Справа № 607/9636/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/1064/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
17 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Костіва О.З., Хоми М.В.
за участю секретаря - Панькевич Т.І.,
представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу №607/9336/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Молень Ростислав Богданович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року (ухвалене суддею Позняком В.М., дату складення повного тексту рішення не зазначено) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,-
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував на те, що сторони є власниками, по 1/2 частині кожний, трикімнатної квартири загальною площею 79,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що ОСОБА_3 на підставі довіреності уповноважений представляти його інтереси.
Стверджував, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні спільною квартирою, оскільки замінила вхідний замок квартири.
Відтак просив усунути йому перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення і заміни замків та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою шляхом передачі комплекту ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2025 року заяви представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 5 250 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Звертає увагу на те, що співвласник майна має право вимагати усунення перешкод, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.
Вважає, що суд застосував неефективний спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки не врахував те, що він перебуває за межами України.
Вказує на те що обраний позивачем спосіб захисту є належним, ефективним та узгоджується із усталено практикою Верховного Суду.
Від представника відповідачки Пінязь О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає, що спосіб захисту, який описаний у резолютивній частині рішення суду першої інстанції, є таким, що захистить права сторін та є достатнім для забезпечення рівного здійснення прав співвласниками.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Молень Р.Б. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.
В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Худа І.Р. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Судом встановлено наступні обставини справи.
Згідно із інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2025 року №417428459, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками, по 1/2 частки кожний, квартири АДРЕСА_2 (а.с. 55).
Відповідно до довіреності від 24.02.2025 року, яка посвідчена нотаріусом Вільямом Фурсемом, призначеного займатися юридичною практикою на території Англії та Уельсу, Пінязь Ігор Григорович уповноважив Пінязя Григорія Петровича представляти його інтереси перед третіми особами (повноважень на користування належним довірителю нерухомим майном зміст довіреності не містить).
Згідно із інформації Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 24.04.2025 року, 28.03.2025 року о 10:59 надходило повідомлення від ОСОБА_3 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 невістка ОСОБА_2 поміняла замок у квартиру. Заявник має доручення на право користування квартирою від сина, який є співвласником житла (а.с. 9,10).
Згідно із протоколу огляду та фіксації адвоката щодо неможливості доступу до житлового приміщення від 07.05.2025 року, адвокат Молень Р.Б. в присутності інших осіб, встановив, що 05.05.2025 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 здійснив спробу увійти до квартири за адресою: АДРЕСА_1 шляхом відкривання дверей за допомогою наявного у нього ключа, однак ключ не підійшов (а.с. 11).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту буде - усунути позивачу перешкоди у користуванні квартирою шляхом передачі йому ключів від квартири, оскільки останнім не доведено необхідності заміни замків, за можливості отримати комплект ключів до квартири.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідачки не чинити перешкод у користуванні квартирою, місцевий суд вважав, що така вимога спрямована на майбутнє, оскільки висловлює припущення, що відповідачка у майбутньому буде порушувати права позивача та вважав, що такі припущення є передчасними.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до частини першої та другої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою, частиною другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів; (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод (пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).
Так, встановивши, що позивач та відповідачка є співвласниками вищезазначеної квартири, однак позивач доступу до квартири не має, оскільки відповідачем замінено вхідні замки, місцевий суд вірно виснував про те, що у позивача є перешкоди у користуванні квартирою.
В суді першої інстанції батько позивача вказував на те, що наявний у нього ключ від квартири, який він раніше використовував для того щоби відімкнути її, не підходив.
Водночас суд першої інстанції слушно звернув увагу на ту обставину, що сторони фактично не проживають у вказаній квартирі та знаходяться за межами України тривалий час.
З урахуванням вказаної обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача, який спричинить потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо буде саме - усунення ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою шляхом передачі йому ключів від квартири.
За встановлених обставин даної справи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не доводять необхідності застосування такого способу захисту як заміна замків, оскільки це не буде ефективним способом захисту порушеного права позивача, так як здійснення відповідачкою нової заміни замків не відновить становище, яке існувало до порушення права та зумовлюватиме необхідність передачі нового комплекту ключів стороні позивача.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що позовна вимога про вселення, з урахуванням того, що сторони тривалий час проживають за межами України - в Англії, є необґрунтованою.
Крім того, стороною відповідача стверджувалось про готовність надати позивачу, за його зверненням, комплект ключів від вищезгаданої квартири, а доказів, які б давали підстави вважати, що відповідачка чинить позивачу перешкоди у проживанні в квартирі матеріали справи не містять.
Таким чином суд, з урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Хома М.В.