Справа № 353/904/25
Провадження № 3/353/229/25
27 листопада 2025 рокум.Тлумач
Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіна У.Ю., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , не працюючого, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, гр. України, за ст. 173 КУпАП,-
16.10.2025 року ДОП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції І.Терновським відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 253695 за ст. 173 КУпАП, відповідно до якого «06.10.2025 року близько 17 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сторону ОСОБА_2 виражався нецензурними словами та пошкодив вхідні двері в чергову частину».
27.10.2025 року до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області вперше надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
27.10.2025 року постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП були направлені до Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області на доопрацювання для усунення недоліків.
11.11.2025 року до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області повторно надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. При цьому недоліки, викладені в постанові суду не було усунуто. Розгляд справи було призначено на 14 год. 00 хв. 11.11.2024 року.
В судовому засіданні 11.11.2024 року було встановлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка згідно паспорту громадянина України № НОМЕР_1 значиться ОСОБА_3 .
В судовому засіданні 11.11.2024 року ОСОБА_1 повідомив, що він проживає в м. Тлумачі з дружиною, трьома неповнолітніми дітьми та хворою на цукровий діабет матір'ю. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 06.10.2025 року біля магазину «Все по 1 грн» на автобусній зупинці в м. Тлумачі його зупинили працівники поліції для перевірки документів. В ході перевірки було виявлено, що він перебуває в розшуку ТЦК та СП. У зв'язку з цим працівники поліції доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В приміщенні ТЦК та СП його били, виражались в його сторону нецензурною лайкою, забрали документи, гроші та мобільний телефон, порвали йому куртку, вдарили головою до вікна, в результаті чого він отримав розсічення на голові. На його прохання викликати адвоката працівники ТЦК та СП не реагували. В подальшому йому почали заламувати руки, однак він вирвався та вибив двері. Після цього його забрали працівники поліції та відвезли до м. Івано-Франківська, де утримували у підвалі в клітці. Зранку наступного дня, погрожуючи, йому поставили умову пройти ВЛК самостійно або він з підвалу не вийде. На ВЛК лікар йому сказав, що він не придатний та здивувався, навіщо його було доставлено. Після цього йому виписали повістку для явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто за місцем прописки. В подальшому він звернувся до адвоката. Ствердив, що він був комісований ще в 90-х роках та мав відповідну довідку. Віськовооблікового документу він ніколи не отримував. В ІНФОРМАЦІЯ_5 йому сказали звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 за документами. Однак на запити ІНФОРМАЦІЯ_6 на даний час відповіді не надало. Ствердив, що він є людиною та захищав себе від незаконних дій працівників ТЦК та СП. В поліцію з цього приводу з заявою він не звертався, оскільки хоче, щоб це все закінчилось. Просив розгляд справи відкласти, оскільки він має намір звернутись до адвоката.
У зв'язку з цим розгляд справи було відкладено на 14 год. 00 хв. 27.11.2025 року.
24.11.2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зокрема зазначив, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 263695 допущено грубу помилку в частині його прізища, а саме вказано «Виник» замість « ОСОБА_4 ». Також зазначив, що його незаконно утримували у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ), щодо нього була застосована сила та психологічний тиск, змушували підписати протокол про адміністративне правопорушення. Також було порушене його право на захист, передбачене ст. 271 КУпАП. 06.10.2025 року, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) він захищався, а тому ображав працівників та пошкодив вхідні двері, у зв'язку з тим, що він перебував там на незаконних підставах, його не хотіли відпускати, а також виражались в його сторону нецензурними словами. Зокрема працівник ТЦК та СП ОСОБА_2 виражався нецензурними словами та утримував його в приміщенні ТЦК та СП, намагався чинити незаконний психологічний тиск. Під час провадження по справі не було дотримано ст. 63 Конституції України. Також він не перебував в стані алкогольного сп'яніння, доказів цього в матеріалах справи немає. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений з помилками та розбіжностями. Будь-якої фото- чи відео-фіксації матеріали справи не містять. Долучені до матеріалів справи фото не підтверджують обставини вчинення саме ним адміністративного правопорушення. Вважає, що доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, у матеріалах справи немає.
В судовому засідання 27.11.2025 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, підтримав раніше надані пояснення та просив провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
З об'єктивної сторони, хуліганство, незалежно від виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), характеризується порушенням громадського порядку, а з суб'єктивної сторони - умисною виною поведінкою та мотивом явної неповаги до суспільства.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських містах в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання.
Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце.
Громадським місцем визначається - вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.
З суб'єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 173 КУпАП є формальним, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків, характеризується зухвалою поведінкою громадян, неповагою до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття.
Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який, в свою чергу, є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Виходячи з аналізу норм КУпАП, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, протокол розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновків експертів, речовими доказами, фотоматеріалами, т.і.), та не може виступати єдиним доказом скоєння проступку.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, як документ, що засвідчує факти неправомірних дій, є основним джерелом доказів, складається по встановленій формі і повинен містити дані, необхідні для розгляду справи по суті, а саме: дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до статті 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 253695 складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому не вірно зазначено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повно викладено об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Зокрема, статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто за нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Однак у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив дрібне хуліганство, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
Крім цього з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , було встановлено на підставі паспорта громадянина України, виданого 29.11.2023 року. Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 29.11.2023 року, він виданий на прізвище ОСОБА_5 , тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_6 . Вказані розбіжності також були встановлені в судовому засіданні в ході допиту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .
Також у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено адреси свідків та потерпілого, що позбавило суд можливості викликати їх для допиту в судовому засіданні.
Крім цього вказані недоліки були викладені в постанові Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 27.10.2025 року, якою матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП були направлені до Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області на доопрацювання для усунення недоліків.
Суд не приймає до уваги долучену дільничим офіцером поліції сектору ВП № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області довідку, складену в ході доопрацювання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, оскільки вказана довідка не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст. 251 КУпАП, яка б свідчила про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Суд критично відноситься до письмових пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 06.10.2025 року, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами по справі та стосуються гр. ОСОБА_1 , тоді як протокол про адміністративне правопорушення складено відносно « ОСОБА_1 ».
До цього ж будь-яких письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Додана до матеріалів справи письмова заява ОСОБА_2 , адресована начальнику ВП № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського УРП ГУНП в Івано-Франківській області І.Наливайку, підписана невідомою особою, а також стосується невідомого гр. « ОСОБА_1 ». При цьому в цій заяві ОСОБА_2 не повідомляє, що ОСОБА_1 ображав його нецензурною лайкою, хоча в протоколі про адміністративне правопорушення це зазначено.
Також суд не приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 від 16.10.2025 року, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності значиться на прізвище « ОСОБА_1 ».
Крім того, долучені до матеріалів справи фото-таблиці з зображеннями пошкоджених дверей та невідомого приміщення, не містять дату їх складення та з них неможливо встановити обставини справи, оскільки фото не описані, розшифровка зображеного відсутня, що позбавляє суд можливості визначити ким саме, коли та де було заподіяно шкоду майну. До цього ж, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомості про те, що здійснювалась фотофіксація, не вказано назву приладу, його серію та номер, а також не вказано, що до протоколу про адміністративне правопорушення додається фото-фіксація факту вчинення адміністративного правопорушення.
Також суд враховує те, що обов'язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 року за № 28/3299 (в подальшому Інструкція від 18.12.2018 року). Відповідно до п. 5 розділу ІІ цієї Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. На думку суду, метою обов'язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є забезпечення збирання об'єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.
Проте, в порушення вищевказаних вимог, до матеріалів справи не додано доказів здійснення фото- або відеофіксації факту вчинення адміністративного правопорушення, фіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та подальших процесуальних дій, що вчинялись поліцейськими.
Долучений до матеріалів справи рапорт працівника поліції від 06.10.2025 року, у якому викладені обставини, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення від 06.10.2025 року, за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість своїх дій під час виявлення адміністративного правопорушення, та не є доказом по справі.
Тобто будь-яких належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 251 КУпАП, які б свідчили про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні 06.10.2025 року адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП, а саме вчиненні дрібного хуліганства, в т.ч. висловлюванні нецензурною лайкою в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, працівниками поліції не зібрано, як і не здобуто таких доказів в судовому засіданні під час розгляду цієї справи.
Обов'язок доведення правомірності складання протоколу лежить на працівнику поліції, в тому числі і шляхом надання суду всіх матеріалів по справі на підтвердження вчинення особою правопорушення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Отже під час розгляду справи судом в діях ОСОБА_1 не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме: нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян та наявність у ОСОБА_1 вини у формі прямого чи непрямого умислу, які спрямовані на порушення громадського порядку та спокою громадян у розумінні ст. 173 КУпАП. Отже матеріалами справи не підтверджується суб'єктивна та об'єктивна сторона адміністравтиного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Крім того, у зв'язку з недбалим складанням протоколу про адміністративне правопорушення та оформленням матеріалів, доданих до нього, неспівпадінням обставин, викладених в протоколі, з обставинами, викладеними в інших матеріалах справи, у суду виникли обґрунтовані сумніви, що не були усунуті під час судового розгляду.
Згідно з п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 1, 3, ч. 2 ст. 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64).
Відповідно до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» є джерелом національного права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року N 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
Таким чином вважаю, що по даній справі про адміністративне правопорушення не доведено поза всяким розумним сумнівом факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, а тому суд приходить до висновку про відсутність в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП. Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 40-1, 173, 251, 256, 280, 283, 284, 287, 291, 294 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. віднести на рахунок держави.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду на протязі 10 днів з дня винесення постанови через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.
СуддяУ. Ю. ЛУКОВКІНА