Справа № 463/10892/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/3257/25 Доповідач: ОСОБА_2
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року,
встановила:
даною ухвалою в заяві про поновлення строку на подання скарги відмовлено.
Скаргу представника Військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2025 за вих.№8119 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - повернуто скаржнику.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, а скаргу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ухвалу суду є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки висновки викладені в ній є безпідставними та такими, що фактично звільняють правопорушника від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Звертає увагу на те, що посадові особи Військової частини НОМЕР_1 безпосередньо з моменту вторгнення в Україну російських військ здійснюють участь у зміцненні обороноздатності ОСОБА_7 , підготовці Захисників для її оборони, а відтак об'єктивно не мають можливості відстежувати всі направлені повідомлення про вчинення КП та час бездіяльності посадових осіб ДБР, яка виражається у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.
Вказує, що військова частина не має доступу до ЄРДР, а вести листування з посадовими особами ДБР в умовах воєнного стану, десятикратному зростанні документообігу та чисельності перемінного особового складу, - є неможливим.
Зазначає, що структурні підрозділи військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану територіально знаходяться на значній відстані один від одного, що також ускладнює контроль за документообігом.
У судове засідання з розгляду даної апеляційної скарги представник Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення такого, не з'явився, у поданій апеляційній скарзі просить проводити розгляд апеляційної скарги без його участі.
Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття учасників провадження в судове засідання не перешкоджає проведенню розгляду.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскарженої ухвали дотримався в повному обсязі.
Згідно з положеннями ч.1 ст.304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, внесення відомостей до ЄРДР здійснюється не пізніше 24 годин після подання заяви, а також положення ч. 5 ст. 115 КПК, відповідно до якої при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, десятиденний строк для подання скарги на оскаржуваний вид бездіяльності починається з дня, наступного за тим, у який закінчився перебіг 24-годинного строку для реєстрації відомостей (зазначена правова позиція збігається з позицією, яка міститься в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 року №9-49/0/4-17).
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2025 року через систему «Електронний суд» скаржник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2025 за вих.№8119 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Крім того, просив поновити строк на подачу такої скарги, мотивуючи тим, що такий пропущений з поважних причин, так як про оскаржувану бездіяльність військовій частині стало відомо після отримання відповіді від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, відповідно до якого Територіальним управлінням Держаного бюро розслідувань розташованого у м. Львів, було відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР. Повідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові надійшло до військової частини 05.11.2025.
На думку колегії суддів, повертаючи скаргу представнику Військової частини НОМЕР_1 слідчий суддя вірно зазначив, що заява (повідомлення) від 19.08.2025 за вих.№8119 про вчинення кримінального правопорушення із відповідними матеріалами надійшла на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, не пізніше 01.09.2025 року, що стверджується відбитком штрих коду №49716зкп-25/п від 01.09.2025 року ТУ ДБР у м. Львові на відповідному повідомленні, яке долучено скаржником до матеріалів скарги і вказаної обставини скаржник не оспорює. А відтак 24-годинний строк для реєстрації відомостей закінчився 02.09.2025 року, а тому зі скаргою скаржник мав право звернутись уже починаючи з 03.09.2025 року до 12.09.2025 року включно, а звернувся лише 12.11.2025 року відповідний документ зареєстровано у системі «Електронний суд».
Крім цього, слідчий суддя зазначив, про те, що труднощі в організації належного виконання цивільних обов'язків військовослужбовцями військової частини не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають звернутися до суду із скаргою в межах встановленого законодавством строку на звернення до суду із скаргою. Таким чином, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб військової частини є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя враховуючи те, що скаржником не надано до суду доказів того, що всі особи військової частини відповідальні за претензійно-позовну роботу, без покладення обов'язків, залучені по даний час до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в різних областях України, що фізично унеможливило здійснення діяльності претензійно-позовної роботи та звернення з цією скаргою до суду, обґрунтовано повернув скаргу представника Військової частини НОМЕР_1 , яка подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК.
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв законне, та обґрунтоване рішення за скаргою представника Військової частини НОМЕР_2 , ухвала слідчого судді відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для її скасування, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді