Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3884/25
Провадження №: 2/332/2452/25
27 листопада 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Марченко Н.В.,
при секретарі судового засідання: Петракей Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
В обгрунтування позову зазначено, що 28.09.2020 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» Кредитний договір №4774965912.
07.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» і боржниками.
15.05.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАКСОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАКСОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права вимоги за Кредитними договорами, Договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 Реєстру Прав Вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 27494,17 грн., з яких: 9755,35 грн. - загальна заборгованості по тілу кредиту; 0,82 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; 17738,00 грн. - загальна заборгованість по комісії; 0,00 грн. - пеня/штрафи.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання.
Позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати з відповідача.
Ухвалою судді від 22.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позові зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 28.09.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4774965912, який підписано власноручно відповідачкою.
Згідно п. 1.1 Договору Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно п. 1.2. Договору кредит надається на наступних умовах: тип кредиту-кредит на будь-які цілі; сума кредиту 11795,00 грн.; строк - 36 місяців за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно п. 1.3. Договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених договором, а саме, графіку платежів.
07 жовтня 2016 року між TOB«ФК «ЦФР» та ПАТ«ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
15 травня 2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф від 15 травня 2024 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.
Згідно п. 2.3. Договору відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних АТ «ТАСКОМБАНК» за Кредитними Договорами та їх перехід від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги Згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно п. 3.1 цього Договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги боргу та є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до Реєстру прав вимоги до договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15 травня 2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4774965912 від 28.09.2020 року в сумі 27494,17 грн., з яких: 9755,35 грн. - загальна заборгованості по тілу кредиту; 0,82 грн..- загальна заборгованість по відсоткам; 17738,00 грн. - загальна заборгованість по комісії; 0,00 грн. - пеня/штрафи.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4774965912 від 28.09.2020 року за період з 15.05.2024 року по 30.06.2025 року за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 42581,76 грн., з яких: 27494,17 грн., з яких: 9755,35 грн. - загальна заборгованості по тілу кредиту; 0,82 грн..- загальна заборгованість по відсоткам; 17738,00 грн. - загальна заборгованість по комісії; 0,00 грн. - пеня/штрафи.
Частиною 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79,80 ЦПК України).
Згідно приписів ст.12, ч. 1,5-7ст.81, ч. 1-3 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Звертаючись з позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР» перейшло до АТ «ТАСКОМБАНК», від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору про відступлення права вимоги від 07 жовтня 2016 року та договору факторингу від 15 травня 2024 року.
Однак, позивачем не доведено факту набуття останнім права вимоги до відповідачки.
На час укладення 07 жовтня 2016 року договору про відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» предмет правочину: право майбутньої вимоги мало бути визначене, проте жодної визначеної вимоги у ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» стосовно ОСОБА_1 на момент укладення вказаного договору відступлення права вимоги не існувало та сторони не могли передбачити, що 28.09.2020 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладе договір № 4774965912 саме з відповідачем.
На час укладення договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «ТАСКОМБАНК не індивідуалізовано належним чином предмет правочину.
Тобто, на час укладення договору про відступлення права вимоги від 07 жовтня 2016 року, за яким відступлено права вимоги боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 4774965912 від 28.09.2020 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Крім того, на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).
Позивачем не надано до суду докази, які підтверджують здійснення позивачем оплати за договором факторингу № НІ/11/17-Ф від 04 квітня 2024 року укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» та реєстру прав вимоги ( боржників).
Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено факту відступлення права вимоги до відповідача за Кредитним договором №4774965912 від 28.09.2020 року первісного кредитора ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до АТ «ТАСКОМБАНК», наступний перехід прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ», що є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог , понесені позивачем витрати на судовий збір не стягненню з відповідачки не підлягають.
Керуючись статтями 516, 519, 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 625, 629, 634, 638, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 247, 259, 263? 264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст заочного рішення виготовлено 27.11.2025.
Суддя Н.В. Марченко