Справа № 442/3412/23
Провадження № 1-кп/442/311/2025
26 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022142190000084 від 25.08.2022 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Садок, Великоолександрівського району, Херсонської області, громадянина України, не працюючого, з загальною середньою освітою, не депутата, не адвоката, не одруженого, зареєстрованого та до засудження фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 03.12.2013 Каховським міськрайонним судом Херсонської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, п.13. ч.1 ст.115, ч.1 ст.119 КК України до 13 років позбавлення волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ст.307, ч.2 ст.307 КК України, - клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання адвоката ОСОБА_5 про зменшення розміру застави
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області розглядається вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів з визначенням застави в розмірі 90840 грн. В обгрунтування клопотання посилається на те, що Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду від 07.10.2025 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 06.12.2025 включно, з визначенням розміру застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 90840 грн. Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового розслідування. При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України сторона обвинувачення виснує про те, що наявні докази вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку, у разі визнання винуватим, ОСОБА_3 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 0 років з конфіскацією майна та під страхом покарання може переховуватись від суду, вік та стан обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із обмеженням особистої свободи, у обвинуваченого не має постійного місця проживання, роботи чи навчання, а також у наявний ризик продовження та повторення протиправної поведінки.
Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив обрати його підзахисному запобіжний захід не пов'язаний із перебуванням під вартою. Водночас, у випадку, якщо суд прийде до висновку, що необхідно продовжити перебування під вартою ОСОБА_3 просить зменшити розмір застави до мінімального, а саме до 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Обвинувачений ОСОБА_3 позицію адвоката підтримав. На запитання головуючої пояснив, що його сім'я перебуває в Херсонській області, на деокупованій території, хотів би поїхати додому, або може перебувати, у випадку обрання альтернативного запобіжного заходу, в своїх родичів у Волинській області.
Перевіривши матеріали кримінального провадження суд дійшов наступного висновку.
Зі змісту ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Вирішуючи питання щодо доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу - тримання під вартою на час судового розгляду, суд виходить з того, що за змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У п.21 рішення Європейського суду з прав людини «Подвезько проти України» від 12.02.2015 зазначено, що суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 04.10.2005 у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldоva), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Так, згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Загальне правило в практиці ЄСПЛ - особа, обвинувачена в правопорушенні, завжди має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання цієї особи під вартою. Тобто саме держава в особі слідчого чи прокурора, які звертаються з клопотанням до суду, має довести необхідність тримання під вартою конкретної особи. Натомість суд вирішує питання про те, чи є достатні підстави тримати особу під вартою на основі принципу змагальності, та повинен обов'язково виходити з презумпції на користь свободи.
Будь-яке позбавлення волі має узгоджуватися з метою захисту особи від свавілля (рішення в справі «Вітольд Литва проти Польщі»). У практиці ЄСПЛ поняття «свавілля» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції має більш широке значення, ніж просто недотримання національного законодавства. ЄСПЛ зауважує, що позбавлення волі може бути законним з точки зору внутрішнього права, проте свавільним у розумінні Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення в справах «Креанге проти Румунії») та інші проти Сполученого Королівства»).
Суду не представлено доказів відсутності чи зміни попередньо встановлених ризиків, а тому суд вважає, що наявні передбачені ч.3 ст.199 КПК України обставини, які виправдовують продовження строку дії тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки обставини, які враховувались судом при застосуванні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і на даний час не змінились, а ризики не зменшились.
Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_3 перебуває під вартою протягом тривалого часу, суд вважає за необхідне зменшити розмір застави до 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.177, 192 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним в ст.177 КПК України, в розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений ОСОБА_3 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави, обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити з-під варти та покласти на нього наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває - без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утриматися від спілкування із свідками; 5) у випадку наявності документів, які дають право на виїзд за кордон, здати дані документи до органів внутрішніх справ.
У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.
В решті клопотання - відмовити.
Строк дії ухвали до 25.01.2025.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.
Суддя ОСОБА_1