Справа № 461/8019/25
Провадження № 1-кс/461/7164/25
24.11.2025 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
21.11.2025 слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт на майно, вилучене 20.11.2025 в ході проведення обшуку в транспортному засобі марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна та спеціальної конфіскації, а саме: транспортний засіб марки AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключі від даного транспортного засобу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
В обґрунтування внесеного клопотання покликається на те, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025142400000076 від 07.08.2025, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що не пізніше початку серпня 2025 року у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів.
З метою реалізації свого злочинного умислу, але не пізніше 28.08.2025, ОСОБА_8 , діючи з метою особистого протиправного збагачення, переслідуючи корисливий мотив, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 23 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, залучив до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В свою чергу, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 23 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску, виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_8 , але не пізніше 28.08.2025, залучив до вказаної протиправної діяльності свою співмешканку ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , у подальшому за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та з відома решти учасників злочинної групи, відповідала за тимчасове поселення осіб, які бажали незаконно перетнути державний кордон України, на території м. Хуст Закарпатської області та в подальшому - у с. Велятино Хустського району Закарпатської області.
В подальшому ОСОБА_6 виконуючи вказівки ОСОБА_7 , діючи на виконання розробленого злочинного плану ОСОБА_8 та з відома решти учасників злочинної групи, за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, але не пізніше 28.08.2025, почав активний пошук осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України з метою організації переправлення таких осіб через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем минаючі встановлені пункти пропуску.
У зв'язку з цим в ході телефонної розмови яка відбувалася 28.08.2025 між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , останній запропонував ОСОБА_10 незаконно перетнути державний кордон України поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску, за грошову винагороду в розмірі 7000 доларів США.
У свою чергу у ОСОБА_10 , наприкінці вересня місяця 2025 року, з метою працевлаштування за межами України на період військової агресії російської федерації проти України виник намір, попри встановлені режимом воєнного стану та оголошеною загальною мобілізацією заборони й обмеження, перетнути державний кордон та виїхати до країн Європейського Союзу, у зв'язку з чим останній прийняв пропозицію ОСОБА_6 .
В подальшому відповідно до попередніх домовленостей, 19.09.2025 ОСОБА_10 , виконуючи вказівки ОСОБА_6 та інших учасників злочинної групи спрямовані на організацію незаконного перетину державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску, прибув до м. Хуст Закарпатської області.
В свою чергу ОСОБА_5 , за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, але не пізніше 19.09.2025, виконуючи вказівки ОСОБА_6 та діючи в складі злочинної групи, з метою належного функціонування та роботи даної злочинної групи передала у користування останньому транспортний засіб марки «FIAT FIORINO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з метою перевезення осіб котрі бажають незаконно перетнути державний кордон України до місць їх тимчасового проживання на території Закарпатської області, а саме міста Хуста та с. Велятино.
Того самого дня о 15 годині 20 хвилин, ОСОБА_6 , використовуючи отриманий від ОСОБА_5 транспортний засіб «FIAT FIORINO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під'їхав до зупинки громадського транспорту що перебуває біля магазину «Епіцентр», що за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська 241, та підібравши ОСОБА_10 , попрямував до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Рухаючись до вище вказаної адреси, ОСОБА_6 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_4 зателефонував до своєї співмешканки ОСОБА_5 та дав вказівки щоб остання підготувала для ОСОБА_10 кімнату, окрім цього ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_5 , щоб та зателефонувала до ОСОБА_7 та повідомила, що до них їде чоловік якого необхідно «перекинути через кордон».
В подальшому ОСОБА_5 , виконуючи злочині вказівки ОСОБА_6 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_5 , зателефонувала до ОСОБА_7 (на номер мобільного телефону НОМЕР_6 ) та переказала вище зазначену інформацію, яку їй повідомив ОСОБА_6 .
В свою чергу ОСОБА_7 , виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску, зв'язався з невстановленими досудовим розслідуванням особами та повідомив отриману інформацію про новоприбулу особу котра бажає незаконно перетнути державний кордон України.
