Справа №461/7421/25
26 листопада 2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
в особі представника Жовтонецького Віктора Миколайовича
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
до
ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_1 )
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 84629 грн 40 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.07.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1981775 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.
26.09.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №M30.34606.011268358. Означений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідача. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1. Договору №1981775.
Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 60000 грн 00 коп., зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору у повному обсязі. Відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором. Унаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 16.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 84629 грн 40 коп., яка складається із: простроченого боргу у розмірі 59474 грн 93 коп; прострочених процентів - 25154 грн 47 коп. За наведених обставин, у зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку наявна за кредитним договором заборгованість не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.
Ухвалою суду від 10.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, згідно якої заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Ліненко О.А. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, вказав, що ОСОБА_2 не укладала договорів з АТ «Ідея Банк», відтак просив відмовити у задоволенні позовної заяви.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 13.07.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта, відповідно до вимог законодавства України. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1981775 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.
26.09.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №M30.34606.011268358. Означений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідача. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1. Договору №1981775.
Згідно даного кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 60000 грн 00 коп., зі сплатою 79,99% річних, строк кредиту 36 місяців (п. 1-3 кредитного договору №M30.34606.011268358 від 26.09.2024).
Пунктом 1.9 кредитного договору встановлено, що позичальник, який прострочує виконання грошового зобов'язання після терміну повернення кредиту зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 111,46% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно п.2.4. кредитного договору, нанесенням електронного підпису під цим договором позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО та Тарифи, які є невід'ємною частиною ДКБОФО, Графік щомісячних платежів (Додаток № 1 до Договору) є невід'ємними складовими цього договору та зобов'язалася виконувати їх умови.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є CMC повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі Підписи сторін.
Положеннями статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст.207 ЦК України).
Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦКУ договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, ЦК України розглядає декілька окремих рівноправних випадків дотримання письмової норми правочину, до яких у відповідності з нормами частини другої статті 202 ЦК України належить і Кредитний договір. Відтак, з огляду на вищезазначене кожний із вищеперелічених способів, визначений в ЦК як спосіб дотримання письмової форми правочину, має всі підстави для застосування при реалізації положень норми статті 1055 ЦК України (щодо обов'язкового дотримання письмової форми кредитного договору).
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до статті 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі № 911/2768/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98645663) та від 30.06.2021р. у справі № 910/3140/19.
Щодо тверджень представника відповідача з приводу того, що відповідач не укладала договору з АТ «Ідея Банк», суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, відповідно до п. 1.4.1 договору №1981775 Про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, підписанням цього договору, клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону зазначеного в цьому договорі як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять OTP-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про тримання банківськиї послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче ( НОМЕР_2 ), належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов'язаний з клієнтом, і не пов'язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису і створює для клієнта юридичні наслідки.
Згідно п. 2.8 кредитного договору №M30.34606.011268358 від 26.09.2024, підписанням цього договору електронним підписом клієнт надає банку доручення надіслати клієнту паспорт споживчого кредиту та договір на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та засвідчує отримання всієї інформації про умови кредиту, у тому числі до підписання договору.
Адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 та номер телефону НОМЕР_3 були надані відповідачем під час укладення договору №1981775, що підтверджується анкетою клієнта при реєстрації в програмному комплексі «Систем дистанційного обслуговування O.Bank 2.0»№1293853 від 13.07.2024.
Підписання кредитного договору №M30.34606.011268358 від 26.09.2024 та паспорту споживчого кредиту, OTP-паролем: 8945, також підтверджується витягами з реєстру відправлених СМС-повідомлень за вересень 2024 р. до Договору про надання послуг №01/01122020 від 01.12.2020 р., та реквізитами відповідач у вищезгаданому договорі.
Отже, договір укладений між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 , є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно
Відтак, до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 12.06.2025 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 16.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 84629 грн 40 коп., яка складається із: простроченого боргу у розмірі 59474 грн 93 коп; прострочених процентів - 25154 грн 47 коп.
Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_4 та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 16.07.2025.
Оцінюючи доводи представника відповідача щодо неознайомлення з матеріалами справи та чергового відкладення розгляду справи з цієї причини, суд відзначає наступне.
Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
Суд відзначає, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 , а твердження останнього про неотримання копії позовної заяви ним та його довірителькою є безпідставними.
Так, встановлено що у ОСОБА_1 наявний електронний кабінет у Єдиний судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідно до довідки про доставку електронного документа: реєстраційна картка вхідного документу від 09.09.25 по справі № 461/7421/25 (суддя Стрельбицький В.В.), а також (за наявності) прикріплені до нього файли IMG_0016.pdf (позовна заява з додатками) було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет.
Окрім цього, відповідно до документів щодо скерування поштової кореспонденції наявної в матеріалах справи, відповідачу було надіслано ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками на адресу: АДРЕСА_1 , та згідно відмітки на поштовому відправленні: «повертається поштове відправлення, за закінченням терміну зберігання». В подальшому, вміст згаданого конверту вилучено для повторного надсилання відповідачу 30.10.2025 про, що на звороті конверту секретарем судового засідання зроблено відповідну відмітку.
Так, згідно рекомендованого повідомлення відповідач ОСОБА_2 отримала вказаний конверт 10.11.2025, про що свідчить проставлений особистий підпис відповідача у відповідній графі рекомендованого повідомлення.
У свою чергу, відповідачу щонайменше з 22.09.2025 року відомо про наявність даної справи у провадженні суду, адже саме у цей день представник відповідача подав до суду заяву про відвід за допомогою системи «Електронний суд». Більше того, у самій заяві про відвід представник зазначив, що ОСОБА_2 дізналась про дану справу 17.09.2025 у застосунку «Дія».
Отже, відповідачу забезпечено належні умови для реалізації прав та повноважень в процесі провадження у справі, зокрема на користування правовою допомогою.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористалась кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконала не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови договору і з останньої на користь АТ «Ідея Банк» слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 3028 грн 00 коп.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 84629 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»
(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ: 19390819);
представник позивача - Жовтонецький Віктор Миколайович
(79008, м. Львів, вул. Валова, 11);
відповідач - ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_1 )
представник відповідача - ОСОБА_1
( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 )
Повний текст рішення складено 26.11.2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький