(ЗАОЧНЕ)
Єдиний унікальний номер №943/935/25
Провадження №2/943/1053/2025
26 листопада 2025 року м.Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,
при секретарі Пирка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» в особі представника КАСІЯН Романа Ростиславовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
Представник ТОВ «Львівенергозбут» звернувся в суд з заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Мотивує тим, що позивач здійснює постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Власником житлового приміщення за вищевказаною адресою є ОСОБА_2 яка є споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону. Згідно даних оператора системи розподілу (Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго»), переданих у відповідності до чинного законодавства ТОВ «Львівенергозбут», та відображених у програмному забезпеченні позивача, за період з 01.10.2021 року по 01.02.2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 спожито 1061 кВт/год. Свої зобов'язання в частині вчасної оплати спожитих послуг споживач належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1683,48 грн. оскільки відповідач має заборгованість за спожиту електричну енергію, добровільна таку не погашає, представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 21.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача Касіян Р.Р., до початку судового засідання, подав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надала. Поштовий конверт, направлений відповідачу за вказаною в позові адресою, повернувся на адресу суду з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Так, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 квітня 2018 року в справі №800/547/17 (П/9901/87/18), де Суд погодився із висновками суду першої інстанції, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій. Обов'язок Комісії «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження (…).
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1, ст. ст. 15-16 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429 ТОВ «Львівенергозбут» було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (ЕІС-код точки обліку № 62Z6673281943259).
Із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власником житлового приміщення за вищевказаною адресою є ОСОБА_2 яка є споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону.
Згідно даних оператора системи розподілу (Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго»), переданих у відповідності до чинного законодавства ТОВ «Львівенергозбут», та відображених у програмному забезпеченні позивача, за період з 01.10.2021 року по 01.02.2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 спожито 1061 кВт/год.
Відповідно до п.2.1. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, долученого представником позивача до позовної заяви, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно п.1.1. вказаного договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Пунктом 6.2 вказаного договору визначено зобов'язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Постачання електроенергії здійснювалося позивачем за тарифами, встановленими законодавством, а саме, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483.
Свої зобов'язання в частині вчасної оплати спожитих послуг споживачі належним чином не виконували, що призвело до утворення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1683,48 грн, про що позивач подав розрахунок боргу.
Взаємовідносини між громадянами/фізичними особами-споживачами електричної енергії/ з енергопостачальниками регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.
Відповідно до п.2 Правил, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно з п.3.1.5 Правил, електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до п.3.1.7 Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Згідно п.5.5.5 Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
У відповідності до п.4.10 Правил, побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані також Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону встановлено, що предметом регулювання цього Закону, в тому числі, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону, споживач зобов'язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Абзацом 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст.ст.525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином з забороною односторонньої відмови від виконання умов договору.
Згідно із ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).
Проте, відповідач не довела належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання з оплати вартості електричної енергії, поставленої позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідачкою, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, не надано до відзиву доказів на підтвердження відсутності у неї заборгованості, як і не надано доказів на спростування поданого позивачем розрахунку заборгованості.
Згідно з ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оскільки позивачем надано докази на підтвердження надання послуг, обґрунтовано розрахунок заявленої до стягнення суми, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за спожиту електричну енергію знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, а тому враховуючи задоволення цього позову, такий збір слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Львівенергозбут», код ЄДРПОУ 42092130, місцезнаходження м. Львів вул. Шевченка, 1, Львівської області, заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2021 по 01.02.2024 в сумі 1683,48 гривень та 3028,00 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: Б. М. Журибіда