Справа № 364/714/25
Провадження № 2/364/402/25
04.11.2025 Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,
за участю:
учасники справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»)
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
До Володарського районного суду Київської області 08.08.2025 надійшов зазначений позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.02.2020 у загальному розмірі 50 498,85 грн. та судові витрати (а.с. 4).
На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача Мєшнік К.І. (довіреність від 08.01.2024 № 22-70Д1, а.с. 42) у позовній заяві зазначив, що Відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг та 08.02.2020 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі цього Договору Відповідач отримав кредит у розмірі, що змінювався, востаннє - 50 500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є відповідна платіжна картка, а саме: картка «Monobank» - мобільного банку, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам-фізичним особам. При цьому за умовами кредитування у разі неповернення кредитних коштів сума заборгованості збільшується, зокрема, за відсотками та неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості. Відтак, через порушення Відповідачем умов кредитування та ненадання своєчасно й у повному обсязі грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, тому Відповідач, як стверджено в позовній заяві, має перед Позивачем заборгованість (за «тілом» кредиту) у розмірі 50 498,85 грн.
Після виконання вимог частин шостої - восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалою суду від 12.08.2025 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву із запереченнями проти позову, роз'яснено право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; копії ухвали суду направлено сторонам, Відповідачу - разом з копією позовної заяви з додатками (а.с. 55-57, 58).
Водночас, враховуючи, що Відповідач копії зазначеної ухвали суду від 12.08.2025 про відкриття провадження не отримав, так само і копій позовної заяви з додатками, повідомити його про надходження згаданого позову суду не вдалось і не вбачалось можливим, тому ухвалою суду від 24.09.2025 змінено порядок розгляду справи та вирішено розглядати надалі цю справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою забезпечення рівності сторін, права особи на захист, забезпечення належного повідомлення всіх учасників справи, в тому числі Відповідача, із застосуванням, у разі необхідності, правових механізмів, передбачених статтею 128 ЦПК України; встановлено Відповідачеві новий строк для подання відзиву; призначено розгляд справи на 14.10.2025 (а.с. 62-64), надалі відкладено на 04.11.2025 через першу неявку Відповідача.
У судові засідання 14.10.2025 та 04.11.2025 представник Позивача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлені, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 70, 71, 80); у позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника Банку, проти заочного рішення суду не заперечують (а.с. 4); також до позовної заяви додано окреме письмове клопотання щодо розгляду справи за відсутності їх представника, проти заочного рішення не заперечують (а.с. 5).
Відповідач у судові засідання також не з'являвся, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації, що поверталися без вручення з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 72-73, 81-82), а також шляхом розміщення оголошень про його виклик у судові засідання на офіційному вебсайті Володарського районного суду Київської області вебпорталу Судової влади України (а.с. 78-79).
За наведених обставин Відповідач, місце фактичного проживання (перебування) якого невідоме, вважається належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою їх місця проживання з отриманням відмітки на повістках про відсутність особи за цієї адресою (пункт 2 частини сьомої, пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України), а також шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Судової влади України (частина одинадцята статті 128, частина десята статті 130 ЦПК України).
Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених положень статей 128, 130 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов'язку особи зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до норм статей 3, 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно. Таке декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Згідно з вимогами пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (зі змінами), особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою; у разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором; за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Строки виконання особою обов'язку щодо декларування/реєстрації свого місця проживання визначені в пункті 5 названого Порядку.
З огляду на це обов'язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов'язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи, зокрема суди) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції; невиконання особою такого обов'язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (статті 55, 68 Конституції України).
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною в позовній заяві (а.с. 4) та в окремому письмову клопотанні (а.с. 5), вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Позивач) є юридичною особою, яка надає банківські послуги на підставі банківської ліцензії від 10.10.2011 № 92, копія якої додана до позовної заяви (а.с. 43); на підтвердження реєстрації Позивача як юридичної особи суду надано копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витяг із Статуту (а.с. 44), а також надано копію Статуту (а.с. 45-46).
Банківські послуги щодо продуктів «Monobank» надаються Позивачем згідно з Умовами і правилами обслуговування, копія яких додана до позовної заяви (а.с. 25-31).
За визначенням пункту 1 згаданих Умов мобільний додаток «Monobank» - це сервіс Банку (Позивача) в рамках банківського продукту Monobank | Universal Bank, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смарфон за допомогою мобільного додатку. Умови і тарифи обслуговування картки «Monobank» (має назву «Чорна картка»), включаючи паспорт споживчого кредиту, також додані до позовної заяви (а.с. 32-33, 34-36).
Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, 08.02.2020 Відповідач звернувся до Позивача та, підписавши відповідну Анкету-заяву, копія якої додана до позовної заяви (а.с. 24), отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. При цьому особа Відповідача як позичальника ідентифіковано за доданими до цієї Анкети-заяви і до позовної заяви фотокопіями паспорта громадянина України (а.с. 37).
Згідно з доданою до позовної заяви довідкою про наявність рахунку від 08.01.2025 Відповідачеві належить названий у цій довідці рахунок, тип «Карта Чорна», строк (статус) карти - активна до 09/29 (а.с. 22).
На підставі укладеного Договору про надання банківських послуг Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку: первісно з 08.02.2020 у розмірі 3 000,00 грн., який надалі неодноразово збільшувався і зменшувався, зокрема, збільшувався максимально до 90 000,00 грн. з 20.06.2023, останній кредитний ліміт встановлено 21.12.2024 шляхом зменшення до 50 500,00 грн. (а.с. 23).
Як вбачається з долученого до позовної заяви Розрахунку заборгованості за станом на 03.03.2025 (а.с. 8-15), а також виписки по рахунку Відповідача - про рух коштів по картці від 03.03.2025 (а.с. 17-21), Відповідач користувався кредитними коштами Позивача з відповідного рахунку шляхом зняття готівкових коштів та оплати товарів, періодично поповнюючи картку.
При цьому суд бере до уваги як належний і допустимий доказ кредитної заборгованості згадану виписку по картковому рахунку Відповідача, враховуючи висновки Верховного Суду (зокрема, постанови від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 17.12.2020 у справі№ 278/2177/15 тощо).
З названої виписки вбачається також, що з Відповідача щомісячно - першого числа кожного місяця, починаючи з 01.05.2020, стягувалися відсотки за кредитом, за рахунок яких, як зазначалося вище, у подальшому могла збільшуватись кредитна заборгованість Відповідача, тобто понад встановлений кредитний ліміт, у разі недостатності коштів у межах ліміту.
Наведене та розрахунок заявленої Позивачем до стягнення заборгованості, виходячи зі змісту зазначених вище документів, додатково роз'яснено у Поясненнях до Виписки про рух коштів на рахунку (а.с. 16); зокрема, заявлена до стягнення сума заборгованості включає використаний Відповідачем кредитний ліміт - 50 500,00 грн. (встановлений, як зазначалось вище, 21.12.2024), а також суму овердрафту (тобто, заборгованість за обов'язковими платежами, за рахунок збільшено заборгованість за «тілом» кредиту), яка становить (мінус) - 1.15 грн., що сумарно складає 50 498,85 грн. Тобто заявлена до стягнення заборгованість не перевищує встановлений кредитний ліміт.
Отже, судом встановлено, що Позивач на виконання умов укладеного з Відповідачем договору зобов'язання виконав, надавши Відповідачеві можливість користуватися коштами на картковому рахунку, проте останнім не виконано у повному обсязі взятих на себе зобов'язань щодо повернення таких коштів і сплати складових кредитного договору (відсотків). Тому за станом на 03.03.2025 Відповідач має перед Позивачем заборгованість за «тілом» кредиту у загальному розмірі 50 498,85 грн., що відповідає та не перевищує встановленого на картці кредитного ліміту у розмірі 50 500,00 грн.
При цьому правильність нарахування зазначеної суми не викликає у суду сумніву (з огляду на відсутність у доданих до позовної заяви письмових доказах суперечностей щодо сум наданих коштів, дат їх видачі, строків дії картки тощо).
Відповідно до приписів частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
В ухвалі суду від 12.08.2025 про відкриття провадження у справі, а також в ухвалі суду від 24.09.2025 про зміну порядку розгляду справи сторонам було роз'яснено засади цивільного судочинства, зокрема положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених названим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша, друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на усе викладене вище, суд вважає, що Відповідач порушив умови кредитного договору, не виконав взяті на себе грошові зобов'язання, а заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості відповідає умовам, визначеним у Договорі надання банківських послуг, що підтверджено належними і допустимими доказами та не оспорювалось Відповідачем, а відтак наявні підстави для задоволення позову повністю.
Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір.
Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).
Повне рішення суду складено у визначений частиною шостою статті 259 ЦПК України строк згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України), з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді з 06.11.2025 та перебування судді у відпустці до 24.11.2025 включно.
Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 633, 634, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352; адреса місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 406; 04082) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.02.2020 у загальному розмірі 50 498 (п'ятдесят тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352; адреса місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 406; 04082) судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Копії повного заочного рішення суду направити учасникам справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; така заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.
Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного тридцятиденного строку, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.
Повне рішення суду складено 25.11.2025.
Суддя Л. А. Макаренко