Справа № 357/16271/23
1-кп/357/69/25
про продовження строку тримання під вартою
28 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12023111030003793, яке внесене до ЄРДР 05 серпня 2023 року, стосовно ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,
у заявленому клопотанні прокурор ОСОБА_3 просив:
1) продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів;
2) у разі визначення застави, встановити її в розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - 70 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 211 960 грн, з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянка України, заміжня, непрацююча, з повною загальною середньою освітою, без місця реєстрації, останнє місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , раніше судима: вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року, за ч. 1, 2 ст. 190 КК України, до обмеження волі строком на 2 (два) роки, від відбування якого звільнена, із застосуванням ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Також, обвинувачений ОСОБА_4 пред'явлене обвинувачення, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке розглядає інший склад суду.
Стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 14 червня 2025 року.
Суд врахував, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявність підстав для застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна, не працює, раніше судима, підозрюється у вчиненні злочинів вчинених під час іспитового строку та стосовно неї в суді є інший обвинувальний акт, яким їй пред'явлене обвинувачення за ч. 2 ст. 309 КК України.
Прокурор вважав, що особисте зобов'язання, з огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення не може запобігти існуючому ризику та забезпечити дієвість кримінального провадження.
З огляду на високий ступінь ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, домашній арешт не забезпечить дієвості кримінального провадження.
Отож, з огляду на викладене забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_4 процесуальних обов'язків та попередити установлений ризик можливо лише шляхом тримання її під вартою.
У ході розгляду клопотання, прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання за підстав та обставин, наведених у ньому.
Обвинувачена ОСОБА_4 просила звільнити її під цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 підтримала позицію своєї підзахисною.
Заслухавши прокурора, обвинувачену та захисника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що строк тримання під вартою підлягає продовженню.
Як видно з ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року, строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 закінчується 14 червня 2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців …
Отже, за наявності клопотань учасників судового провадження, суд вирішує питання доцільності продовження запобіжного заходу. За результатами розгляду цього питання, суд вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, якщо прокурор заявляє клопотання про продовження строку тримання під вартою, він має довести, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові, які виправдовують подальше тримання особи під вартою.
Суд вважає, що на стадії судового провадження, у прокурора відсутній обов'язок доводити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, оскільки досудове розслідування вже завершене.
У клопотанні, прокурор стверджував, що, у разі звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 з-під варти, існує ризик, що вона вчинить інше кримінальне правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона захисту вказаного не спростовувала.
Суд погоджується з доводами прокурора.
Суд вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення слід оцінювати, з огляду на репутацію особи, наявність у неї судимостей, її характеристику за місцем проживання, криміногенних факторів тощо.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_4 раніше судима за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України (т. 4 а.с. 121) та передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (т. 4 а.с. 139); отримувала медичну допомогу у лікаря-нарколога з приводу залежності від опіоїдів з 2021 року (т. 4 а.с. 122); заміжня (т. 4 а.с. 119); місця реєстрації не має, знята з реєстрації місця проживання - 29 березня 2011 року (т. 4 а.с. 119); заміжня з 2009 року (т. 4 а.с. 119).
По даній справі, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, з корисливого мотиву.
Отож, вказане свідчить, що обвинувачена ОСОБА_4 схильна до вчинення кримінальних правопорушень, які мають корисливий мотив та пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Судом установлені криміногенні фактори, які можуть спонукати її до вчинення інших кримінальних правопорушень, схожих до тих, за які вона раніше засуджувалася судом, а саме вона є наркозалежною особою та до затримання не працювала.
Суд вважає, що наявні у ОСОБА_4 соціальні зв'язки не зможуть попередити вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки вона заміжня з 2009 року, і наявність у неї чоловіка, раніше, не стримало її від вчинення кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що існує ризик вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення.
Отже, до неї необхідно продовжити застосування запобіжного заходу
Прокурор доводив, що запобіжним заходом, який може запобігти існуючому ризику є тримання під вартою.
Сторона захисту заперечувала проти позиції прокурора та просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Суд погоджується з позицією прокурора.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: (1) особисте зобов'язання; (2) особиста порука; (3) застава; (4) домашній арешт; (5) тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, cлідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; (3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; (6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; (7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; (8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; (9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; (10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; (11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим в п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд може застосувати один із запобіжних заходів, перелічених у ч. 1 ст. 176 КПК України. Найсуворішим із них є тримання під вартою. Він застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Суд має враховувати обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.
Суд вважає, що з огляду на тяжкість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, її вік та стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків, місця роботи, навчання, джерел доходів, місця реєстрації, її репутацію (наявність у неї судимостей), досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України, а саме виконання нею процесуальних обов'язків та попередженню вчинення нею іншого кримінального правопорушення, неможливе за допомогою запобіжних заходів, які не пов'язані з триманням під вартою.
Суд вважає, що інші запобіжні заходи не можуть попередити установлений ризик вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки не передбачають цілодобового контролю над діями та поведінкою обвинуваченої ОСОБА_4 .
Крім того, стосовно неї має бути застосована застава, що є м'якшим за домашній арешт запобіжним заходом.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що строк триманні під вартою ОСОБА_4 підлягає продовженню на шістдесят днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: (1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; (5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; (6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; (7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; (8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; (9) носити електронний засіб контролю.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 гривні.
Суд вважає, що тяжкість пред'явлених ОСОБА_4 обвинувачень; корисливий характер злочинів, у яких вона обвинувачується; ступінь ймовірності установленого ризику, який є високим, зважаючи на встановлені вище дані про її особу, їй необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави - 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд зазначає, що такий розмір застави гарантуватиме виконання нею покладених КПК України та судом обов'язків та не буде завідомо непомірним для неї.
Суд не бачить підстав для зменшення розміру застави для ОСОБА_4 з огляду на ступінь установленого ризику, корисливий характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона обвинувачується. Суд не вважає, що менший розмір застави здатний забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків та попередити установлений ризик.
Суд вважає за необхідне, з огляду на встановлений ризик, у разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Суд зазначає, що покладення таких обов'язків є необхідним для досягнення мети запобіжного заходу.
Отже, за викладених обставин, суд клопотання прокурора, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 задовольняє.
Керуючись ст. 314-316, 331, 392-395, 532 КПК України, суд
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 липня 2025 року (включно).
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі - 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 грн.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Установити строк дії вказаних обов'язків - 2 (два) місяці, з дня внесення застави.
Застава може бути внесена обвинуваченим, так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем). Обвинувачений або заставодавець мають право внести заставу в будь-який момент протягом строку дії ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, прокурором, обвинуваченим, захисником, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п'яти днів, з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала виконується негайно, після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошений - 02 червня 2025 року о 08:30 год.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6