Справа № 483/655/25
Провадження № 2/483/472/2025
Іменем України
27 листопада 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр") звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з ОСОБА_1 27 213 грн 75 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 19.04.2024-100001128 від 19 квітня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначив, що 19 квітня 2024 року сторони уклали вищезазначений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн із зобов'язанням повернути його зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.
27 липня 2025 року відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що він своєчасно та у повному обсязі повернув суму основного боргу (тіло кредиту), а від сплати відсотків він звільняється, як військовослужбовець, який брав безпосередню участю у відсічі збройної агресії проти України. Відповідач також звернув увагу на нікчемність окремих положень кредитного договору, зокрема щодо нарахування комісії та пені, просив застосувати висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах (а.с. 41-43).
30 липня 2025 року представник позивач через підсистему «Електронний суд» надав відповідь на відзив, зазначивши, що відповідач, заперечуючи проти наявного в матеріалах справи розрахунку, свого розрахунку до суду не надав. Так, за умовами кредитного договору, гроші, які вносяться на погашення зобов'язання, розподіляються по складових заборгованості у такому порядку: комісія, проценти та неустойка, основна сума боргу. При цьому, нарахування комісії обґрунтовується наданням такої послуги, як перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу (а.с. 57-59).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши заяви по суті спору та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 19 квітня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр", з одного боку, та ОСОБА_1 , з другого боку, був укладений кредитний договір №19.04.2024-100001128, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 10 000 грн строком на 210 днів зі сплатою відсотків з датою повернення 14 листопада 2024 року (а.с. 16-23).
Згідно з договором, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0.88% = (18521.74/10000)/210Х100%).
Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Неустойка: 100 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 3.1. Договору кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75ХХ-ХХХХ-7424.
Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.
Судом також встановлено, що відповідачем в рахунок сплати кредитної заборгованості 12 червня 2024 року сплачено 10 000 грн.
З розрахунку заборгованості за договором слідує, що заборгованість ОСОБА_1 перед товариством станом на 14 листопада 2024 року становить 27 213 грн 75 коп., з яких: 9 492 грн 74 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 13 974 грн 64 коп. - заборгованість по відсоткам, 746 грн 37 коп. - комісія, 3 000 грн - неустойка (а.с. 12).
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
За змістом ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з такого.
Щодо заборгованості по відсотках.
Зі змісту довідки в/ч НОМЕР_1 від 24 липня 2025 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 18 липня 2016 року по час формування довідки - 24 липня 2025 року (а.с. 50).
14 березня 2016 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 46).
Аналіз наведених доказів свідчить про те, що відповідач є військовослужбовцем, який брав участь у відсічі збройній агресії проти України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 вказаного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються (в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021).
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість його застосування лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім того, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
ОСОБА_1 відповідає умовам, зазначеним у гіпотезі норми частини 15 статті 14 Закону, що підтверджується дослідженими судом доказами, а відтак звільняється від нарахування відсотків за кредитним договором, який не пов'язаний з придбанням майна або транспортного засобу, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування комісії
Відповідно до пункту 8 Індивідуальної частини кредитного договору (а.с. 19 - зворотній бік), комісія, пов'язана за наданням кредиту, складає 20 % від суми кредиту та дорівнює 2000 грн. Нараховується та обліковується в день надання кредиту.
Особливості регулювання відносин споживчого кредитування встановлені законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатні та безоплатні послуги, у тому числі з надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Разом із тим, у кредитному договорі не обґрунтовано економічну сутність комісії, як плату за надання конкретно визначених сторонами послуг, що суперечить вимогам закону про споживче кредитування, є нечесною та не прозорою практикою, у зв'язку із чим пункт 8 індивідуальної частини кредитного договору є нікчемними в силу дії норм частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 2 000 грн. простроченої комісії є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування неустойки.
Відповідно до пункту 13 Індивідуальної частини кредитного договору (а.с. 19 - зворотній бік), неустойка в сумі 100 грн 00 коп. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Вирішуючи цивільно-правовий спір в цій частині вимог, суд виходить з такого.
Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Разом з цим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом на день ухвалення рішення у справі ще не прийнято Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування", проект якого за № 11180 від 15.04.2024р. знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.
Таким чином, на день ухвалення рішення у справі є чинним пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).
У постанові № 334/3161/17 від 22.06.2021 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" запроваджено воєнний стан на всій території України з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває донині.
Враховуючи те, що договір позики між сторонами укладено 19 квітня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення погашення позики нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває донині, станом на день ухвалення рішення у справі чинним є пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якої за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань, а суд дійшов висновку про безпідставність вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 000 грн.
Встановивши на підставі досліджених доказів, а саме квитанції від 12 червня 2024 року на суму 10 000 грн з призначенням платежу «сплата по договору №19.04.2024-1100001128 від ОСОБА_1 », що відповідач в межах строку дії кредитного договору повернув суму основного боргу (а.с. 47), яка неправомірно була спрямована кредитором на погашення інших складових кредитної заборгованості, суд дійшов висновку про необґрунтованість пред'явлених до ОСОБА_1 позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча: