Справа № 464/1618/25 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.
Провадження № 22-ц/811/2000/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.
секретаря: Заяць Я.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивувала тим, що 24 травня 2024 року у місті Львові по вулиці Городоцька, 300, ОСОБА_2 , керуючи автобусом марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернув з лівої смуги направо, чим порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій зазнав механічних пошкоджень належний їй автомобіль марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 21 172.32 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра», ліцензія якого на здійснення страхової діяльності припинена, МТСБУ виплатило страхове відшкодування у сумі 6 724.40 грн з урахуванням фізичного зносу та франшизи.
Страхової виплати недостатньо для відшкодування шкоди в повному обсязі, а у страховика не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від ліміту відповідальності страховика.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, особа винна у її вчиненні, виконувала трудові обов'язки, будучи працівником Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, тому саме з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 14 447.40 грн.
Прострочення виконання грошового зобов'язання є підставою для стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з липня 2024 року по січень 2025 року в розмірі 14447.40 грн та 3 % річних за період з 16 липня 2024 року по 07 березня 2025 року у розмірі 279.05 грн.
Неможливістю використовувати належний їй автомобіль, який придбано з метою його використання в повсякденній роботі та для відпочинку її сім'ї, відмовою відповідача відшкодувати збитки в добровільному порядку, необхідністю оплатити вартість ремонту пошкодженого не з її вини транспортного засобу їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 20 000 грн.
З наведених підстав просила стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на її користь 14 447.40 грн матеріального збитку, 20 000 грн моральної шкоди, 1256,92 грн інфляційних втрат та 279.05 грн 3% річних.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 14 447.40 грн, інфляційні втрати - 1256.92 грн, 3 % річних - 279.05 грн.
Стягнуто з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь ОСОБА_1 5000 грн заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968.96 грн.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2025 року оскаржило Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1.
В апеляційній скарзі покликається на те, що на момент пред'явлення позовних вимог між сторонами не існувало невиконаного грошового зобов'язання, тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а відтак стягнення інфляційних втрат в розмірі 1256.92 грн та 3 % річних в розмірі 279.05 грн є безпідставними.
Положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.
Матеріали справи не містять доказів, що пошкодження належного позивачці автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та проведені у зв'язку з цим роботи, є наслідком саме дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 24 травня 2024 року за участю автобуса марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а не за інших обставин.
Розмір страхового відшкодування в сумі 6724.40 грн розраховувався за згодою сторін, відтак позивач свідомо погодилася на страхове відшкодування у меншому розмірі, ніж мала право отримати.
Оскільки відшкодування шкоди здійснено безпосередньо на рахунок потерпілої особи, то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, підлягає зменшенню на суму податку на додану вартість, що становить 3 28.72 грн., компенсацію якого позивачка зможе отримати, звернувшись до МТСБУ, за умови надання документів, що підтверджують оплату ремонту на СТО з урахуванням ПДВ.
Суд безпідставно стягнув з нього ПДВ в розмірі 3528.72 грн за відсутності доказів, які б підтверджували, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс со» є платником ПДВ.
Самостійне витребування судом доказів щодо трудових відносин водія автобуса марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при відсутності відповідного клопотання позивача, є істотним порушенням принципів змагальності та диспозитивності, які є складовими права на справедливий суд.
Обов'язок з відшкодування моральної шкоди виникає лише за умови, якщо шкода завдана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи, однак повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) не є автоматичним визнанням вини когось з учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 27 листопада 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 24 травня 2024 року о 18 год. 30 хв. по вулиці Городоцькій, 300 у місті Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1
24 травня 2024 року учасниками дорожньо-транспортної пригоди було складено електронний європротокол про дорожньо-транспортну пригоду, яким підтверджуються обставини дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 13).
Згідно з електронним європротоколом від 24 травня 2024 року дорожньо-транспортна пригода виникла з вини водія транспортного засобу марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .
Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з листом Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 від 06 травня 2025 року № 521/02 24 травня 2024 року ОСОБА_2 виконував посадові обов'язки водія автотранспортних засобів, здійснюючи керування автобусом марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,на автобусному маршруті № 92 «Автостанція «Західна» - вул. Джорджа Вашингтона».
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «МАЗ 203069», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Саламандра» відповідно до страхового полісу № ЕР/220888458.
Страховим полісом № ЕР/220888458 передбачено, що ліміт страхової виплати за шкоду життю та здоров'ю становить 320 000 грн., за шкоду майну - 160 000 грн, при франшизі 3200 грн.
Нарядом-замовленням № А000199982 від 16 липня 2024 року підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс со» надано ОСОБА_1 послуги з ремонту автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , загальна вартість яких становить 21172.32грн.
ОСОБА_3 сплатила на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс со» 21172.32 грн за надані послуги з ремонту автомобіля, що підтверджується чеком №001561 від 16 липня 2024 року (а.с. 18).
Страховим актом № 0052425.05.24/1 від 17 вересня 2024 року, затвердженим начальником відділу врегулювання збитків Страхової компанії «Саламандра», подію, що відбулася 24 травня 2024 року визнано страховим випадком та розраховано розмір страхового відшкодування за ремонт автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 6724.40 грн.
Випискою по рахунку підтверджується, що 03 жовтня 2024 року страхове відшкодування в розмірі 6724.40 грн зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Листом № 3-01/б/52839 від 19 грудня 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило ОСОБА_1 , що 14 травня 2024 року Національний банк України ухвалив рішення про застосування до ПрАТ «СК «Саламандра» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на здійснення страхової діяльності, між страховиком та МТСБУ погоджено механізм проведення виплат страхових відшкодувань потерпілим особам за договорами страхування, укладеними ПрАТ «СК «Саламандра», на підставі рішень такого страховика про страхове відшкодування. Рішенням про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування, а також щодо розміру такого відшкодування, приймає ПрАТ «СК «Саламандра», тому для перегляду розміру та доплати страхового відшкодування потрібно звернутися до зазначеної вище страхової компанії.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернулася до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 з вимогою сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7903515201187 підтверджується, що Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 отримало вищезазначену вимогу.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що виплаченого страхового відшкодування недостатньо для відшкодування шкоди, завданої їй пошкодженням автомобіля, в повному обсязі, відтак різниця між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням підлягає стягненню з власника забезпеченого транспортного засобу, з яким винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, тобто з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з пунктом 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Отже, при оформленні європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим.
Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №108 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затверджено за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України: максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000 гривень на потерпілого
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
При цьому, в страховому полісі № ЕР/220888458 передбачена франшиза в розмірі 3200 грн.
Згідно з п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Розраховуючи розмір виплаченого ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 6724.40 грн, страховиком враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та вирахувано франшизу, а відтак, у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування у більшому розмірі, ніж ним виплачений.
Оскільки сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих ОСОБА_1 , остання має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Враховуючи те, що автомобіль позивачки пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , що на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов'язки, перебуваючи у трудових відносинах з Львівським комунальним автотранспортним підприємством № 1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що завдана ОСОБА_1 майнова шкода в розмірі 14447 грн підлягає стягненню на її користь з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, що не позбавляє останнього права звернутися з регресним позовом до винної особи.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка свідомо погодилася на страхове відшкодування в розмірі 6 724.40 грн, тобто в меншому розмірі, ніж мала право отримати, не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи не містять укладеного між страховиком та позивачкою договору про визначення розміру страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, ОСОБА_1 вважала, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання з відшкодування шкоди.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною третьою статті 510 ЦК України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, тому грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Подібні правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20.
Питання про відшкодування позивачці різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та визначення її розміру вирішується в межах розгляду даної справи, відтак до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 у відповідача не виник обов'язок з відшкодування шкоди.
Тобто саме з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про стягнення з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь позивачки матеріальної шкоди в розмірі 14 447 грн, у відповідача настав строк для виконання грошового зобов'язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.
З огляду на те, що на момент звернення позивачки до суду з позовом між нею та Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1 не виникло боргових зобов'язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат в розмірі 1256.92 грн та 3 % річних в розмірі 279.05 грн, є помилковим.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягають до задоволення.
Пред'являючи вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 , крім відшкодування матеріальної шкоди, просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з роз'ясненнями п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачка обгрунтовувала тим, що неможливість використовувати належний їй автомобіль, який придбано з метою його використання в повсякденній роботі та для відпочинку її сім'ї, відмова відповідача відшкодувати збитки в добровільному порядку, необхідність оплатити вартість ремонту пошкодженого не з її вини транспортного засобу, завдали їй моральних страждань, чим їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 20000 грн.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Оскільки внаслідок пошкодження належного Паськович автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачка не мала можливості використовувати його для власних та сімейних потреб, а кошти вимушена була витрачати на ремонт автомобіля, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1.
Заперечуючи щодо розміру стягнутої судом моральної шкоди, відповідач не навів доводів, які б свідчили про його необґрунтованість.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди, що відповідає принципам розумності та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 - задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2025 року в частині стягнення з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 1256.92 грн та 3 % річних в сумі 279.05 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Шандра М.М.