Справа № 483/183/25
Провадження № 2/483/274/2025
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.
за участю секретаря Гречки С.Є.,
прокурора Ніконової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Лиманський», про конфіскацію земельних ділянок, -
07 лютого 2025 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Лиманський» (далі - ТОВ «Лиманський»), предметом якого є: конфіскація у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з кадастровими номерами 4825182200:01:000:0315 площею 2,37 га, 4825182200:01:000:1532 площею 0,39 га, 4825182200:01:000:0756 площею 0,45 га та 4825182200:01:000:0757 площею 0,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Куцурубської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі розпорядження голови Очаківської районної державної адміністрації № 423 від 09 грудня 2005 року, згідно з списком додатком 1, передано у власність земельні частки (паї) (номер сертифікату МК 0098994) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 01 вересня 2006 року видано державні акти серій та номерів: ЯГ 322528, ЯГ 322529, ЯГ 322530 та ЯГ 322531 на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825182200:01:000:0315 площею 2,37 га, 4825182200:01:000:1532 площею 0,39 га, 4825182200:01:000:0756 площею 0,45 га та 4825182200:01:000:0757 площею 0,81 га відповідно. З відомостей Державного земельного кадастру слідує, що державна реєстрація спірних земельних ділянок як об'єктів цивільних прав проведена 01 вересня 2006 року, земельні ділянки сформовані, віднесені до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності за відповідачкою на вказані земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 30 квітня 2016 року за № 14468969 (щодо ділянки з кадастровим номером 4825182200:01:000:0315), 14468827 (щодо ділянки з кадастровим номером 4825182200:01:000:1532), 14468569 (щодо ділянки з кадастровим номером 4825182200:01:000:0756) та 14468722 (щодо ділянки з кадастровим номером 4825182200:01:000:0757). Крім того встановлено, що з 2016 року спірні земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ «Лиманський» на підставі договорів оренди від 01 січня 2016 року та 01 жовтня 2024 року укладених між ТОВ «Лиманський» та ОСОБА_1 . За умовами договорів оренди від 01 жовтня 2024 року, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 жовтня 2024 року за №№ 57088619, 57089701, 57089228 та 57090123, ділянки з кадастровими номерами 4825182200:01:000:0315, 4825182200:01:000:1532, 4825182200:01:000:0756 та 4825182200:01:000:0757 терміном на 7 років передано у користування підприємству для вирощування сільськогосподарської продукції. У той же час, відповідно до змісту документів, що містяться в реєстраційних справах на об'єкти нерухомого майна - спірні земельні ділянки за №№ 919456948251, 919450148251, 919444648103 та 919436848251 країною громадянства/реєстрації ОСОБА_1 є російська федерація, а її особу встановлено на підставі паспорту російської федерації № НОМЕР_2 , виданого Карачевським районним відділом внутрішніх справ Брянської області російської федерації, 13 липня 2000 року. Водночас, ОСОБА_1 громадянство України у встановленому законодавством порядку ніколи не набувала, документи, що посвідчують таке громадянство компетентними органами їй ніколи не видавались, натомість дана особа є громадянкою російської федерації та документована національним паспортом іноземця. Враховуючи, що ОСОБА_1 має статус нерезидента та нею добровільно не відчужено земельні ділянки упродовж встановленого законодавством України річного строку, такі земельні ділянки підлягають конфіскації за рішенням суду. Посилаючись на викладене прокурор просила про задоволення позову.
Від представника відповідача через систему «Електронний суд» 13 березня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідачка перебуває на території України на законних підставах та має посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 10 лютого 2012 року, вона проживає в Україні, за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 20 жовтня 1987 року відповідачка нагороджена медаллю «Ветеран праці». Відповідно до довідки виданої «Куцурубським центром первинної медико-санітарної допомоги» Куцурубської сільської ради № 31/ор від 05 березня 2025 року, відповідачці 93 роки, вона прикута до ліжка, хворіє та має діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст., високого ризику. Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія. Атеросклеротичний кардіосклероз. Артрозо-артрит колінного та тазобедреного суглобу ІІІ-I-Vст. Потребує постійного догляду, самостійно не може пересуватися. Крім того, вона на законних підставах, на рівні з іншими членами КСП, відповідно до затверджених списків та розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 09 грудня 2005 року № 423, отримала земельні частки (паї), оскільки була членом КСП «Лиманський» з 15 жовтня 1971 року по 1987 року. Також представник зазначила, що відповідачка не знала, що спірні землі їй необхідно відчужити, а матеріали цивільної справи не містять доказів обізнаності відповідачки щодо вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України та необхідності відчуження земельної ділянки протягом року з моменту набуття права власності. Крім того, представник вказує, що з моменту набуття відповідачкою права власності на спірні земельні ділянки та до 01 липня 2021 року, тобто до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, не існувало законодавчо визначеного механізму практичної реалізації положень ч. 4 ст. 81 ЗК України щодо відчуження іноземцями земель сільськогосподарського призначення. У задоволенні позову представник відповідачки просила відмови з підстав спливу строку позовної давності.
