Справа № 609/960/25
2/609/556/2025
27 листопада 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до
відповідача: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи не з'явились,-
1. 07 жовтня 2025 року представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» (далі позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Позовна заява мотивована тим, що 04.01.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 129661432, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 19100,00 грн.
Згідно умов Договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної останнім в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше, ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за Договором.
Товариство свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі шляхом перерахування коштів відповідачу на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана ОСОБА_1 при укладанні Договору.
11.03.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №MB-ТП/26 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Права вимоги до Боржників.
Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 129661432 04.01.2025 р.
Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснював платежі для погашення існуючої заборгованості, яка станом на 07.10.2025 р. становить 68646,76 грн.
Представник зазначає, що позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, у зв'язку із чим просила стягнути із ОСОБА_1 частину заборгованості за Договором, а саме, 58141,76 грн., з яких: 19100,00 грн. - заборгованість за кредитом; 39041,76 - заборгованість за відсотками, а також судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 23 жовтня 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 11 листопада 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 27 листопада 2025 року.
4. У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» не з'явився, надіслав суду заяву, згідно якого просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
5. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно довідок «Укрпошти» усі поштові конверти із повістками про виклик відповідача у судові засідання, повернулися до суду у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Тому суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.
6. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
7. Судом встановлено, що 04 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 129661432 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором PSSU.
8. Відповідно до п. 2.2. загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 15077 грн. 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.
Згідно п.п. 2.3., 2.4 кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру Кредиту 04.01.2025 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за Договором можуть бути надані позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового траншу за Договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.
Відповідно до п. 7.1. договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 03.02.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.
Відповідно до п.п 7.2, 7.3 Договору в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 03.02.2030 р.
Згідно п 8.3. Договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.
Згідно з пунктом 14.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця. www.moneyveo.ua.
9. Судом встановлено, що 06 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору кредитної лінії № 129661432 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором 6190.
Відповідно до п.1.1. додаткової угоди сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 4023 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї Додаткової угоди, буде складати 19100,00 грн.
10. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 129661432 від 04.01.2025 р., відповідачу на споживчі потреби видано кредитні кошти в розмірі 19100,00 грн. на підставі заявки на отримання грошових коштів в кредит від 04.01.2025 р.
11. До матеріалів справи також долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в редакції з 29.03.2024.
12. Факт отримання коштів позичальником підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до якої на банківську картку № НОМЕР_2 позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були зараховані грошові кошти в розмірі 15077,00 грн. та 06.01.2025 р. зараховані кошти в розмірі 4023,00 грн.
13. Відповідно до листа наданого АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . З виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останній активно користувався кредитними коштами. Окрім того, вищевказаною випискою підтверджено, що 04.01.2025 р. на банківську карту останнього було зараховано платіж в розмірі 15077,00 грн. та 06.01.2025 р. - 4023,00 грн.
14. 11.03.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №MB-ТП/26 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Права вимоги до Боржників.
15. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 129661432 від 04.01.2025 р. в розмірі 41880,02 грн.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 надсилалось повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 129661432 від 04.01.2025 р. ТОВ «Таліон Плюс».
16. Встановлено, що 02 серпня 2025 р. позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу про дострокове розірвання договору у якій повідомив про наявний борг у розмірі 68646,76 грн. із вимогою його сплати. Доказів оплати боргу матеріали справи не містять.
17. До позову наданий розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 129661432 від 04.01.2025 р. сформований представником ТОВ «Таліон Плюс», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 становить 68646,76 грн.
Однак, позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість за договором у розмірі 58141,76 грн., з яких: 19100,00 грн. - заборгованість за кредитом; 39041,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
ІV. Оцінка Суду.
18. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
19. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
20. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
21. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
22. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
23. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
24. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
25. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
26. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
27. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
28. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
29. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
30. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
31. Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
32. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
33. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
34. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
35. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
36. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
37. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
38. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
39. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
40. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
41. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
42. Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
43. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
44. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
45. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
46. Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
47. Судом встановлено, що 04 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 129661432 та 06 січня 2025 року Додаткову угоду до вищевказаного договору.
Кредитний договір та додаткова угода підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.
Факт отримання коштів позичальником підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до якої на банківську картку № НОМЕР_1 позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були зараховані грошові кошти в розмірі 15077,00 грн. та 06.01.2025 р. зараховані кошти в розмірі 4023,00 грн.
Відповідно до листа наданого АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . З виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останній активно користувався кредитними коштами. Окрім того, вищевказаною випискою підтверджено, що 04.01.2025 р. на банківську карту останнього було зараховано платіж в розмірі 15077,00 грн. та 06.01.2025 р. - 4023,00 грн.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 04 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 129661432 та 06.01.2025 р. додаткову угоду до вищевказаного договору в електронній формі, умови якого позивачем були виконані.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд приходить до висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором PSSU, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
48. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
49. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
50. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
51 .Згідно п 8.3. Договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.
