 15473 грн 88 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн; прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 12473 грн 88 коп. 23.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-25/23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем, перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконує і станом на дату подання позову має заборгованість в загальному розмірі 15473 грн 88 коп., позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яку сторони отримали в установлений законом строк.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, не заперечуючи щодо ухвалення судом заочного рішення.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно зі ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику № 2974211 шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 23 лютого 2022 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір про надання коштів у позику № 2974211 після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту, що знаходиться за адресою https://credit7.ua/.
23 лютого 2022 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №2974211, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направлено відповідачеві, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор Е423, котрий відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином, 23 лютого 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2974211 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Розділу 1 кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язалось надати відповідачу грошові кошти в гривні в сумі 3000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором, строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % на день.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним документом № 21/788-рк від 01.05.2023.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих у строк користування кредитом, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
23 травня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 01.02-25/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору факторингу у порядку та строки встановлені договором факторингу.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-25/23 від 23 травня 2023 року, заборгованість відповідача за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає 15473 грн 88 коп.
Позичальник на користь нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату подання позовної заяви заборгованість за договором № 2974211 від 23 лютого 2022 року становить: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 3000 грн, заборгованість по відсотках у розмірі 12473 грн 88 коп., а всього заборгованість становить 15473 грн 88 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Свеа Економі Кіпр Лімітед єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» змінено назву «Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 26.03.2024 код ЄДРПОУ 37616221 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-нароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі № 524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 (провадження № 61-16243 св 20).
Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля- ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або з повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений. Отже сторони досягай згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (№14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належне виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є порушенням.
Відповідачем на спростування вищевказаного жодних належних та допустимих доказів до суду не надано.
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15473 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», юридична адреса: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221;
відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: О.В. Лещенко