Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5412/25
Номер провадження 2/299/1958/25
21.11.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Надопта А.А., за участю секретаря Стрижак О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-
30.10.2025 р. позивачка звернувся в суд з вищезазначеним позовом,
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 .
Позивачка звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, а саме до Другої Мукачівської державної нотаріальної контори за місцем смерті спадкодавиці. Заведено спадкову справу № 69293225, дата заведення 19.05.2022.
До складу спадщини ввійшло нерухоме майно, що розташоване у Берегівському (бувшому Виноградівському) районі Закарпатської області в с. Великі Ком'яти.
19 травня 2022 позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину в цілому як одноосібний спадкоємець. Предметом Свідоцтва є будинок.
У спадковій справі зберігаються офіційні документи, які підтверджують більшість обставин, що мають значення у даному спорі. Тому ми будемо клопотати витребувати документи спадкової справи.
Позивачка недавно дізналася, що до складу спадщини ввійшло також і право на земельну частку (пай) у землі, що належала на праві колективної власності членам КСП ім. Ватутіна, та розташована на території с. Великі Ком'яти Берегівського району Закарпатської області.
Оригінал Сертифікату, яким посвідчується право на земельну частку (пай) у мене не зберігся і тому позивачка змушена звернутися до суду.
В судове засідання позивачка не з'явився, однак представник позивача, адвокат Хемишинець Е.І. у позовній заяві клопотала про підтримання позовних вимог і просила такі задоволити.
Представник Виноградівської міської ради до суду не з'явився, проте надав письмову заяву в якій просив слухати справу у його відсутності
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Ключарки Мукачівського району померла мати позивачки ОСОБА_3 . Відкрилася спадщина.
Родинні відносини підверджуються свідоцтвом про народження позивачки НОМЕР_1 , за якими її батьками є ОСОБА_4 , ОСОБА_5
Позивачка звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, а саме до Другої Мукачівської державної нотаріальної контори за місцем смерті спадкодавиці. Заведено спадкову справу № 69293225, дата заведення 19.05.2022.
До складу спадщини ввійшло нерухоме майно, що розташоване у Берегівському (бувшому Виноградівському) районі Закарпатської області в с. Великі Ком'яти.
19 травня 2022 позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину в цілому як одноосібний спадкоємець. Предметом Свідоцтва є будинок.
Позивачка недавно дізналася, що до складу спадщини ввійшло також і право на земельну частку (пай) у землі, що належала на праві колективної власності членам КСП ім. Ватутіна, та розташована на території с. Великі Ком'яти Берегівського району Закарпатської області.
Оригінал Сертифікату, яким посвідчується право на земельну частку (пай) у мене не зберігся. Проте, на підтвердження належності спадкодавиці цього майнового права я отримала офіційну Довідку від 13.08.2025 начальника відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин, за яким дійсно ОСОБА_2 був виданий Сертифікат серії ЗК 0050964 на право на земельну частку (пай) члена КСП ім. Ватутіна площею 0,71 умовних кадастрових гектарів на підставі розпорядження Виноградівської РДА №138 від 27.03.1997, зареєстрований у Книзі реєстрації Сертифікатів за номером 5926. Державні акти на земельні ділянки взамін Сертифікату не видавались. Вартість земельної частки становить 14419,88 грн.
Зараз є перешкода у оформленні спадщини у нотаріальному порядку через втрату оригіналу документу.
Право власності зобов'язує. Тобто, право на земельну частку (пай) - це майнове право, яким слід належно управляти. Тому, постала необхідність оформити перехід права на земельну частку (пай) до мене, як одноосібного спадкоємця.
Тому позивачка змушена звернутися до суду за визнанням набутого шляхом спадкування права.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. (ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК).
За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
У п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до п.37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17 факт того, що особа за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.
Отже, відсутність правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на спадкове майно, в даному випадку, перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку.
У той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 328, ст. 392 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.16, 328, 392, 1216, 1220, 1216, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу, керуючись ст.ст.2,4,19, 23, 27, 175-177, 315 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , набуте в порядку спадкування право на земельну частку (пай) члена КСП ім. Ватутіна площею 0,71 умовних кадастрових гектарів, посвідчене Сертифікатом серії ЗК 0050964, виданим на підставі розпорядження Виноградівської РДА №138 від 27.03.1997, зареєстрованим у Книзі реєстрації Сертифікатів за номером 5926, на ім'я ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийНадопта А. А.