Справа № 602/869/25
Провадження № 2/602/441/2025
"27" листопада 2025 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю:
секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК» або Банк або позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 19.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР» або Товариство) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8705071507, за умовами якого первісний кредитор надав позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити за його використання відсотки. В подальшому права вимоги за кредитним договором були відступлені позивачу на підставі договору про відступлення прав вимоги. Відповідно позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 8705071507 від 19.11.2020. Всупереч умовам кредитного договору відповідач повністю не виконала свого зобов'язання, борг не погасила, внаслідок чого у неї перед позивачем існує заборгованість у сумі 36 938,25 гривень грн, у т.ч.: заборгованість по тілу кредиту - 14048,47 грн, заборгованість по щомісячним процентам - 22889,74 грн, заборгованість по річним процентам - 0,04 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 14.10.2025 відкладено розгляд справи на 18 листопада 2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату і час судового розгляду, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила, що 19.11.2019 підписувала кредитний договір та отримувала кредитні кошти, оскільки восени 2019 року сильним вітром зірвало дах з хліва її домогосподарства і у зв'язку з цим їй терміново були потрібні кошти. Частково погашала заборгованість, сплативши в загальному за цим договором близько 21 тис.грн. Однак всю суму своєчасно не мала можливості сплатити через те, що з серпня 2022 року по серпень 2025 року доглядала за сестрою свого чоловіка, яка важко хворіла. Позовні вимоги в частині основної суми боргу визнає, однак не погоджується з розміром нарахованих процентів, вважає його необґрунтованим.
У судовому засіданні 18.11.2025 завершено розгляд справи. Ухвалою суду від 18.11.2025 на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на строк дев'ять днів, до 27.11.2025.
Суд дослідив та оцінив письмові пояснення позивача у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, заслухав пояснення відповідача, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.
19 листопада 2020 року ОСОБА_1 власноручно підписала Заяву-анкету на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» (ідентифікаційний код: 35725063), у якій засвідчила бажання отримати кредит (а.с. 12).
Того ж дня, 19.11.2020 відповідач власноручно підписала Кредитний договір №8705071507 з ТОВ «ФК «ЦФР» та Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5071507, що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів (а.с. 10-11).
Факт підписання зазначених вище документів визнається відповідачем.
Станом на 19.11.2020 ТОВ «ФК «ЦФР» (код 35725063) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Нормою частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Таким чином, сторони уклали Кредитний договір № 8705071507 від 19.11.2020 (далі у тексті - Кредитний договір), згідно з п.1.1. якого Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Отже, між Товариством та відповідачем на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
Умовами укладеного Кредитного договору передбачено: сума кредиту складає 22 685,00 грн; тип кредиту - кредит; строк, на який надається кредит - 24 місяці (п.1.2).
Відповідно до п.1.3 Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті (п.5), а саме: щомісячні проценти - 3,99% від суми кредиту, річні проценти - 0,01% від суми боргу за договором.
Згідно з пунктом 1.4 Кредитного договору кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за вказаними у договорі реквізитами позичальника.
Пункт шостий Паспорту містить порядок повернення кредиту, а саме кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів).
На виконання умов Кредитного договору 19 листопада 2020 року була здійснена транзакція з переказугрошових коштів у сумі 22 685,00 гривень на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 19.11.2020 по 21.11.2022 (а.с. 18-51).
Факт отримання кредитних коштів у зазначеному вище розмірі визнається відповідачем.
Разом з тим, 07 жовтня 2016 року АТ «ТАСКОМБАНК» та «ТОВ «ФК «ЦФР» підписали договір відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 (далі у тексті - Договір відступлення) згідно з п.2.1 якого у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 52-55).
Згідно з умовами Договору відступлення право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов'язань за договорами забезпечення. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.3.4 Договору відступлення).
Згідно п.9.1 та п.9.2 Договору відступлення, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін та діє протягом одного календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Сторони мають право в односторонньому порядку припинити (розірвати) договір у будь-який час, сповістивши письмово про припинення (розірвання) договору іншу сторону не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не ініціювала його розірвання - договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п.9.3, 9.4 Договору відступлення).
20 листопада 2020 року на виконання умов Договору відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 АТ «ТАСКОМБАНК» та «ТОВ «ФК «ЦФР» підписали Реєстр прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 (а.с. 14 на звороті).
У згаданому вище Реєстрі прав вимоги до Договору про відступлення зазначено: номер Кредитного договору - 8705071507, дата видачі кредиту - 19.11.2020, дата закінчення договору - 18.11.2022, ПІБ відповідача, її ідентифікаційний код, сума кредиту - 22685,00 грн, сума основного боргу за кредитом - 22685,00 гривень, ціна договору за кредитом - 22713,00 гривень.
