Справа № 607/18939/24Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/1056/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
25 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Костіва О.З., Хоми М.В.
за участю секретаря - Дідух М.Є.,
у відсутності сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/18939/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2024 року (ухвалене суддею Братасюком В.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 27 жовтня 2016 року між нею та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб.
За час перебування у шлюбі в них народилося четверо дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказувала, що шлюб носить виключно формальний характер та подальше спільне життя і збереження сім'ї суперечить її інтересам.
У зв'язку з вищенаведеним, просила задовольнити її позовні вимоги та розірвати між ними шлюб.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2024 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27 жовтня 2016 року Тернопільським міським ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис 1975.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 211,20 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що у оскаржуваному рішенні суд посилається лише на суб'єктивне сприйняття ситуації позивачкою, що не підкріплено жодними доказами.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
У судове засідання сторони не з'явилися без поважних причин, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб 27 жовтня 2016 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
У даному шлюбі у сторін народилося четверо дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується поданими до суду свідоцтвами про народження (а.с. 6-9).
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд виходив з того, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, їх шлюб носить формальний характер, відтак його збереження неможливе та недоцільне, оскільки буде суперечити інтересам позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Таким чином, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що сторони припинили подружні стосунки, що сім'я існує формально, примирення і збереження сімейних відносин між сторонами є неможливе, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, збереження шлюбу є неможливим, а відтак наявні підстави для розірвання шлюбу, що відповідатимуть вимогам статей 24, 56 СК України.
Колегія зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачка бажає зберегти шлюб, а навпаки вона наполягає на його розірванні. Заява про відмову від позовних вимог від неї до суду апеляційної інстанції не надходила.
Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За вимогами пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку вищенаведеним обставинам та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та норм процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Хома М.В.