17 березня 2025 року прокурором через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив. Так, прокурор зазначила, що тривале проживання ОСОБА_1 на території України, а також той факт, що вона має посвідку на постійне проживання на території України, відповідно до норм чинного законодавства України не надають їй пільг чи переваг у володінні земельними ділянками сільськогосподарського призначення в межах адміністративних кордонів Держави Україна та не прирівнюють її у правах до громадян України. Щодо отримання відповідачкою земельних ділянок, як колишнім членом КСП «Лиманський», прокурор зазначила, що ОСОБА_1 не могла мати права на пайовий фонд та в подальшому отримувати сертифікат на право на земельну частку після виходу з членства, оскільки не була громадянкою України. За змістом ч. 5 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства. Водночас, ч. 4 ст. 81 ЗК України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження протягом року. Крім того, відповідачем не вказано жодної конкретної норми законодавства, яка б зобов'язувала нотаріуса чи будь-яку іншу посадову особу державного органу або органу місцевого самоврядування повідомляти або роз'яснювати іноземному громадянину про необхідність відчуження упродовж року набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення. На противагу цьому ст. 68 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Щодо неможливості відповідача здійснити відчуження земельних ділянок прокурор послалася на п. 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, яким було встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення і зазначила, що така заборона не розповсюджувалася на спірні правовідносини, оскільки положення ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативними. Відповідачка набула у власність спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення 30 квітня 2016 року, після чого в силу вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України повинна була упродовж року їх відчужити, однак цього не зробила. Щодо пропуску строку позовної давності прокурор вказує, що за своєю юридичною природою не виконання обов'язків щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення - це правопорушення, яке носить триваючий характер, а тому позовна давність не застосовується.
Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідачка будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення не відчужила їх відповідно до вимог законодавства, тому вони підлягають конфіскації.
Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, в якій крім того, зазначив, що в повному обсязі підтримує позовні вимоги.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника відповідачки до суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідачки та представника відповідачки, в якій крім того представник просила у задоволенні позовних вимог відмовити та при вирішенні справи врахувати обставини зазначені у відзиві на позовну заяву поданого відповідачкою.
Представник третьої особи - ТОВ «Лиманський» в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, до суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи - ТОВ «Лиманський», в якій крім того, зазначено, що справу розглянути за наявними в ній документами.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі розпорядження голови Очаківської районної державної адміністрації № 423 від 09 грудня 2005 року, згідно з списком додатком 1, передано у власність земельні частки (паї) (номер сертифікату МК 0098994) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а.с. 12-14).
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 01 вересня 2006 року видано державні акти серій та номерів: ЯГ 322528, ЯГ 322529, ЯГ 322530 та ЯГ 322531 на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825182200:01:000:0315 площею 2,37 га, 4825182200:01:000:1532 площею 0,39 га, 4825182200:01:000:0756 площею 0,45 га та 4825182200:01:000:0757 площею 0,81 га відповідно (а.с. 15-22).
З відомостей з Державного земельного кадастру вбачається, що державна реєстрація спірних земельних ділянок як об'єктів цивільних прав проведена 01 вересня 2006 року, земельні ділянки сформовані, віднесені до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 51-54).
Право власності за ОСОБА_1 на вказані вище земельні ділянки зареєстровано 30 квітня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14468969 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4825182200:01:000:0315, за № 14468827 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4825182200:01:000:1532, за № 14468569 щодо ділянки з кадастровим номером 4825182200:01:000:0756 та за № 14468722 щодо ділянки з кадастровим номером 4825182200:01:000:0757, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 412097488 від 07 лютого 2025 року (далі - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права за земельну ділянку (а.с. 23-26, 51-54).
01 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лиманський» були укладені договори оренди землі спірних земельних ділянок (а.с. 27-36).
01 жовтня 2024 року зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 знов передала в оренду ТОВ «Лиманський» на підставі договорів оренди землі від 01 жовтня 2024 року. (а.с. 37-50).
Право оренди земельних ділянок за договорами оренди від 01 жовтня 2024 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 жовтня 2024 року за №№ 57088619, 57089701, 57089228, 57090123 та земельні ділянки з кадастровими номерами 4825182200:01:000:0315, 4825182200:01:000:1532, 4825182200:01:000:0756 та 4825182200:01:000:0757 терміном на 7 років були передані орендарю ТОВ «Лиманський» (а.с. 23-26).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірні земельні ділянки за №№ 919456948251, 919450148251, 919444648103 та 919436848251 та договорів оренди землі від 01 січня 2016 року, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Лиманський», країною громадянства/реєстрації ОСОБА_1 є російська федерація, а її особу встановлено на підставі паспорту російської федерації № НОМЕР_2 , виданого Карачевським районним відділом внутрішніх справ Брянської області російської федерації, 13 липня 2000 року (а.с. 58).