За відсутності у матеріалах справи доказів про вчинення АТ «ТАСКОМБАНК» чи «ТОВ «ФК «ЦФР» дій передбачених п.9.3, 9.4 Договору відступлення, спрямованих на його припинення (розірвання), суд вважає встановленою ту обставину, що Договір відступлення пролонговувася у встановленому ним порядку та діяв на дату підписання його сторонами Реєстру прав вимоги (20.11.2020).
На підтвердження оплати відступлених (переданих) за Договором відступлення прав вимог, зокрема права вимоги до відповідача за Кредитним договором, позивачем надано копію меморіального ордеру № 629919972 від 06.07.2020, згідно з яким АТ «ТАСКОМБАНК» сплатило на користь ТОВ «ФК «ЦФР» кошти у сумі 2703745,40 грн з призначенням платежу «перерахування коштів зг. Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, без ПДВ» (а.с. 59 на звороті).
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведених вище правових норм слідує, що договір відступлення є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні.
Таким чином суд встановив, що право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від Товариство до Банку і останній є новим кредитором у правовідношенні, яке виникло між Товариством та відповідачем на підставі Кредитного договору.
У статті 525 ЦК України закріплено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд установив, що відповідач не виконала належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором. Так, отримавши кредит у сумі 22685,00 грн, ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту лише 8636,53 грн, у зв'язку з чим сума непогашеної заборгованості за основним боргом становить 14048,47 грн (22685,00 - 8636,53), яка в силу приписів ст. 1054 ЦК України підлягає стягненню відповідача на користь позивача.
Вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд виходить з наступного.
Згідно зі ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України, положення якої застосовуються до спірних правовідносин згідно з положенням ч.2 ст. 1054 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від наведеного вище правового висновку.
Як слідує зі змісту розрахунку суми щомісячних процентів за Кредитним договором, доданого до позовної заяви, позивачем нарахованіпроценти від суми кредиту за період з 20.11.2020 по 29.02.2024, тобто поза межами погодженого сторонами договору строку надання кредиту, у загальній сумі 35300,31 грн, з якої відповідач сплатила 12410,57 грн (а.с.16 на звороті - 17).
У цій справі суд встановив, що строк, на який надається кредит, за умовами Кредитного договору становить 24 місяці. Саме упродовж цього строку кредитодавець вправі нараховувати проценти за користування кредитом, а позичальник зобов'язаний їх сплатити.
При цьому, суд констатує, що у позовній заяві жодним чином не обґрунтована правомірність стягнення процентів у заявленій сумі.
Також суд зауважує, що умовами Кредитного договору не передбачено можливості продовження визначеного строку надання кредиту у зв'язку з настанням будь-яких обставин, а доказів внесення сторонами змін щодо цієї умови Кредитного договору матеріали справи не містять.
Окрім того суд, проаналізувавши умови Кредитного договору, дійшов висновку, що його сторони не встановлювали нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і передбачили лише проценти за правомірне користування кредитом.
З огляду на викладене вище, обґрунтованим є нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами лише протягом погодженого сторонами строку надання позики - упродовж 24 місяців, що складають 21723,36 грн.
Таким чином, з урахуванням сплаченої відповідачем суми процентів - 12410,57 грн, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за щомісячними процентами у сумі 9312,79 грн (21723,36 - 12410,57).
У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у сумі 13576,95 грн задоволенню не підлягають.
Також не можуть бути задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за річними процентами в сумі 0,04 грн, оскільки як слідує зі змісту наданих розрахунків річні проценти у цій сумі також нараховані поза межами погодженого сторонами строку надання кредиту.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у цій справі з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 23361,26 грн, яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 14048,47 грн та суми заборгованості за процентами у розмірі 9312,79 грн.
Отже позов слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривень згідно з платіжною інструкцією Банку № 2162691011 від 12.08.2025.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 63,24% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1531,93 грн (2 422,40 х 63,24%).
На підставі наведеного вище, статей 207, 514, 525, 526, 629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України,статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 244, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» суму заборгованості за Кредитним договором № 8705071507 від 19.11.2020, яка складається із суми заборгованості по тілу кредиту - 14048,47 грн та суми заборгованості по щомісячним процентам - 9312,79 грн, а всього становить - 23361,26 грн (двадцять три тисячі триста шістдесят одну гривню 26 коп).
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1531,93 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять одна гривня 93 коп).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ПОЗИВАЧ: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443.
Представник позивача: Гнип Володимир Володимирович, вул. Шевченка, буд. 130, с.Верба, Коропського району, Чернігівської області, РНОКПП НОМЕР_1 .
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , паспорт громадянки України № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: В. А. Наумчук