Справа № 461/6226/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/3201/25 Доповідач: ОСОБА_2
26 листопада 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 07 листопада 2025 року про накладення арешту на майно,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 07.11.2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022140000000212 від 27.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України та накладено арешт на: квартиру, загальна площа (кв.м): 64.9, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, загальна площа (кв.м): 50, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 5610100000:01:054:0746, площа (га): 0.1119; житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 263.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження.
Адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку 5610100000:01:054:0746, площа (га): 0.1119; житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 263.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання в цій частині.
У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки ОСОБА_7 є власником земельної ділянки 5610100000:01:054:0746, площа (га): 0.1119; житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 263.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який набула на законних підставах до постановлення слідчим суддею рішення про його арешт, що підтверджується доданими до апеляційної скарги доказами. Крім цього, апелянт зазначає, що ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні не оголошено жодної підозри.
Заслухавши доповідача та пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали клопотання і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст.404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
СВ СУ ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022140000000212 від 27.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
В зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_7 оголошено підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, за які серед іншого передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
06.11.2025 року старший слідчий СВ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Галицького районного суду м.Львова з клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 з метою забезпечення можливого майбутнього покарання у виді конфіскації майно, зокрема просила накласти арешт на квартиру, загальна площа (кв.м): 64.9, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, загальна площа (кв.м): 50, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 5610100000:01:054:0746, площа (га): 0.1119; житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 263.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 із забороною права відчуження та розпорядження вказаним майном.
Задоволюючи зазначене клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено наявність у власності підозрюваного ОСОБА_7 вказаного майна.
Так, судом апеляційної інстанції досліджено, що у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.10.2025 року міститься інформація, що саме ОСОБА_7 є власником земельної ділянки 5610100000:01:054:0746, площа (га): 0.1119; житлового будинку, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 263.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.50-53), підстава набуття договір дарування від 29.03.2025 року.
Згідно з долученого до апеляційної скарги нотаріального договору дарування від 29.03.2025 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , вбачається, що ОСОБА_7 подарував ОСОБА_7 свою частку в праві спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку 5610100000:01:054:0746, площа (га): 0.1119; житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 263.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , також сторонами встановлено про припинення щодо цього майна права спільної сумісної власності подружжя та єдиним власником вказаного майна є ОСОБА_7 .
Таким чином, слідчим суддею під час накладення арешту на квартиру, загальна площа (кв.м): 64.9, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, загальна площа (кв.м): 50, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 5610100000:01:054:0746, площа (га): 0.1119; житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 263.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 не взято до уваги інформацію, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 станом на момент звернення органу досудового розслідування з клопотанням про накладення арешту на майно не був власником чи співвласником арештованого майна, а фактичним власником є ОСОБА_7 , яка в цьому кримінальному провадженні не є підозрюваною, правочин на підставі, якого нею набуте майно є чинним та відсутні відомості про його оскарження у встановленому законом порядку.
Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до обґрунтованого переконання, що ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку 5610100000:01:054:0746, площа (га): 0.1119; житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 263.2, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Щаслива, будинок 15 є незаконною та необґрунтованою, винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню, що має наслідком постановлення нової ухвали, якою клопотання слідчого підлягає лише частковому задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 07 листопада 2025 року про накладення арешту на майно залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: