24 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 161/10457/24
провадження № 51-2165 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
представника потерпілого (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024035580000436 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Луцький міськрайонний суд Волинської областівироком від 07 листопада 2024 року визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_8 суд задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнув з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 20 000 грн витрат на правову допомогу. Вирішив питання щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 10 травня 2024 року, близько 23:20, перебуваючи у будинку № 114 по вул. Степовій у м. Луцьку, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, в ході словесного конфлікту, який виник на ґрунті тривалих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_6 , умисно завдав йому один удар керамічною чашкою, яку тримав у правій руці, в ліву скроневу ділянку голови, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди до 2 000 грн, а також просить скасувати вирок і ухвалу в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
На обґрунтування своїх вимог вважає, що суди безпідставно стягнули з нього моральну шкоду в сумі 15 000 грн, оскільки потерпілим не доведено завдання йому душевних та моральних страждань, тому, керуючись принципом розумності, засуджений вважає, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди буде 2 000 грн.
Також засуджений не погоджується зі стягненням з нього на користь потерпілого витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, вважає таку суму неспівмірною зі складністю справи та реальним обсягом наданих адвокатом послуг. Вбачає, що сума не відповідає критерію реальності та розумності розміру таких витрат.
Крім цього зазначає, що витрати на правничу допомогу не підтверджено й не обґрунтовано, оскільки потерпілою стороною надано лише договір про надання правничої допомоги та додаток до договору, однак документ, який підтверджує оплату потерпілим витрат, а також детальний розрахунок наданих послуг відсутній, що є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, потерпілий та його представник заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Доводи про те, що визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 15 000 грн є необґрунтованим, завищеним та не відповідає критеріям розумності і справедливості, не вбачаються слушними.
Відповідно до положень ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, й не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Зокрема, як убачається з вироку, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, суд виходив із засад розумності і справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних і психічних страждань, завданих внаслідок отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.
З матеріалів провадження вбачається, що до початку розгляду провадження представник потерпілого ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 подав цивільний позов, де просив відшкодувати ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, обґрунтувавши це душевними стражданнями, пов'язаними зі вчиненням кримінального правопорушення.
Рішення суду про часткове задоволення цивільного позову щодо стягнення з засудженого на користь потерпілого моральної шкоди в розмірі 15 000 грнузгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілого, з чим погоджується і колегія Верховного Суду.
Стосовно посилань у касаційній скарзі на безпідставне стягнення з засудженого на користь потерпілого витрат на правничу допомогу колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, й чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).
З матеріалів провадження вбачається, що на підтвердження понесених потерпілим витрат на правничу допомогу суду було надано договір про надання правничої допомоги від 13.05.2024 й додаток до договору про надання правничої допомоги від 13.05.2024, у якому зазначено про надання ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_7 13.05.2024 у якості гонорару 40 000 грн (т. 1 а. с. 52-53).
До суду касаційної інстанції адвокат ОСОБА_7 надав квитанцію до прибуткового касового ордера № 13 від 13 травня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 40 000 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 13.05.2024, що підтверджує реальність понесених потерпілим витрат на правову допомогу.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення на користь потерпілого витрат на правову допомогу враховував обсяг виконаної адвокатом юридичної і технічної роботи, загальну кількість та тривалість судових засідань, виходячи з критеріїв співмірності і розумності, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з засудженого на користь потерпілого 20 000 грн витрат на правничу допомогу, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції перевірив під час апеляційного перегляду доводи поданої апеляційної скарги і вмотивовано погодився із вироком суду першої інстанції, залишивши його без зміни. У рішенні апеляційного суду належним чином зазначено підстави, на яких воно ґрунтується. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.
Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути провадження і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3