З відповіді Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області № 4801.3.4-207/48.1-25 від 13 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , документована посвідкою на постійне проживання НОМЕР_3 , виданою 10 лютого 2012 року ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області і з 22 березня 2012 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 не документувалась, інформація стосовно набуття/втрати громадянства України вказаною особою, а також про наявність у неї громадянства іншої держави в УДМС у Миколаївській області відсутня (а.с. 57).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 громадянство України в установленому законодавством порядку ніколи не набувала, документи, що посвідчують таке громадянство компетентними органами їй ніколи не видавались, натомість остання є громадянином російської федерації та документована національним паспортом іноземця (паспортом громадянина рф).
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Аналіз положень ст. ст. 22, 81 ЗК України свідчить про те, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.
З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Згідно зі ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. «е» ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. «в» ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.
З урахуванням того, що право власності відповідно до ст. 125 ЗК України виникає після одержання власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку «добровільного» відчуження слід починати від часу одержання іноземним громадянином чи особою без громадянства державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
Доводи представника відповідачки про те, що ОСОБА_1 тривалий час проживає на території України, а також той факт, що остання має посвідку на постійне проживання на території України, суд відхиляє, оскільки у правах щодо земель сільськогосподарського призначення правовий статус громадянина України та іноземця є відмінними.
Так, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а збереження земель сільськогосподарського призначення, що годують її населення, є необхідним для забезпечення продовольчої безпеки країни і напрямком її внутрішньої політики.
Також, суд відхиляє доводи представника відповідачки в частині правомірності набуття спірних земельних ділянок, з огляду на те, що судом не встановлено наявності у відповідачки громадянства України, а прокурором доведено наявність у останньої громадянства рф, що дозволяє отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження протягом року, що відповідачкою зроблено не було.
Посилання представника відповідачки на те, що ОСОБА_1 під час вчинення реєстраційних дій зі спірними земельними ділянками не було роз'яснено про необхідність відчуження земельних ділянок, суд не бере до уваги, оскільки не знання закону не звільняє особу від відповідальності, а національне законодавство та судова практика щодо неможливості збереження іноземцями прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення є сталою і послідовною, що дозволяє будь-якій особі, в тому числі через отримання консультацій фахівця (юриста, адвоката тощо) визначитися з власною поведінкою та передбачити наслідки вчинення чи не вчинення певних дій.
Щодо заяви представника відповідачки про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За своєю юридичною природою не виконання обов'язків щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення - це правопорушення, яке носить триваючий характер. Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Враховуючи, що на дату звернення прокурора із позовною заявою не припинили існувати підстави для звернення до суду, твердження представника відповідача про пропуск строків позовної давності та застосування наслідків пропуску таких строків, є безпідставними.
Оскільки ОСОБА_1 , як іноземець, зареєструвавши за собою 30 квітня 2016 року право власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відчужила їх протягом строку, встановленого ст. 81 ЗК України, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки підлягають конфіскації за рішенням суду на підставі ст. 145 ЗК України, а тому позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо судових витрат суд виходить з такого.
При зверненні з вказаними позовом прокурором в рахунок судового збору сплачено 9689 грн. 60 коп. з розрахунку (4 майнових вимоги х 1,5%, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року, 4 вимоги х 3028 грн. х 0,8) та за заяву про забезпечення позову - 1211 грн. 20 коп. (1514 х 0,8).
При цьому, прокурором визначено ціну позову в розмірі 93259 грн. 27 коп., а відтак за подання зазначеної позовної заяви мало бути сплачено судовий збір в розмір 2422 грн. 40 коп. з розрахунку (3028 грн. х 0,8) - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також за заяву про забезпечення позову - 1211 грн. 20 коп. (1514 х 0,8), а всього 3633 грн. 60 коп.
Таким чином, прокурором судовий збір сплачено в більшому розмірі, ніж встановлено законом на загальну суму 7267 грн. 20 коп. (9689 грн. 60 коп. - 2422 грн. 20 коп.), який підлягає поверненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь прокуратури слід стягнути судові витрати у розмірі 3633 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,-
Цивільний позов Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Лиманський», про конфіскацію земельних ділянок, - задовольнити.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404) земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 4825182200:01:000:0315 площею 2,37 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Куцурубської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404) земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 4825182200:01:000:1532 площею 0,39 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Куцурубської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404) земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 4825182200:01:000:0756 площею 0,45 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Куцурубської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404) земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 4825182200:01:000:0757 площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Куцурубської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури - 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок в рахунок сплаченого судового збору.
Повернути Миколаївській обласній прокуратурі внесений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом відповідно до платіжної інструкції № 144 від 03 лютого 2025 року в розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 листопада 2025 року.
Головуючий: