27.11.2025
Справа №489/9382/24
Провадження №2/489/806/25
27 листопада 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання дитини
встановив.
Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; призначити ОСОБА_1 опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи вимоги тим, що вона є рідною матір'ю ОСОБА_2 , яка 16.01.2020 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Відповідачі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту припинення шлюбних відносин, ОСОБА_2 покинула спільне місце мешкання сім'ї, виїхавши у невідомому напрямку та перестала виконувати свої батьківські обов'язки щодо участі в утриманні своєї малолітньої дитини. ОСОБА_3 вона взагалі не бачила, останній не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини. На скільки їй відомо, батько дитини виїхав за межі України. Відповідачі повідомили про те, що дитина їм не потрібна і більше вони не пов'язують свої життя з дитиною. ОСОБА_2 під час вагітності та певний час після пологів перебувала на обліку в Миколаївському обласному центрі з профілактики та боротьби зі Снідом. Відповідачка веде аморальний спосіб життя, що підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення. Відповідачі ухиляються від обов'язків по вихованню до своєї дитини, не проявляють зацікавленості до неї, не цікавляться її здоров'ям, матеріальної допомоги на утримання дитини не надають, не цікавляться духовним, фізичним та соціальним розвитком дитини. Позивачка в свою чергу виконує всі батьківські обов'язки, опікується дитиною та матеріально її забезпечує, піклується про її життя та здоров'я.
21 травня 2025 від позивачки надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з: ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) з кожного з батьків, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дитиною повноліття; з ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) з кожного з батьків, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 25.11.2024, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.01.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження та зобов'язано надати докази.
Ухвалою суду від 12.05.2025, заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачу без розгляду.
Ухвалою суду від 18.08.2025, прийнято заяву про збільшення позовних вимог та відкладено підготовчий розгляд справи.
Ухвалою суду від 17.10.2025, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представниці позивачки надійшла заява про розгляд справи за їїо відсутності та відсутності позивачки, просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Просить прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
ОСОБА_6 перебувала в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 13.11.2024.
Як вбачається з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 зареєструвала шлюб 06.07.2002 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_8 зареєструвала шлюб 16.01.2020 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Норми права та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 8 Закону України « Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
В ст.155 СК України вказано, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У ч.1 ст.157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст.164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
В ч.1 п.2 ст.164 СК України вказано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п.15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із змінами, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надаються дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, та і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Позивачка зазначає, що відповідачі фактично майже з дня народження дитини, не піклуються про неї, здійснили реєстрацію дитини лише в лютому 2024, до Управління соціальних виплат та компенсацій з заявою про отримання державної допомоги при народженні дитини не зверталися.
До матеріалів справи долічені протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 746910 від 21.03.2024 та серії ВАБ № 661324 від 13.12.2023 складені відносно ОСОБА_8 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 184 КУпАП .
Відповідно до довідки ОСББ «Південне сяйво» від 17.10.2024 за № 54, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 поселилися разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_12 з 20 квітня 2024 за адресою: АДРЕСА_1 . Батьків дитини сусіди ніколи не бачили і вони участі в вихованні дитини не приймають.
З декларації № 001-КК0А-6ХА0 про вибір лікаря, який надає медичну допомогу від 09.02.2024, вбачається, що довірена особа пацієнта ОСОБА_4 для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом - ОСОБА_1 .
21 березня 2024 ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів з заявою, якою просила прийняти міри до її доньки ОСОБА_8 , яка не виконує свої батьківські обов'язки відносно своєї доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане підтверджується поясненнями від 21.03.2024 наданими Управління патрульної поліції в Миколаївській області.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 02.10.2025 за вих. № 25866/02.02.01-22/04/14/25, орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відношенні їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на день розгляду справи, суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про виявлення відповідачами батьківських обов'язків по вихованню, піклуванню та утриманню малолітньої дитини належним чином. З долучених до матеріалів справи рішень, висновків опікунської ради підтверджується, що відповідачі протягом тривалого часу не піклуються про свою малолітню дитину, не цікавляться її життям, участі у вихованні не приймають.
Аналізуючи наведені обставини, слід прийти до висновку, що дійсно поведінка відповідачів вказує на те, що вони не виявляють батьківського піклування та свідомо нехтують своїми батьківськими обов'язками щодо своєї малолітньої дитини, а тому, з метою захисту законних прав та інтересів малолітньої дитини, відповідачів слід позбавити батьківських прав, як таких, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.
Щодо позовних вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до наступного.
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» серії ФОВА-002425021, ОСОБА_1 на території України станом на 24.10.2024 є особою, стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні.
Згідно інформації про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 13.11.2024 за № 19.04-06/44757/2024, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 .
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 19.04.2024, квартина АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 19.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського округу Ємельяновою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 904.
Відповідно до ст. 55 Цивільного кодексу України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Частиною 1 ст. 59 Цивільного кодексу України, піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Згідно ч. 4 ст. 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Частинами 2, 3 та 4 ст. 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом, у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.3 ст. 60 СК України).
Вищенаведені норми закону дають підстави для висновку, що призначення опікуна не можливе без подання уповноваженого органу опіки та піклування, тобто вирішення цього питання відноситься до дискреційний повноважень органу опіки та піклування.
Відповідно до подання виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 07.10.2025 за вих. № 26325/02.02.01-22/04/14/25, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільне встановлення опіки ОСОБА_1 над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дані про те, що наявні підстави, що ОСОБА_1 не може бути призначена піклувальником над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у суду відсутні.
Враховуючи те, що на момент ухвалення судом рішення у даній справі ОСОБА_14 є малолітньою, суд приходить до висновку, що слід призначити ОСОБА_1 опікуном над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка позбавлена батьківського піклування.
Щодо стягнення аліментів з відповідачів на утримання малолітньої особи, слід зазначити наступне.
Частиною 2 статті 166 Сімейного кодексу України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Зазначене підтверджується п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 цього Кодексу, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів доходів, але не меншому 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з даним позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп..
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 опіку та призначити їй опікуном ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з 21 травня 2025, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з 21 травня 2025, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., з кожного по 605 грн. 60 коп.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.
Третя особа:
Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 1, ЄДРПОУ 22437186.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573.
Повний текст судового рішення складено «27» листопада 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева