Справа № 459/3014/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/334/25 Доповідач: ОСОБА_2
24 листопада 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29.11.2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград, Львівської області, українця, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , з середньо-спеціальною освітою, раніше судимого, зокрема, вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 14.06.2023 за ч. 1 ст. 164 КК України, до покарання у виді 80 годин громадських робіт зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
оскарженим вироком ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України - злісне ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчиненому особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення та призначено покарання у виді 2(двох) років обмеження волі.
На підставі ст.ст. 71,72 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 14.06.2023р., призначивши мені покарання у виді обмеження волі строком в 2(два) роки 5(п'ять) днів, поглинання меш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 , який згідно рішення (судового наказу) Червоноградського міського суду Львівської області від 06.08.2019 №459/2047/19, що набрало законної сили, зобов?язаний до сплати аліментів у користь ОСОБА_9 на утримання дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26.07.2019 і до досягнення дитиною повноліття, будучи засудженим вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 14.06.2023, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, до покарання у виді 80 годин громадських робіт, вказане покарання не відбув, знаючи про необхідність сплати аліментів, будучи належним чином ознайомлений із вищевказаним судовим рішенням, ігноруючи дане судове рішення та ухиляючись від його виконання, діючи умисно злісно ухилився від свого батьківського обов'язку щодо утримання дочки ОСОБА_10 , не сплачував коштів встановлених рішенням суду на її утримання без вагомих на це причин, а утвореного боргу по аліментах не погашав, на повідомлення державного виконавця про необхідність сплати аліментів не реагував. Внаслідок злісного ухилення від сплати аліментів, за період часу з 01.06.2024 по 31.10.2024 не здійснив жодних проплат, що спричинило заборгованість зі сплати аліментів в ОСОБА_11 на утримання дочки ОСОБА_10 за вказаний період - 15973,75 грн, що сукупно складає суму виплат більше, ніж за три місяці відповідного платежу. При цьому загальна сума заборгованості зі сплати аліментів становить 23263,06 грн.
На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29.11.2024р. змінити в частині призначення покарання. Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.164 КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що з вироком суду не згідний, вважає його надто суворим. Просить врахувати, що він свою вину визнав повністю щиро розкаявся у вчиненому. Також звертає увагу, що на даний час є діючим військовослужбовцем, про що свідчать копії наказів в/частини НОМЕР_1 , що знаходяться у матеріалах справи. Після поранення отримав відпустку, однак з погіршенням стану здоров'я не прибув до місця несення служби, так як не в змозі виконувати свої обов'язки.
Окрім цього, будучи на військовій службі, повністю виконував обов'язки по сплаті аліментів, однак на даний час виплата грошового забезпечення припинена та буде поновлена після повернення на службу. На даний час часткового погасив існуючу заборгованість по сплаті аліментів.
Вважає, що зазначені обставини в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та можуть слугувати підставами для зміни вироку суду першої інстанції, в частині призначеного покарання.
В судове засідання ОСОБА_6 не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 повідомив апеляційний суд, що обвинувачений направлений в місця обмеження волі для виконання вироку. Відтак, колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності ОСОБА_6 у присутності його захисника, із чим погодились всі учасники процесу.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, виступ прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримано.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглядалось судом першої інстанції в порядку ст.ст. 381-382 КПК України. Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 21.11.2024, складеної за участі його захисника ОСОБА_8 та підписаної ними, ОСОБА_6 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.164 КК України, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку та погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується і не може бути оскаржено.
Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
При призначенні покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке, згідно положення ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який, будучи засудженим вироком суду від 14.06.2023 за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді громадських робіт, вчинив тотожний злочин. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння у розкритті злочину. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому визнано вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах..
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоцільність призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт чи пробаційного нагляду, виправлення обвинуваченого та попередження учинення нових кримінальних правопорушень можливі з призначенням йому покарання у виді обмеження волі. При цьому ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст.ст. 71, 72 КК України, правильно було приєднано невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 14.06.2023 та визначено остаточне покарання у виді обмеження волі.
Таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_6 , відповідає положенням ст.ст. 50, 65 КК України, є співмірним вчиненому ним кримінальному правопорушенню , обране в межах санкції статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 листопада 2023 року справа N641/1067/23, суд першої інстанції дійшов вірного переконання, що необхідною і достатньою мірою покарання для перевиховання обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів може бути покарання у виді обмеження волі, оскільки його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, так як є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29.11.2024 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 164 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4