Справа № 607/17553/25
Провадження №2/594/795/2025
26 листопада 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Зушман Г.І.
з участю секретаря Шимків Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Борщеві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» у серпні 2025 року звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь Товариства заборгованість за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 05.03.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2023050431, відповідно до умов якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. Відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого 24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого первісний кредитор відступив на користь позивача права вимоги за кредитним договором № 2023050431 від 05.03.2019, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та відповідачкою, разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 28443,60 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 14300 грн; заборгованість по відсотках - 14143,60 грн., які просить стягнути з відповідачки.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просить справу слухати за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася повторно, викликалась шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, судова повістка повернута без вручення з відміткою про відсутність відповідача за зазначеною адресою, що, у відповідності до п.4) ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву відповідачка не подавала.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечував.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
Між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 05.03.2019 було укладено кредитний договір №2023050431, згідно якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник сплачує його на наступних умовах: розмір кредиту - 7999,00 грн на придбання товару у продавця; дата остаточного повернення кредиту - 05.03.2021: загальний розмір кредиту - 8349,00 грн, проценти протягом дії кредитного договору - фіксована процентна ставка у розмірі 0,01%., 350,00 грн - на сплату послуг за надання додаткових послуг банку: смс-довідка.
Відповідно до розписки ОСОБА_1 отримала картку № НОМЕР_1 «INSTANT CARD», термін дії 12/21, емітовану на її ім'я.
У графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, що є додатком №1 до кредитного договору №2023050431, АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 погодили строки повернення кредиту, суми платежів та розмір нарахованих процентів, і згідно якого загальна вартість кредиту за період з 05.03.2019 по 05.03.2021 становить 12 357,26 грн.
Також, 05.03.2019 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №2023050431 від 05.03.2019, в якому зазначено витрати та надходження на карту відповідачки за період із 06.03.2019 по 14.03.2023, та відповідно до якого, станом на 14.03.2023 за весь період використано коштів 66 467,78 грн, надходження на карту у розмірі - 62687,48 грн, відсотки - 24363,30 грн, заборгованість на кінець періоду та станом на 14.03.2023 становить 28443,60 грн.
Також надано виписку з рахунку за період з 07.03.2019 по 05.10.2020 із вказаними сумами операцій по карті відповідачки.
АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» 24.03.2023 уклали Договір факторингу №24/03/23, який посвідчила приватний нотаріус КМТІО Бочкарьова A.B., відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі боржників.
Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно до умов Договору (п.1.2 Договору). За цим Договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов'язань за Кредитними Договорами (п.1.3 Договору).
Відповідно до Витягу з додатку №1 до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором кредитного договору №2023050431 від 05.03.2019, укладеним між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 на суму 28443,60 грн, в тому числі: 14300,00 грн по тілу кредиту та 14143,60 грн - по відсотках.
Надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно встановлених обставин справи, AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 05.03.2019 уклали кредитний договір №2023050431.
Факт отримання коштів підтверджується Розрахунком заборгованості за договором №2023050431 від 05.03.2019 та випискою по рахунку, в яких відображено усі здійснені операції по рахунку, в тому числі і кредитними коштами, які надійшли на рахунок, зокрема придбання товарів, оплата послуг, списання відсотків, внесення коштів, тощо.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 28443,60 гривень.
Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає, що кредитному договорі, підписаному відповідачкою передбачено нарахування відсотків за користування кредитом.
Відповідачкою не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Зважаючи на те, що за договором факторингу від 24.03.2023 №24/03/23 ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №2023050431 від 05.03.2019, укладеним між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується договором, додатками до нього, реєстром, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути із відповідачки в користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28443,60 гривень.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 442, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 5000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 2500,00 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 442, 40 грн.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором №2023050431 від 05.03.2019 у розмірі 28443,60 грн., яка складається: 14300,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 14143,60 грн заборгованості по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн та 2500,00 грн на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», ЄДРПОУ: 43115064, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9.
Відповідачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий: Г.І.Зушман