Справа № 607/8115/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/301/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України
07 листопада 2025 р. Судді Тернопільського апеляційного суду ОСОБА_3
зважаючи на наявність ухвали Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2025 року, якою апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задоволено, апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_7 задоволено частково, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року щодо ОСОБА_4 за ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 336 КК України та ОСОБА_5 за ч.5 ст. 27 ч.4 191, ч.1 ст. 336 КК України - скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, прийнятою більшістю голосів суддів, що входять до складу колегії суддів, користуючись правом на окрему думку, наданим ст. 375 КПК України, вважаю за необхідне висловити наступне.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок), з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, чи організаціях, незалежно від організаційно - правової форми, на строк 2 (два) роки.
Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок), з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, чи організаціях, незалежно від організаційно - правової форми, на строк 2 (два) роки.
Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_5 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 - ч.4 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, чи організаціях, незалежно від організаційно - правової форми строком на 3 (три) роки.
Цивільний позов Тернопільської обласної прокуратури до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задоволено та постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно 305 386,31 (триста п'ять тисяч триста вісімдесят шість гривень тридцять одну копійку) шкоди, заподіяної внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, яку слід перерахувати на рахунок Білецької сільської ради.
В апеляційних скаргах сторона захисту просили скасувати вирок першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_4 просив направити справу на новий судовий розгляд, обвинувачений ОСОБА_5 та захисники просили закрити кримінальне провадження відносно обвинувачених за відсутності події кримінального правопорушення.
Скасовуючи вирок суду першої інстанції та призначаючи новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, апеляційний суд послався на доводи сторони захисту та вказав наступні обставини: неконкретне обвинувачення, не доведено розмір заподіяних збитків, окремі докази зібрані неуповноваженою особою.
Разом з тим, жодні із наведених судом обставин, відповідно до ст. 415 КПК України, не є підставами для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Так, відповідно до ч.1 ст. 415 КПК України - суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Слід зазначити, що вказані обставини були предметом розгляду суду першої інстанції, який належним чином, посилаючись на норми закону та практику Верховного Суду, спростував наведені стороною захисту доводи.
Суд апеляційної інстанції переглядає рішення першої інстанції щодо тих обставин, які досліджувались у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав відповідну оцінку та зробив висновки у формі судового рішення.
Разом з тим, переглядаючи вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам справи, доказам у справі, а послався лише на обставини, які не є підставами для призначення нового судового розгляду.
Фактично, неконкретне обвинувачення, відсутність доказів розміру заподіяних збитків та збирання окремих доказів неуповноваженою особою, як зазначено в ухвалі апеляційного суду, з якою я не погоджуюсь, є підставою для закриття провадження у справі, а не повернення справи на новий судовий розгляд.
Обставини, з яких кримінальне провадження направлено на новий розгляд, суд апеляційної інстанції був наділений повноваженнями перевірити під час апеляційного розгляду, в порядку ст. 404 КПК України шляхом повторного дослідження обставин справи, в тому числі, за необхідності, і призначення експертизи, та за результатом апеляційного розгляду, вправі був закрити кримінальне провадження, а у випадку не доведення вказаних обставин, залишити вирок місцевого суду без змін.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, ознайомившись з апеляційними скаргами, вважаю, що суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ст. 22 КПК України, зберігаючи неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідив, надані докази, надав їм належну оцінку, належним чином спростував наведені стороною захисту доводи, обґрунтувавши своє рішення норами закону та судовою практикою Верховного Суду, прийшов до правильного висновку, визнавши обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винуватими за ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 191 КК України, тому вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України і його слід було залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Суддя
Суддя