Справа номер №303/8644/25
Провадження №1-кс/303/1427/25
Іменем України
про застосування запобіжного заходу
27 листопада 2025 року місто Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
слідчий суддя ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП
в Закарпатській області ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши клопотання слідчого СВ Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100150000016 від 15 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
05 листопада 2025 року слідчий СВ Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 05 листопада 2025 року надано дозвіл на затримання підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби призваний до військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення першого відділу прикордонної служби (тип С) (на ББА) прикордонної комендатури швидкого реагування, вказаної військової частини, у порушення вимог статті 17, 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 10 грудня 2023 року близько 12 години 00 хвилин, без поважних не з'явився до місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який на той час дислокувався в населений пункт «Мена», Менського району, Чернігівської області, та є відсутній без поважних причин на військовій службі з 10 грудня 2023 року по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, зокрема за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, нез'явлення військовослужбовця на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдино реєстру досудових розслідувань 15 січня 2024 року за №62024100150000016 кваліфікація частини 5 статті 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України тобто самовільне залишення військової частини, нез'явлення військовослужбовця на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Слідчий зазначив, відповідно до статті 176 КПК України до підозрюваної особи можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та не вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та можливість призначення міри покарання у вигляді позбавлення волі, обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не представляється можливим.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов'язаних між ними родинними зв'язками. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що встановити осіб з оточення підозрюваного які викликають довіру в органу досудового розслідування не має, а тому відносно останнього не представляється обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Враховуючи також той факт, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дає йому змогу в подальшому уникнути кримінальному переслідуванню, переховуванню від органів досудового розслідування та уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція статті яких передбачає позбавлення волі.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на волі може переховуватися від органу досудового слідства та суду, оскільки вчинив тяжкий злочин в умовах воєнного стану, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється розуміючи які наслідки це створює останній може уникнути від притягнення його до кримінальної відповідальності.
Перебуваючи на волі ОСОБА_6 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання просили задоволити, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Підстави для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням обставин вчиненого ним кримінального правопорушення відсутні, тому просили застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник в судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання та застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доводи прокурора та слідчого про необхідність задоволення клопотання, думку підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, слід прийти до наступного.
Стаття 29 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Клопотання слідчого, яке надійшло до суду відповідає вимогам КПК України.
25 вересня 2025 року прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №62024100150000016 від 15 січня 2024 року погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_6 .
Підозрюваний копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують його обвинувачення отримав 27 листопада 2025 року, що стверджується його особистим підписом, з участю захисника.
Надані стороною обвинувачення докази та матеріали кримінального провадження свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 2 статті 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
27 листопада 2025 року підозрюваного затримано на підставі ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 05 листопада 2025 року та ознайомлено його з повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статті 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Пунктами 3,4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, визначено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Слід зазначити, що відповідно до статті 176 КПК України до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та не вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та при розгляді клопотання довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, наявність достатніх даних, що існує ризик переховування від органу досудового слідства, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та можливість призначення міри покарання у вигляді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки неможливо, так як при обранні вказаного заходу, підозрюваний може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, щодо зміни їхніх показів чи відмови від їх дачі, осіб, які б поручились за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків та які викликають довіру суду не встановлено. Також недоцільно обрати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Таким чином, виходячи із вищезазначених доведених у ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження переконується, що більш м'який запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_9 буде недостатнім для запобігання ризикам, які навів слідчий, тому слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Між тим, відповідно до статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, з урахуванням всіх обставин, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 5 частини 4 статті 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Доводи сторони обвинувачення, щодо необхідності застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави з урахуванням вимог статей 176,183 КПК України слід вважати необґрунтованими, оскільки ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, вважаю за необхідне визначити розмір застави у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на даний час становить 3028 гривень оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
З урахуванням наведеного вище, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначенням альтернативного запобіжного заходу, з стосовно підозрюваного підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 131,132,182-184,194,196,206,372,395 КПК України слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100150000016 від 15 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Обрати стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, розмір застави у межах 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії ухвали. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти, повідомивши про це Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави, відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись за межі міста Мукачево, Мукачівського району, Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
- утриматися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
При невиконанні обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк тримання під вартою відраховувати з моменту затримання з 27 листопада 2025 року.
Термін дії ухвали закінчується 25 січня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_10