Єдиний унікальний номер №943/2030/25
Провадження № 2-а/943/42/2025
27 листопада 2025 року м. Буськ Львівська область
Суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у залі суду в місті Буську адміністративну справу за позовом представника позивача адвоката Межвінського С.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
представник позивача адвокат Межвінський С.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним вище позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5919143 від 12.10.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 12.10.2025 року поліцейським ВП №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у львівській області старшим сержантом поліції Маєвським В.В. відносно ОСОБА_1 було винесено оскаржувану постанову серії ЕНА №5919143 від 12.10.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00, за те, що начебто він 12.10.2025р. о 12:20:40 год. в м. Буськ на площі Майдан Незалежності, 1 здійснив зупинку ТЗ на перехресті чим порушив п.15.9. ґ ПДР України - Порушення заборони зупинки на перехрестях. Однак, на думку позивача, наведені фактичні обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності, оскільки 12.10.2025р. автомобіль, який зазначений в оскаржуваній постанові був зупинений працівниками поліції за ніби то порушення ПДР України за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору. Як пояснили поліцейські, водій нібито порушив правила користування світловими показниками повороту, а саме ввімкнув лівий, а повернув направо. Проте згодом оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності вже за зупинку ТЗ на перехресті. З оскаржуваної постанови не вбачається з яких саме підстав на позивача була складена постанова, оскільки факт керування ТЗ ним транспортним засобом не доведений, а також, як пояснили самі поліцейські зупинка автомобіля відбулася саме на вимогу поліцейських за допомогою проблискових маячків та за зовсім інше порушення приписів ПДР України ніж те, за яке позивача притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою. Відтак позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, ураховуючи те, що до оскаржуваної постанови не додано жодних доказів на підтвердження цього факту та не зазначено висловлених позивачем на місці зупинки пояснень. За таких обставин вважає оскаржувану постанову відповідача незаконною і необґрунтованою, а відтак просить її скасувати, як незаконну та безпідставну.
Ухвалою судді від 31.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін і встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.
Крім того, сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установленому законом порядку та строку не скористався, незважаючи на отримання ним ухвали суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як убачається із оскаржуваної постанови поліцейського ВП №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у львівській області старшого сержанта поліції Маєвського В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5919143 від 12.10.2025р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що він 12.10.2025р. о 12:20:40 год. в м. Буськ на площі Майдан Незалежності, 1 керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку ТЗ на перехресті чим порушив п.15.9. ґ ПДР України - Порушення заборони зупинки на перехрестях.
Так ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в Постанові Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами та доповненнями) при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247 і ст. 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертизи.
Проте судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема не зазначено жодних доказів на обґрунтування допущеного позивачем правопорушення, зважаючи на те, що на цьому настоює позивач, категорично заперечуючи факт такого правопорушення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС).
Проте, незважаючи на вказані обставини, відповідачем не надано суду доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема того, що позивач керував транспортним засобом та порушив заборону зупинки на перехрестях, як зазначено у постанові, оскільки не надано матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак у суду відсутня можливість встановити, на підставі яких доказів поліцейський дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява№ 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Верховним Судом викладена правова позиція у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17 (провадження № К/9901/3839/17), згідно якої притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Як роз'яснив Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 року в справі №524/9716/16-а, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення навіть якщо такий наявний в матеріалах справи.
Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За наведених обставин суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення ним правопорушення, як і відсутність доказів на вчинення позивачем правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень із закриттям справи про адміністративне правопорушення (п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України) в частині заявлених вимог до Управління патрульної поліції у Львівській області.
Крім того, ураховуючи задоволення цього позову на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в сумі 605,60 грн., що підтверджується долученою до справи квитанцією «Таскомбанк» №3553-3783-4188-2857 від 21.10.2025р., який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, що відповідатиме положенню частини першої статті 139 КАС України.
Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 77, 78, 139, 242-246, 249, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача адвоката Межвінського С.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського ВП №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у львівській області старшого сержанта поліції Маєвського В.В., серії ЕНА №5919143 від 12.10.2025р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено: 27.11.2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , як ВПО з 18.06.2024 року проживає АДРЕСА_2 .
Представник позивачка: адвокат Межвінський С.Д.
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області вул. Генерала Григоренка, 3 м. Львів, код ЄДРПОУ 40108833.
Суддя Г. О. Шендрікова