27.11.2025
Справа № 489/6423/24
Провадження №2/489/3124/25
27 листопада 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 8116363 у загальному розмірі 52800 грн. та понесені судові витрати.
Мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8116363, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти на умовах, визначених договором. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті creditplus.ua. приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. 06 червня 2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 06062025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги ТОВ «Авентус Україна», зокрема за кредитним договором № 8116363 від 24.07.2024, боржником якого є ОСОБА_1 . Відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, кредитну заборгованість не погашав, в зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 52800 грн., з яких: 16000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28800 грн. - сума заборгованості за відсотками; 8000 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в судовому порядку.
01 вересня 2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору від 24.07.2024 № 8116363. При цьому, приєднаний до матеріалів справи вказаний договір не містить підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору № 8116363 від 24.07.2024, такий, нібито, укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася в порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. ст.. 5, 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг», що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Розрахунки суми боргу, які містяться у позові, не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтвердженні первинними обліковими бухгалтерськими документами, а отже, позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках. Позивач, у своїй заяві зазначає, що ним отримано право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу. Проте, у вказаному договорі жодним чином не зазначається про відступлення права вимоги за договором № 8116363 від 24.07.2024, як і не згадуються ПІБ особи відповідача. Наданий витяг з реєстру боржників до договору факторингу створено позивачем самостійно, та не містить підписи сторін, що уклали договір факторингу, а отже, є неналежним доказом. Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а Договір позики, нібито, було укладено 25.02.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти у відповідності до чинного законодавства повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1% в день. Позивач не привів умови договору позики до відповідності Закону України «Про споживче кредитування» в частині нарахування процентів та нараховував їх за денною процентною ставкою більше 1% в день, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства. Штрафні санкції не підлягають стягненню, оскільки на даний час діє воєнний стан.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів звязку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Укладення кредитного договору було здійснено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) товариства. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Для укладення кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить. Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. До того ж, не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперової копії цих документів за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу. Позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже, на нього дія положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам не формуються. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів. Відповідачем не надано до суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Позивачем було надано до суду всі наявні документи за кредитним договором, які були передані первісним кредитором в рамках укладеного Договору факторингу.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивач продовжує бездоказово припускати, що між ним та ТОВ «Авентус Україна» укладено кредитний договір від 24.07.2024 № 8116363. Відповідач не заперечує щодо можливості підписання будь-якого договору одноразовим електронним ідентифікатором, як того вимагає Законо України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронну комерцію». Матеріали справи не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 24.07.2024 № 8116363 відбувалось у порядку визначеному чинним законодавством. Позивач вважає, що відповідач отримував одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад, інформацією від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачеві, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер, докази, що саме відповідач реєструвався в ЄС кредиторів позивачем також надані не були, як і не повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи, та не надано доказів такої ідентифікації. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем коштів від первісних кредиторів. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені в тексті договору, а саме відповідачеві, як і доказів належності відповідачу номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор. Матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від первісних кредиторів, як кредитних на рахунки платіжних систем, які нібито перераховували відповідачеві.
Ухвалою суду від 12.08.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився. До суду подано відзив та заперечення на позовну заяву.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на наявних матеріалів.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
24 липня 2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, укладений електронний договір № 8116363 про надання споживчого кредиту, відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ " Авентус Україна ", розміщених на сайті https://creditplus.ua. За умовами кредитного договору: сума кредиту - 16000 грн 00 коп. (п. 1.3). Строк кредиту - 360 днів (п.1.4). стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 9089,90%; (п. 1.9.1). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 102400,00 грн. (п. 1.10.1).
06 червня 2025 між ТОВ «Авентус України» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 06062025, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище договором.
Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 52800 грн., а саме: 16000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 28800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 8000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Зі змісту позову вбачається, що відповідач погашення кредиту та сплату нарахованих відповідно до договору відсотків не здійснював.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду і якості. За договором позики позикодавець має право отримати від позичальника проценти в обумовленому договором розмір або на рівні облікової ставки НБУ (частина перша статті 1048 ЦК України).
Приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
У відповідності до статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до статті 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
В справі що розглядається, кредитний договір № 8116363 підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, в кожному з договорів зазначено електронну адресу позичальника: ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано номера телефонів позичальника.
Отже, кредитний договір, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду справи, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання ним цих договорів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори (договори позики) між первісними кредиторами та відповідачкою не були б укладеними.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідач зазначає, що позивач стверджує, що він отримував одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору, проте, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад, інформацією від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачеві, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер, докази, що саме відповідач реєструвався в ЄС кредиторів позивачем також надані не були, як і не повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи, та не надано доказів такої ідентифікації.
Ні у відзиві на позовну заяву, ні у запереченні на відповідь на відзив, ОСОБА_1 не зазначено, який номер телефону він використовує.
Просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.
Щодо тверджень відповідача про те, що наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статтей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладення кредитного договору, слід зазначити наступне.
Постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.
Таким чином, ототожнення електронного доказу, як засобу доказування та матеріального носія такого документа, є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
До того ж, не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (Постанова ВС від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20).
Щодо тверджень відповідача про те, що розрахунки суми боргу, які містяться в позовній заяві не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтвердженні первинними обліковими бухгалтерськими документами, а отже, позивач не довів наявність заборгованості за спірним кредитним договором у розмірі, зазначеному у розрахунках, слід зазначити наступне.
Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.
Суд звертає увагу, що відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів.
Також, відповідач мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до матеріалів справи Розрахунку заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але не скористався даним правом.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Натомість відповідачем не надано до суду будь-яких доказів відсутності розміру заборгованостей, а тому надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитними договорами є чинними.
Щодо доводів відповідача про необхідність зменшення розміру суми відсотків за користування кредитом, враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено поступове зниження та обмеження ставки мікрокредитувальників на рівні 1% на кожен день, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до частини 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, за період з 24.07.2024 по 22.11.2024 відповідач повинен був сплатити проценти у розмірі (16000 грн. * 1,50% * 120 днів = 28800,00 грн.).
З розрахунку заборгованості, який долучено до матеріалів справи, первісний кредитор нараховував проценти за несплату заборгованості за кредитним договором до 22 листопада 2024.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 28800 грн., а тому вимога про стягнення заборгованості за процентами підлягає задоволенню, оскільки фактично нараховувалася за процентною ставкою 1,5% в день, що не суперечить вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023.
Щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 8000,00 грн за договором позики №8116363 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8000,00 грн., заборгованості по пенею, задоволенню не підлягають.
Щодо тверджень відповідача про неналежність набуття позивачем права вимоги за кредитним договором № 8116363, слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи слідує, що 06 червня 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №06062025, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п.1.2. договору факторингу №06062025 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Відповідно до Реєстру Боржників №1 до договору факторингу №06062025 від 06.06.2025 слідує,що клієнт відступив фактору право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8116363 від 24.07.2024 у розмірі 52800,00 грн., з яких: 16 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 28800,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 8000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Платіжною інструкцією №31 від 10.06.2025 підтверджено отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №06062025 від 06.06.2025 в загальному розмірі 2309037,30 грн.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу кредитора за кредитним договором №8116363 від 24.07.2024 в сумі 52800,00 грн.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №8116363 від 24.07.2024 за період з 24.07.2024 по 05.06.2025.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Позивач підтвердив факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення заборгованості за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань. Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту (позики) відповідач суду не надав, також не подав належних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ч. 1ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2573,80 (85% від фактично заявлених вимог).
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість за кредитним договором № 8116363 від 24 липня 2024 у розмірі 44800 грн. 00 коп., з яких: 16000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28800 грн. 00 коп . - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2573грн. 80коп.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено «27» листопада 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева