Справа № 357/19203/25
1-кп/357/1358/25
26 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, без виклику учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025116030000408 від 19 травня 2025 року стосовно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква Київської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, неодружений, непрацюючий, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 , установив таке.
І. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження і визнані судом доведеними.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР (далі по тексту - Закон), якою передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 (далі по тексту - Перелік), в тому числі і «МДМА» (3,4-метилендіоксиметамфетаміну), допускається лише у цілях, передбачених статтями 19, 20, 23 цього Закону, а саме:
- використання наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону);
- діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону);
- використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (ст. 23 Закону).
Однак, в порушення вказаних вимог законодавства ОСОБА_3 19 травня 2025 року близько 19 години, перебуваючи біля лісосмуги по вулиці Вишневій в с. Володимирівка, Білоцерківського районуКиївської області, на земельній ділянці незаконно придбав-знайшов пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком з вмістом кристалоподібної речовини світло-коричневого кольору, ззовні схожої напсихотропну речовину.
Оглянувши вказаний пакет, ОСОБА_3 пересвідчився за зовнішніми ознаками, що знайдена ним речовина є психотропною речовиною, а саме - «МДМА», після чого поклав її до правої задньої кишені своїх штанів та почав незаконно зберігати при собі для власного вживання, без мети збуту.
В подальшому, 19 травня 2025 року в період часу з 19 год. 38 хв. по 19 год. 45 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку № 15, що по вул. Вишнева вс. Володимирівка Білоцерківського району Київської області, у ході проведення огляду місця події добровільно видав працівникам поліції пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком: з вмістом кристалоподібної речовини світло-коричневого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено -МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін).
МасаМДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) в речовині становить 0,614 г, яку ОСОБА_3 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу психотропних речовин і охорону здоров'я населення, всупереч положеннямЗакону незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.
Отож, за викладених обставин ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 309 КК України.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинуваченого не здійснювався.
Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає: щире каяття.
Обставини передбачені ч. 1 ст. 67 КК України, прокурором не заявлялися.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Отже, якщо в обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
ІV. Мотиви призначення покарання.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов'язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що санкція ч. 1 ст. 309 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
З наявних у матеріалах справи доказів, судом установлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий (а.с. 61), медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує (а.с. 63), характеризується посередньо (а.с. 66), перебуває на обліку призовників у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 65).
Отже, зважаючи на ступінь тяжкості кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 , яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, обставини його вчинення, зокрема, розмір психотропної речовини вилученої а ОСОБА_3 добровільну її видачу працівникам правоохоронного органу, установлені вище дані про особу ОСОБА_3 , з огляду на обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що досягнення мети визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе, шляхом призначення покарання, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим і пропорційним вчиненому ОСОБА_3 діянню.
Відповідно до п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Отже, розмір штрафу становить 1000 х 17 = 17 000 гривень.
V. Мотиви ухвалення інших рішень.
Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, висновок експерта від 27 травня 2025 року № СЕ-19/111-25/31258-НЗПРАП, витрати на проведення експертизи становлять 3565,60 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України, їх необхідно стягнути із обвинуваченого в дохід держави.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно з постановою про долучення до матеріалів кримінального провадження матеріальних об'єктів та визнання їх речовими доказами від 28 травня 2025 року, речовим доказом визнано: кристалоподібну речовину світло-коричневого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксаметафін), масою - 0,614 г.
Суд вважає, що відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України, вказаний речовий доказ необхідно знищити.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, судом не встановлено.
Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, суд
визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання, передбачене санкцією вказаної норми, у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Роз'яснити, що засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Строк сплати штрафу рахувати від дня набрання вироком законної сили.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Речові докази, а саме: кристалоподібну речовину світло-коричневого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксаметафін), масою - 0,614 г, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, - знищити.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
В іншій частині вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання його копії,
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_6
Київської області