Того самого дня, прибувши до будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 заселився в попередньо підготовлену ОСОБА_5 кімнату в даному будинку, очікуючи подальших вказівок від ОСОБА_6 або інших учасників злочинної групи.
В подальшому, ОСОБА_6 , за допомогою мобільного зв'язку (зателефонував з номеру мобільного телефону НОМЕР_4 , на номер НОМЕР_6 ) повторно зв'язався з ОСОБА_7 та домовився про особисту зустріч з метою подальшої організації незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 , поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску.
У зв'язку з цим 19.09.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , відбулася зустріч між ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , в ході якої ОСОБА_7 повідомив решті, що у нього все готово до незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 , поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску та повідомив що після отримання грошових коштів в розмірі 7000 доларів США готовий розпочинати дії, на що решта учасників злочинної групи та ОСОБА_10 погодились.
Окрім цього між ОСОБА_10 , та ОСОБА_6 відбулася домовленість щодо передачі грошових коштів за організації перетину державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, а саме: частину грошових коштів в розмірі 3000 доларів США, ОСОБА_10 особисто передасть ОСОБА_6 , або будь кому іншому за його вказівкою, в момент початку перетину державного кордону України, а решту грошових коштів в розмірі 4000 доларів США, повинна передати його довірена особа в момент перетину ОСОБА_10 державного кордону України. Передача коштів за попередньою домовленістю повинна відбутися в м. Хуст Закарпатської області.
У зв'язку з цим ОСОБА_10 звернувся до свого знайомого з м. Львів, ОСОБА_11 з проханням допомоги в передачі грошових коштів за організацію незаконного перетину державного кордону України, на що, останній погодився та пообіцяв приїхати до м. Хуст Закарпатської області та допомогти з передачею грошових коштів.
В подальшому ОСОБА_11 , будучи обізнаним що його знайомий ОСОБА_12 шукає спосіб виїхати за межі України, повідомив останньому, що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_10 з проханням передати грошові кошти за організацію перетину державного кордону України. Після чого ОСОБА_11 , запропонував йому поїхати разом з ним та у випадку якщо його товариша ОСОБА_10 переправлять через державний кордон України також спробувати перетнути державний кордон України поза митним та прикордонним контролем, на що ОСОБА_12 погодився.
В свою чергу 01.10.2025 ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 , прибувши до м. Хуст, Закарпатської області, отримавши від ОСОБА_10 вище зазначені грошові кошти (котрі у випадку вдалого перетину державного кордону ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повинен передати ОСОБА_6 або особі на яку він вкаже). Надалі, того самого дня за погодженням ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 заселилтся в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , очікуючи подальших вказівок щодо передачі грошових коштів.
В подальшому під час перебування ОСОБА_11 в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , між ними на ОСОБА_6 відбулась розмова щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску за грошову винагороду розмірі 8000 доларів США. В ході даної розмови було, що у випадку вдалого перетину державного кордону України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 передає решту грошових коштів в розмірі 4000 доларів США за ОСОБА_10 та одразу надає 8000 доларів США за подальше аналогічне переправлення ОСОБА_13 через державний кордон України.
08.10.2025 ОСОБА_6 , отримавши підтвердження від ОСОБА_8 , або від іншої невстановленої досудовим розслідуванням особи про безпосередній перетин державного кордону України поза митним та прикордонним контролем ОСОБА_10 в найближчий час, дав вказівку ОСОБА_5 організувати безперешкодний проїзд ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , через блок пости які знаходяться на маршруті слідування з м. Хуст до с. Велятино Закарпатської області та подальше поселення зазначених осіб в с. Велятино Закарпатської області. Окрім цього ОСОБА_6 повідомив, що її та вище зазначених осіб забере транспортний засіб марки «Шкода» синього кольору, з яким останній попередньо домився в ході телефонної розмови за номером телефону НОМЕР_7 з особою, ОСОБА_14 .
Того ж дня, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , сівши до транспортного засобу Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_8 , за кермом якого був ОСОБА_14 , почали рух в сторону с. Велятино Закарпатської області. Доїжджаючи до населеного пункту Велятино, зупинившись на блок пості при в'їзді в даний населений пункт, ОСОБА_5 , використовуючи особисті знайомства та авторитет забезпечила безперешкодний проїзд транспортного засобу та пасажирів, які знаходились в даному транспортному засобі.