Згідно довідки-розрахунку виконаної ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за відсотками відповідача перед позивачем складає 39041,76 грн.
Однак, відповідачем не спростовано даний розрахунок, заперечень не надходило, доказів на користь того, що відповідачем було погашено вищевказані суми заборгованості, до суду надано не було.
Таким чином, підписавши кредитний договір і паспорт кредиту відповідач погодився із встановленим розміром відсотків за користування кредитом, а тому такі також підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
52. Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
53. Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
54. Отже, за встановлених судом обставин, позивачем доведено, що між сторонами у виниклому спорі 04.01.2025 р було укладено Договір кредитної лінії № 129661432 та Додаткову угоду до договору № 129661432 від 06.01.2025 р., відповідно до яких ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 19100,00 грн. та зобов'язався сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначених в договорі, а тому позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов'язання як позичальник.
На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує наявність боргу, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження відсутності факту наявності вищевказаної заборгованості.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за договором кредитної лінії № 129661432 в розмірі 58141,76 грн., оскільки саме в межах цієї суми підтриманий позов представником позивача.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
55. Вирішуючи питання про понесені позивачем судові витрати, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
56. Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
57. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
58. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
59. Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
60. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
61. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
62. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
63. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
64. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
65. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
66. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
67. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
68. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
69. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
70. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
71. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
72. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
73. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
74. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
75. При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
76. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
77. Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
78. З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
79. Звертаючись до суду, позивач згідно вимог ст.134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на професійну правничу допомогу та становить 5000,00 грн.
80. Судом встановлено, що 02.12.2024 р між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» укладено Договір про надання правової допомоги №5.
Згідно умов договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Сторони погодили, що за цим договором Клієнту може надаватись правова допомога в фіксованому об'ємі на постійній щомісячній основі так і разова правової допомоги на виконання певної кількості завдань. Об'єм правової допомоги і періодичність її надання фіксується Сторонами в окремих додатках до цього договору (Додатки та/або Додаткові угоди та/або Реєстри).
Згідно п.4.1. Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 р. правова допомога, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнтом оплачується в розмірі та обсязі погодженому в додатках до цього договору (Додаткових угодах та/або Реєстрах), в гривнях шляхом переказу коштів на рахунок Адвокатського об'єднання та може бути здійснена в будь-який час за надані послуги та в тому числі авансом за надані послуги у майбутньому.
Відповідно до п.4.2.-4.4. Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 р. за результатами надання правової допомоги складається акт приймання - передачі наданих послуг (далі-Акт), що підписується представниками кожної зі Сторін. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість. Акт вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на Акт. В акті, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги в залежності від обставин та подій. В цьому випадку сторони керуються умовами Акту.
Як вбачається з п.7.1. Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року даний договір укладений на строк до 31.12.2026 р.
Відповідно до додаткової угоди №1535 від 02.09.2025 р. до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 р. сторони погодили, що вартість Послуг Адвокатського об'єднання по супроводу справи становить: 5000,00 грн., що включає в себе: аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку - 1000 грн.; підготовка та направлення повідомлення Відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога) - 500 грн.; збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у даній справі Адвокатським об'єднанням та підготовка позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду - 3500 грн.
Оплата Послуг згідно Додатку здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку на оплату Послуг від Адвокатського об'єднання шляхом перерахуванням Клієнтом грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання, що зазначений у реквізитах Договору.
Адвокатське об'єднання надає Клієнту акт приймання-передачі наданих Послуг, в якому зазначається зміст Послуг, вартість Послуг, яка підлягає сплаті відповідно до умов Договору та цього Додатку, додаткові витрати, які були понесені Адвокатським об'єднанням понад узгоджену вартість Послуг.
02 вересня 2025 р. між Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 р., згідно якого сторони погодили, що Адвокатське об'єднання виконало свої зобов'язання у межах Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року та Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги у повному обсязі, по справі, а саме: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій тривалістю 4 години, вартістю 1000,00 грн.; підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) тривалістю 2 години, вартістю 500,00 грн.; підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду тривалістю 10 годин, вартістю 3500,00 грн. Всього 5000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №56 від 02.09.2025 р. ТОВ «Таліон Плюс» сплачено АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 р та додаткової угоди №1535 від 02.09.2025 р. винагороду у розмірі 5000,00 грн.
Таким чином, позивачем представлено докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.
81. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не звертався.
82. Суд зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
83. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
84. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
85. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З урахуванням висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
З цих підстав,
Керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, Цивільного кодексу України, суд, -
1. Винести заочне рішення.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 129661432 від 04 січня 2025 року в розмірі 58141 (п'ятдесят вісім тисяч сто сорок одну) гривню 76 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Шумським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 27 листопада 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місце знаходження 14017, вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, ЄДРПОУ: 39700642.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: М.В. Харлан