Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1703/25
Провадження № 2/945/1519/25
17 листопада 2025року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Будак К.Ю., розглянувши у судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
До Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.09.2025року у вказаній цивільній справі відкрито провадження,постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду.
Представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про закриття провадження у справі, з посиланням на п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,у зв'язку із відсутністю спору між сторонами по справі щодо наявності заборгованості. Також просить повернути сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату, місце розгляду справи в суді повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності та враховуючи клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина третя статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
Згідно із пунктом першим частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу , позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Пунктом 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відсутній предмет спору провадження у справі підлягає закриттю.
Під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Правове значення категорії предмет спору і пов'язані із цим правові наслідки на час розгляду справи чітко визначені ЦПК України, саме із нею процесуальний закон пов'язує закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1ст.255 ЦПК України (відсутність предмету спору, а не предмету позову).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно із ч.2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.09.2020 у справі №750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), який зазначив, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість закриття провадження у справі.
Щодо вимоги про повернення судового збору, то слід зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно із ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Пунктом 5 ч. 1ст. 7 Закону України "Про судовий збір",встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача та повернути сплачений судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 255, 256, 260, 261 ЦПК України, суд, -
постановив :
Провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.
Зобов'язати фінансовий орган Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області повернути ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014; м.Київ, вул.Симона Петлюри,30) суму судового збору у розмірі 3028,00грн., сплачену за платіжною інструкцією № 123432 від 18.07.2025року, при подачі позовної заяви.
Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя М.М.Войнарівський