Прибувши до с. Велятино Закарпатської області, ОСОБА_5 поселила ОСОБА_10 , в приміщені будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де саме проживає та зареєстрована, а ОСОБА_11 та ОСОБА_12 поселила в приміщенні будинку за адресою АДРЕСА_2 , попередньо домовившись про це з ОСОБА_15 .
В подальшому 09.10.2025 о 09 годині ранку до ОСОБА_10 в месенджері WhatsApp з номеру телефону НОМЕР_6 написав ОСОБА_7 та повідомив щоб ОСОБА_10 збирався та був готовий до виїзду.
В подальшому ОСОБА_7 під'їхав на транспортному засобі марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_9 , до будинку за адресою тимчасового проживання ОСОБА_10 , а саме: АДРЕСА_2 , звідки забрав останнього. Після чого ОСОБА_10 разом з ОСОБА_7 попрямували до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де їх очікували ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 3000 доларів США як першу частину оплати за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем, в обхід установлених пунктів пропуску.
У подальшому, відповідно до досягнутої домовленості, у разі успішного незаконного перетину державного кордону ОСОБА_10 , ОСОБА_11 мав передати ОСОБА_7 решту грошових коштів за організацію цього переправлення в сумі 3000 доларів США, а також 8000 доларів США за подальшу організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_12 .
Отримавши грошові кошти в сумі 3000 доларів США, ОСОБА_7 повідомив про це ОСОБА_8 , після чого отримав від останнього вказівку везти ОСОБА_10 у напрямку населеного пункту Ракош Закарпатської області.
У свою чергу ОСОБА_8 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (час, місце та спосіб), але не пізніше 09.10.2025, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного перетину державного кордону України особами призовного віку від 23 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, зокрема ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , залучив до вказаної злочинної діяльності ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_9 , які, будучи жителями прикордонного населеного пункту, мали можливість вільно пересуватися вздовж державного кордону України та Румунії та відповідно до його вказівок здійснювали безпосереднє переправлення осіб через державний кордон України.
Окрім цього, ОСОБА_8 09.10.2025 повідомив ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_9 , що того ж дня необхідно буде здійснити переправлення через державний кордон України спочатку ОСОБА_10 , а в подальшому - ОСОБА_12 , у зв'язку з чим останні очікували ОСОБА_10 біля цвинтаря в населеному пункті Ракош Закарпатської області.
Прибувши до зазначеного місця, ОСОБА_7 передав ОСОБА_10 ОСОБА_17 та ОСОБА_9 .
Після цього ОСОБА_17 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску дав вказівку ОСОБА_10 сісти на його транспортний засіб, а саме мотоцикл червоного кольору, після чого вони попрямували в напрямку державного кордону з Румунією. У цей час ОСОБА_9 залишилася на місці та очікувала повернення ОСОБА_17 .
У подальшому, рухаючись разом із ОСОБА_10 у напрямку кордону з Румунією, ОСОБА_17 зупинився та надав останньому вказівку очікувати його повернення. Після цього ОСОБА_17 повернувся за ОСОБА_9 та попрямував із нею до місця безпосереднього перетину державного кордону України, де залишив її з метою контролю за рухом нарядів працівників ДПСУ.
У подальшому ОСОБА_17 повернувся за ОСОБА_10 та, минаючи встановлені фотопастки й датчики руху, перевіз останнього до місця безпосереднього перетину державного кордону України, де їх очікували ОСОБА_9 та ОСОБА_16 . Останній під час руху ОСОБА_17 та ОСОБА_10 здійснював контроль за маршрутом з метою недопущення їх зустрічі з працівниками ДПСУ України.
Після цього ОСОБА_16 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_17 з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску повідомив ОСОБА_17 та ОСОБА_9 про те, що обстановка «чиста» та що можна приступати до здійснення незаконного переправлення через державний кордон України.
Після цього ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску, привела ОСОБА_10 до струмка, який знаходився між 182 та 183 прикордонним знаком, де у загороджувальному паркані (що розділяє території України та Румунії) у прихованому вигляді знаходилась попередньо підготовлена пролаза у вигляді розрізу виток ягози спірального типу, через яку останній за вказівкою ОСОБА_9 проліз, тим самим незаконно перетнувши державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску та потрапивши на територію Румунії.
У свою чергу ОСОБА_7 , виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_8 та маючи при собі отримані грошові кошти в розмірі 2600 доларів США, передав їх ОСОБА_8 через визначену ним особу ОСОБА_18 , за що в якості винагороди отримав від нього 300 доларів США.
Після чого, ОСОБА_8 надав ОСОБА_7 вказівки отримати решту грошових коштів за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 у розмірі 3000 доларів США та всю суму за ОСОБА_12 у розмірі 8000 доларів США.
У зв'язку з цим того самого дня (09.10.2025) ОСОБА_7 , продовжуючи виконувати злочинні вказівки ОСОБА_8 , повернувшись до села Велятино Закарпатської області, у приміщенні будинку №84 по вул. Лісна зустрівся з ОСОБА_11 та о 13:20 отримав решту грошових коштів у сумі 4000 доларів США за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 та 8000 доларів США за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_12 , поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску.
Отримавши зазначені кошти, ОСОБА_7 у ході телефонної розмови повідомив про це ОСОБА_8 , на що отримав вказівку передати ці грошові кошти ОСОБА_18 , яка чекатиме його за адресою: АДРЕСА_3 .
Прибувши за зазначеною адресою, ОСОБА_7 , виконуючи вказівку ОСОБА_8 , передав грошові кошти ОСОБА_18 . У свою чергу ОСОБА_18 під час телефонної розмови повідомила ОСОБА_8 про факт отримання коштів від ОСОБА_7 та отримала вказівку очікувати його на тому самому місці для подальшої передачі грошових коштів. Проте у зв'язку з обставинами, які не залежали від ОСОБА_8 , а саме викриттям злочинної діяльності вказаної групи осіб працівниками правоохоронних органів, зазначені кошти останній не отримав.
В подальшому 20.11.2025 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України та затримано в порядку ст.615 КПК України.
Окрім цього, того самого дня за результатами проведення обшуку в транспортному засобі марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було виявлено та вилучено: транспортний засіб марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключі від даного транспортного засобу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Також встановлено що ОСОБА_8 використовував вищезазначений транспортний засіб в своїй злочинній діяльності, зокрема, при отриманні від ОСОБА_7 (через ОСОБА_18 ) грошових коштів за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .
ОСОБА_8 підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, що передбачене ч.3 ст.332 КК України, за яке кримінальним законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Встановлено що транспортний засіб марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_19 , проте в ході проведення обшуку вказаного транспортного засобу ОСОБА_8 повідомив що ОСОБА_19 являється фіктивним (номінальним власником), а фактично даний транспортний засіб належить ОСОБА_8 .
Також встановлено що ОСОБА_8 використовував вищезазначений транспортний засіб в своїй злочинній діяльності, зокрема при отриманні від ОСОБА_7 (через ОСОБА_18 ) грошових коштів за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .
Зважаючи на вищенаведене, з метою збереження речових доказів недопущення їх втрати чи зміни та використання їх у доказуванні, спеціальної конфіскації, а також враховуючи те, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна, та те, що у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вказане рухоме майно підлягатиме конфіскації, просить клопотання задоволити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить здійснювати розгляд клопотання без його участі та задоволити таке в повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_20 до судового засідання подали спільну заяву про розгляд клопотання про накладення арешту на майно без їх участі, щодо задоволення клопотання заперечують.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Статтею 131 КПК України, передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно вимог ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
В силу ст.41 Конституції України, ст.1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 статті 170 КПК України визначено вичерпний перелік правових підстав для накладення арешту, визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовим доказом є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Частина 1 статті 96-2 КК України встановлює, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Згідно ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
За приписами ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 07.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142400000076, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.11.2025 надано дозвіл на проведення обшуку в транспортному засобі марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_10 , яким користується ОСОБА_8 та який належить ОСОБА_19 , з метою виявлення та вилучення: документів (копій документів), які надають право особі уникнути мобілізації та безперешкодно перетнути державний кордон України, в тому числі медичного характеру, мобільних телефонів, планшетів, комп'ютерної техніки, SIM-карток, флеш-накопичувачів, та чорнових записів, на яких містяться сліди вчинення даного кримінального правопорушення, грошових коштів здобутих незаконним шляхом, а саме: попередньо ідентифікованих грошових коштів в сумі 2700 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США з наступними серіями та номерами: HF87201443Е, KB29018237К, КВ28019897H, КJ46082266А, FG02891122В, КH62007703А, KL76357383А, KF97957745А, КB55155838Н, КК54646802А, MB111849801, LB27295730K, LF31318390С, PЕ18235821D, MB15081850F; LB19151176U, PG25874397А, QB72087769В, QB72087768В, QB72087770В, QC17483815A, MF70148410A, РB04895253S, QC17483840А, LB14265097K, LB09355047H, РB882695851.
Відповідно до долученого до клопотання протоколу обшуку від 20.11.2025, слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді від 17.11.2025, провів обшук в транспортному засобі марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_10 , яким користується ОСОБА_8 , в ході якого вилучено сам автомобіль марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключі від даного транспортного засобу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 від 20.11.2025 вилучені в ході проведення обшуку автомобіль марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ключі від даного транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
20.11.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, вчинені за попередньо змовою групою осіб, щодо кількох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, автомобіль марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_10 , належить на праві власності ОСОБА_19 .
Так, у поданому клопотанні як на правову підставу накладення арешту слідчий покликається на необхідність забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна, а також спеціальної конфіскації.
Разом з тим, всупереч вимог ч.3, ч.4, ч.5 ст.132; ст.170, 171, 173 КПК України, слідчим не доведено наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль з ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, на які слідчий просить накласти арешт, відповідають критеріям ст.98 КПК України, тобто є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або здобуті від незаконної діяльності, а також що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в даному клопотанні.
Окрім цього, як вбачається з долученого до клопотання протоколу обшуку від 20.11.2025, в ході проведення обшуку в автомобілі марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , речей та предметів, які мають відношення до вказаного кримінального провадження виявлено не було.
Слідчим також не доведено, що такий автомобіль підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених частиною 1 статті 96-2 КК України, оскільки жодних доказів того, що такий був одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення, призначався (використовувався) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, був предметом кримінального правопорушення, використаний як засіб вчинення кримінального правопорушення, матеріали справи не містять.
В клопотанні про накладення арешту слідчий покликається також на пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України, згідно якого арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, яке інкриміноване ОСОБА_8 , передбачає покарання, зокрема, у виді конфіскації майна.
Разом з тим, враховуючи вимоги ч.5 ст.170 КПК України, арешт, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, може бути накладений на майно підозрюваного обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Однак, зі змісту клопотання та долучених до такого документів вбачається, що автомобіль марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_19 , а відтак, такий у власності підозрюваного ОСОБА_8 не перебуває.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено, що автомобіль, на який він просить накласти арешт, має доказове значення для кримінального провадження, тобто, є знаряддям вчинення злочину, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій, чи є річчю, набутою кримінально протиправним шляхом. Також, оскільки вказаний автомобіль не перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_8 , у разі визнання його судом винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, такий не підлягатиме конфіскації.
Вищезазначений автомобіль, на який слідчий просить накласти арешт, не виправдовує ступінь втручання у права і свободи фізичних чи юридичних осіб, зважаючи на відсутність доказів, які би підтверджували, що такий має значення для досудового розслідування даного кримінального провадження, відтак, в задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.2, 7, 131, 132, 167, 170-173, 237, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
у задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.
Зобов'язати слідчих слідчого управління ГУНП у Львівській області, які входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні внесеному 07.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142400000076, вилучене 20.11.2025 в ході обшуку майно, а саме: автомобіль марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключі від даного транспортного засобу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , - повернути власнику чи належному користувачу.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, підозрюваному . У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Повний текст ухвали складений 27.11.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_21