Справа № 357/7378/25
Провадження № 2/357/3744/25
19 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Кардаш О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2032277163 від 05.08.2020 у розмірі 42 343,81 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено Договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору Позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників. Так, 05.08.2020 між AT «ОТП Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено кредитний договір №2032277163 (надалі - Договір). Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Відповідач отримав кредит на споживчі цілі. Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так, останній платіж Відповідачем було внесено 14.12.2021. У порушення умов кредитних договорів Відповідач свої зобов'язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на день відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунку заборгованості) загальний розмір заборгованості становить 42 343,81 гривень, вказана сума заборгованості включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 27 344,07 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 14 999,74 гривень. 28.03.2025 Позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості. Дана вимога не була отримана Відповідачем, а повернулась за закінченням терміну зберігання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 26 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Судом 30.05.2025 р. за вх.№30605 отримано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу домогу в розмірі 8500,00 грн.
Відповідач направила до суду відзив на позовну заяву, який був зареєстрований канцелярією суду 15.08.2025 р. за вх.№46320, в якому просила: залучити у якості третьої особи банк, що надав кредит; розглядати справу за правилами загального позовного провадження; відмовити в задоволенні позовних вимог усправі в повному обсязі. У відзиві зазначила, що вже сплив строк позовної давності за вимогою. Позивач не надав докази належного повідомлення відповідача, що право вимоги відсуплено, як то передбачено ст. 516 ЦК України. Її жодним чином не було повідомлено, про те, що відбулось відступлення прав вимоги. І банк продав її кредит. Таким чином, ризик виконання боржником зобов'язання старому кредитору, не дивлячись на поступку прав, несе первісний кредитор. Неповідомлення належним чином боржника про заміну кредитора також впливає на обсяг заперечень, які він може висувати проти вимог нового кредитора (ст. 518 ЦКУ). Також за цих умов Позивач не може стверджувати, що виконано умови ст. 175 ЦПК України. Тобто досудове врегулювання спору не відбулося. До позову не додано обгрунтування понесених позивачем витрат і з чого складається правнича допомога, вартість, кошторис чи укладений договір про надання правової допомоги, щоб суд зміг оцінити з чого складається ця цифра.
Судом 18.08.2025 р. за вх..№46533 отримано додаткові пояснення від представника позивача Кириченко О. М.
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи в загальному позовному провадженні та відкладено судове засідання.
Сторони в судове засідання не з'явилися, представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені по дату, час та місце слухання справи, представник позивача надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, відповідач скористався своїм правом та подав суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05.08.2020 р. між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2032277163, на загальну суму 42872,00 грн. на споживчі цілі зі строком повернення до 05.08.2023, зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 40,00% річних шляхом сплати ануїтетних платежів.
Також позивачем надано підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.
Із виписки по особовому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 за період з 05.08.2020 до 24.03.2023 вбачається, що відповідач користувалась кредитом, частково повертала кошти.
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу №24/03/23, за яким останній отримав право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між первісним кредитором і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Згідно Витягу з Додатку до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023, позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2032277163 на суму 42343,81 грн., з яких: 27344,07 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 14999,74 грн. сума заборгованості за відсотками.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із наданих позивачем доказів судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем укладено договір, за умовами якого відповідач отримала кредит на споживчі цілі.
Сторонами у належній формі погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом.
Проте, умови кредитного договору, відповідачем належним чином не виконані в передбачені договором строки, що призвело до виникнення заборгованості, яка є предметом спору у справі, у сумі 42343,81 грн, з яких: 27344,07 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 17999,74 грн. сума заборгованості за відсотками, яка підтверджена належними доказами, а саме, банківською випискою, де відображено весь рух коштів по рахунку відповідача із зазначенням дати, типу операції, сум використаних коштів та нарахованих на них відсотків.
Так,17 грудня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №278/2177/15-ц, підтвердив раніше висловлену правову позицію щодо належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій с первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня2019 року у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11 березня 2015 року№6-16цс15.
Згідно з умовами договору №2032277163 від 05.08.2020, позичальник зобов'язується повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором, але відповідач порушив взяті на себе зобов'язання. Позивач правомірно набув право вимоги до відповідача, та в передбачений Законом спосіб не було визнано недійсними договори Факторингу, в яких визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений первісними кредиторами при відступленні права вимоги.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №2032277163 від 05.08.2020 у сумі 42343,81 грн.
Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.
Так, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
КМУ постановою від 23.12.2022 №1423 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.
Згідно із законом від 30.03.2020 № 540-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону №540-IX перелічені статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Отже, продовжено на час карантину строки загальної і спеціальної позовної давності, передбачені, зокрема, ст.ст. 257, 258 ЦК України.
Окрім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.
Враховучи викладене, строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину та воєнного стану, а відтак позивач звернувся до суду з вказаним позовом в межах строку позовної давності.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.
Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що понесені ним судові витрати включають в себе, крім судового збору, витрати за правову допомогу, згідно ст. 137 ЦПК України, у розмірі 8500,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано, зокрема, договір №01/05-23 про надання правової допомоги від 01.05.2023, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Юлії Чміль», акт про надання правової допомоги №2705-25 від 27.05.2025 до Договору №01/05-23 про надання правової допомоги від 01.05.2023.
Отже, з вказаних вище документів вбачається, що позивач отримав послуги в АБ «Юлії Чміль» на загальну суму в розмірі 8500,00 грн.
За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №911/3586/21, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009,пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 8500,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.
За таких обставин, дотримуючись принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд прийшов до висновку про можливість зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача до 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.12,76,77,78,79,80,81, 141, 211, 223, 263,265, 285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за Кредитним договором №2032277163 від 05.08.2020 у розмірі 42343,81 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»; код ЄДРПОУ: 43115064; адреса: вул.. Академіка Белелюбського, буд. 54, оф. 402, м. Дніпро, 49049.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Б. І. Кошель