Справа № 450/5396/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/3203/25 Доповідач: ОСОБА_2
24 листопада 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , подану в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження, за скаргою ОСОБА_5 , поданої в інтересах ОСОБА_6 щодо незаконного затримання особи, незаконного позбавлення свободи (адміністративне затримання та фактичне виконання постанови про адміністративний арешт після спливу строку давності її виконання в порядку ст. 206 КПК України,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з скаргою, у якій просив визнати відсутність чинних правових підстав для подальшого позбавлення свободи ОСОБА_6 , оскільки постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком 5 діб відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню; зобов'язати начальника Ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУНП у Львівській області, куди поміщено ОСОБА_6 , негайно звільнити її з-під варти; визнати дії працівників поліції ВП № З ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області щодо адміністративного затримання ОСОБА_6 13.11.2025 року такими, що порушують вимоги КУпАП та КПК України та призвели до незаконного позбавлення свободи ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 , поданої в інтересах ОСОБА_6 , щодо незаконного затримання особи, незаконного позбавлення свободи (адміністративне затримання та фактичне виконання постанови про адміністративний арешт після спливу строку давності її виконання в порядку ст. 206 КПК України.
На дану ухвалу адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого суддю розглянути подану скаргу, невідкладно здійснити судовий контроль у порядку ст. 206 КПК України, включно з перевіркою наявності чи відсутності законних підстав позбавлення волі ОСОБА_6 .
Зазначає, що у своїй скарзі він повідомляв слідчого суддю про факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_6 , яке полягало у її незаконному затриманні 13 листопада 2025 року працівниками поліції та поміщення її до ІТТ №5 ГУНП у Львівській області для відбування адміністративного арешту. Наголошує, що поліція діяла на підставі постанови суду від 8 липня 2025 року, яка відповідно до 303 КУпАП втратила можливість бути виконаною 8 жовтня 2025 року.
Наголошує, що слідчим суддею невірно застосовано норми ст. 206, 304 КПК України.
Звертає увагу, що ІТТ це орган державної влади на який поширюються вимоги ст. 206 КПК України
Зазначає, що тримісячний строк звернення до виконання постанови суду закінчився 8 жовтня 2025 року, дана постанова не оскаржувалася, відстрочка виконання не надавалася, жодних підстав для зупинення перебігу строку давності не було.
ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду призначене на 24 листопада 2025 року не прибула, про день та час розгляду справи належним чином повідомлена, з урахуванням ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що неявка ОСОБА_6 не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги у її відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що така апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно, з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 304 КПК слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію або бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, що не підлягає оскарженню.
Приписами ч. 1, 2, 3 ст. 206 КПК передбачено, що слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 слідчий суддя зазначав, що ОСОБА_6 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом, не є затриманою у порядку ст. 208 КПК, та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Колегією суддів зазначає, що ст. 206 КПК України регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, проте, вказану норму належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі з загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК, кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК врегульовано, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
В результаті аналізу наведених вище нормативних положень КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у певному кримінальному провадженні виключно на стадії його досудового розслідування. Відповідно, його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами.
За змістом ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
За приписами ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи для тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, з положень ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» випливає, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу дотримуватись прав фізичної особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 не є особою, яка тримається під вартою, у зв'язку із застосованим відносно неї запобіжним заходом, не є затриманою у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку з розслідуваним ними кримінального правопорушення у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Із постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 листопада 2025 року справа №450/2938/25 (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП та накладеної на неї адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на 5 діб, зазначена постанова набрала законної сили 19 липня 2025 року та у встановленому законом порядку не оскаржена.
Із скарги не вбачається, що правовідносини щодо перебування ОСОБА_6 у приміщенні Ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУНП у Львівській області, випливають або опосередковані нормами КПК України, оскільки до скарги не долучено доказів того, що останню незаконно затримано представниками органу державної влади чи службовими особами в рамках кримінального провадження.
Колегія суддів зазначає, що адвокатом ОСОБА_5 не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри у тому, що в межах територіальної юрисдикції Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених КПК України.
Окрім цього колегія суддів зазначає, що ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_5 , не зверталися з заявою про кримінальне правопорушення, пов'язане з її незаконним позбавленням свободи.
Посилання апелянта на те, що постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 липня 2025 року втратила можливість бути звернута до виконання 8 жовтня 2025 року, апеляційний суд розцінює критично, оскільки апелянтом не надано даних, які б підтверджували, що зазначена постанова була звернена до виконання з порушенням строку, передбаченого ст. 303 КУпАП.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді, що скарга адвоката ОСОБА_5 не містить вимог, які відносяться до компетенції слідчого судді та мають бути ним розглянуті.
В ході апеляційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції є законною й обґрунтованою, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження, за скаргою ОСОБА_5 , поданої в інтересах ОСОБА_6 щодо незаконного затримання особи, незаконного позбавлення свободи (адміністративне затримання та фактичне виконання постанови про адміністративний арешт після спливу строку давності її виконання в порядку ст. 206 КПК України залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення..
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4