Справа № 298/1520/25
Номер провадження 3/298/976/25
27 листопада 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участі ОСОБА_1 , розглянувши матеріали об'єднаної справи №298/1520/25 (провадження №3/298/976/25), які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Великий Березний, Великоберезнянського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, який має на утриманні 2 дітей, непрацюючого , за ч.2 ст. 204-1, ч.2 ст.185-10 КУпАП, -
до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшли два протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
Постановою суду від 27 листопад 2025 року справи №298/1520/25 (провадження №3/298/976/25) та №298/1521/25 (провадження №3/298/977/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП та ч.2 ст.185-10 КУпАП об'єднано в одне провадження, об'єднаній справі присвоєно номер №298/1520/25 (провадження №3/298/976/25).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №011895Е від 31 жовтня 2025 року,30.10.2025 о 19:50, на напрямку 109-110 прикордонних знаків на відстані 1650 метрів до державного кордону України (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району, Закарпатської області) в межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом “Група реагування» був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_1 , який рухаючись в пішому порядку, через ліс, шляхом обходу контрольних постів Держприкордонслужби, переховування в кущах та використання рельєфу місцевості для унеможливлення свого виявлення здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску через державний кордон кордон України, в складі групи осіб спільно з гр.України ОСОБА_2 , в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.204-1 ч.2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №011598Е від 30 жовтня 2025 року,30.10.2025 о 19:50, у межах прикордонної смуги на напрямку 109-110 прикордонних знаків, на відстані 1650 метрів до державного кордону України (територія Великоберезнянської ТГ Ужгородського району, Закарпатської області), прикордонним нарядом “Група реагування» було виявлено групу осіб гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,які рухались в пішому порядку у бік державного кордону України, поза пунктами пропуску через державний кордон України. На неодноразову повторену законну вимогу прикордонного наряду зупинитися та пред'явити документи, що посвідчують особу, зазначені особи не відреагували, вдались до втечі в бік державного кордону, чим перешкоджали законним діям військовослужбовців ДПСУ. Своїми діями гр. ОСОБА_1 спільно з гр. ОСОБА_3 вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовців ДПСУ, які виконували службові обов“язки повязані з охороною державного кордону України, чим порушив вимоги ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185-10 ч. 2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованих йому правопорушень заперечив. Пояснив, що того дня він пішов з ОСОБА_2 шукати конів біля с.Забрідь. Вони стояли біля лісу під'їхав мікроавтобус вийшли військовослужбовці, затримали їх і відвезли на прикордонний відділ. До втечі не вдавались, ніхто їх не кричав, зброю не застосовували. Ствердив, що у нього не було жодного наміру на незаконний перетин державного кордону, оскільки йому 23 роки. Жодних дій спрямованих на незаконний перетин державного кордону не вчиняв, злісної непокори законній вимозі працівника держприкордонслужби не чинив. Свою вину категорично заперечує.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 у вчиненні такого і чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.
За протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, зокрема зазначено, що 30.10.2025 о 19:50, на напрямку 109-110 прикордонних знаків на відстані 1650 метрів до державного кордону України (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району, Закарпатської області) в межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом “Група реагування»був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_1 , який рухаючись в пішому порядку, через ліс, шляхом обходу контрольних постів Держприкордонслужби, переховування в кущах та використання рельєфу місцевості для унеможливлення свого виявлення здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску через державний кордон кордон України, в складі групи осіб спільно з гр. України ОСОБА_2 , в умовах воєнного стану.
Положеннями ч.2 ст.204-1 КУпАП встановлено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Разом з цим, у протоколі складеному відносно ОСОБА_1 не вказано, в чому саме полягає суть вчиненого ним правопорушення, не зазначено в чому саме полягали дії ОСОБА_1 , не наведено, які саме дії здійснював останній, не вказано жодної дії, вчиненої ОСОБА_1 , яка б відповідала об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Суддя зауважує, що наведення в описовій частині протоколу відомостей про затримання ОСОБА_1 за здійснення спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза межами пунктів пропуску в складі групи осіб, без зазначення в чому саме виразились дії ОСОБА_1 щодо вчинення такої спроби, групою осіб, є неконкретним формулюванням обвинуваченням.
Матеріали справи не містять належних даних щодо умисних дій ОСОБА_1 спрямованих на спробу перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску в складі групи осіб.
Зазначаючи у протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 було виявлено та затримано під час здійснення спроби незаконного перетину державного кордону, до матеріалів не долучено жодного доказу того, що даного громадянина було затримано при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону.
Перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України.
Сам по собі факт присутності особи у населеному пункті поряд із державним кордоном, не доводить умислу цієї особи на незаконний перетин кордону і факт спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Доказів про те, що ОСОБА_1 рухався в напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон, матеріали справи не містять. Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 .
Доказів, які б беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому правопорушенні за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, матеріали справи не містять.
Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, суд зазначає наступне.
Положеннями ч.2 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: або охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
За протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП, зокрема зазначено, що 30.10.2025 о 19:50, у межах прикордонної смуги на напрямку 109-110 прикордонних знаків, на відстані 1650 метрів до державного кордону України (територія Великоберезнянської ТГ Ужгородського району, Закарпатської області), прикордонним нарядом “Група реагування» було виявлено групу осіб гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,які рухались в пішому порядку у бік державного кордону України, поза пунктами пропуску через державний кордон України. На неодноразову повторену законну вимогу прикордонного наряду зупинитися та пред'явити документи, що посвідчують особу, зазначені особи не відреагували, вдались до втечі в бік державного кордону, чим перешкоджали законним діям військовослужбовців ДПСУ. Своїми діями гр. ОСОБА_1 спільно з гр. ОСОБА_3 вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовців ДПСУ, які виконували службові обов“язки повязані з охороною державного кордону України
З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, посадовою особою до протоколів про адміністративні правопорушення долучено протокол про адміністративне затримання 30 жовтня 2025 року; копію паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заявою ОСОБА_1 від 30.10.2025, в якій він зазначив, що не потребує послуг адвоката з центру безоплатної вторинної правової допомоги; довідку про проведення фільтраційно-перевірочних заходів, що «поза розумним сумнівом» не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень передбачених ч.2 ст.204-1, ч.2 ст.185-10 КУпАП.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, як зазначено у протоколі, та наявності умисної форми вини у діях ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суд приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185-10, ч.2 ст.204-1 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185-10, ч.2 ст.204-1 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 2 ст. 185-10, ч. 2 ст.204-1, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1, ч.2 ст.185-10 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.