26 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/15640/25
Провадження № 22-ц/820/2316/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Демчук В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2025 року (суддя Заворотна О.Л.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24.
Вказував, що завдана моральна шкода полягає у порушенні його права на судовий захист внаслідок невиконання рішення суду. Право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме ч. 1 ст. 23, ст. 1173 ЦК України та ст. ст. 55, 56, 129-1 Конституції України.
Зазначав, що розрахунок моральної шкоди здійснено ним за його вільним волевиявленням з врахуванням рішень ЄСПЛ без будь-якої методики з огляду на відсутність такої методики та оцінено ним в розмірі 15000000 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції перебрав на себе обов'язки відповідача та явно і очевидно став на захист відповідача.
Крім того, вважає, що рішення ухвалено незаконно сформованим складом суду, оскільки склад суду визначений з порушенням вимог процесуального закону.
На думку скаржника, суд зобов'язаний був перевірити наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання.
Вважає, що право позивача на відшкодування моральної шкоди гарантоване ЦК України та Конституцією України, а тому відмова в задоволенні позову може бути виключно наслідком не встановлення судом порушення, оспорювання чи невизнання відповідачем прав позивача, оскільки розгляд справи має відбуватися з дотриманням діючого принципу верховенства права, встановленого ч. 1 ст. 10 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України).
Колегія судів вважає, що у зв'язку з наявністю судових рішень, які набрали законної сили та якими вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, позивач в частині вимог просить повторно вирішити спір.
Встановлено, що у справі №686/44/25 02 січня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права на судовий захист внаслідок невиконання рішення суду у справі №686/10337/24.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року у справі №686/44/25 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2025 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року залишено без змін.
У справі №686/7786/25 24.03.2025 ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/10337/24.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року у справі №686/7786/25 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 серпня 2025 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначала, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Позивач неодноразово звертався до суду з позовами до Держави Україна про стягнення моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24.
У даній справі №686/15640/25, що переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 просить стягнути з Держави Україна на його користь 15000000 грн, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24.
Зі змісту вимог і судових рішень у вказаних вище справах вбачається, що позивач не зазначав конкретний період часу, коли йому була заподіяна моральна шкода.
Враховуючи те, що у справі, яка переглядається, позивач просить стягнути моральну шкоду за увесь період з часу набранням рішенням у справі №686/10337/24 законної сили (позовна заява подана до суду 02 червня 2025 року), хоча стягнення моральної шкоди за період з 30.08.2024 по 24.03.2025 було предметом судового розгляду у вказаних вище справах, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог. При цьому виходить з того, що зміна позивачем розміру стягнення, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24 у період з 30.08.2024 по 24.03.2025 необхідно скасувати та закрити провадження у справі в частині цих вимог.
Рішення суду першої інстанції про відмову в позові в решті позовних вимог (заподіяння моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24 у період з 25 березня 2025 року по 02 червня 2025 року) ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24 в період з 25 березня 2025 року по 02 червня 2025 року суд першої інстанції мотивував недоведеністю позовних вимог.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2024 по справі №686/10337/24, з врахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.06.2024, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 14,00 грн. та 97,21 грн. інфляційних втрат від простроченого зобов'язання в розмірі 300,00 грн, а всього 111,21 грн.
01.10.2024 до Головного управління Казначейства надійшла заява ОСОБА_1 з виконавчим листом Хмельницького міськрайонного суду від 30.09.2024 по справі №686/10337/24 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 14,00 грн та 97,21 грн інфляційних втрат від простроченого зобов'язання в розмірі 300,00 грн, а всього 111,21 грн.
Виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду від 30.09.2024 по справі №686/10337/24 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 14,00 грн та 97,21 грн інфляційних втрат від простроченого зобов'язання в розмірі 300,00 грн, а всього 111,21 грн, станом на 27.05.2025 - не виконано.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (частина перша та друга).
За змістом частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як передбачено частиною першою статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 з послідуючими змінами.
Згідно з пунктом 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до частини першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом вказаних правових норм, цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому, на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
Виконання рішень суду про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється відповідно до встановленого порядку. Зокрема, такі рішення виконуються органами Державної казначейської служби України у порядку черговості надходження виконавчих документів шляхом безспірного списання коштів державного бюджету у межах відповідних бюджетних призначень і наданих бюджетних асигнувань.
Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 12.02.2020 у справі №826/17656/16 та постанові від 30.04.2020 у справа №804/2076/17.
У справі відсутні будь-які дані щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2024 року у справі №686/10337/24, разом з тим, Казначейством вживались заходи щодо направлення звернень до Міністерства фінансів України про збільшення бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою. В свою чергу, позивач не надав суду належних і допустимих доказів про те, що внаслідок невиконання цього судового рішення йому завдано моральної шкоди в період з 25 березня 2025 року по 02 червня 2025 року.
З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, тому позов в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24 в період з 25 березня 2025 року по 02 червня 2025 року є необґрунтованим.
Посилання ОСОБА_1 на доведеність вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо незаконного сформованого складу суду, оскільки визначення складу суду для розгляду цієї справи здійснено Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, затверджених зборами суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.03.2025 та Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 №15), які є чинними.
Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі щодо порушення його права на судовий захист внаслідок невиконання судового рішення, не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими.
Керуючись ст.ст. 255, 367, 374, 375, 377, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24 в період з 30.08.2024 по 24.03.2025 скасувати і закрити провадження у справі в частині цих позовних вимог.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай