25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 495/341/21
провадження № 51 - 2073 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
та в режимі відеоконференції:
особи, кримінальне провадження
щодо якої закрито судом, ОСОБА_6 ,
її захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160240000687
від 24 квітня 2020 року, щодо
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 1, ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 3, ст. 358 ч. 4, ст. 15 ч. 3, ст. 190 ч. 4
КК України,
за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Самарського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 1, ст. 27 ч. 5,
ст. 358 ч. 3, ст. 358 ч. 4, ст. 15 ч. 3, ст. 190 ч. 4 КК України, закрито на підставі
ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України у зв'язку із тим, що після повідомлення особі
про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2025 року апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу Самарського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність
у матеріалах кримінального провадження доказів належного повідомлення ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування та надання доступу
до матеріалів досудового розслідування, необґрунтовано погодившись
із висновком місцевого суду про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України. Вказує, що прокурором було надано докази направлення відповідного повідомлення ОСОБА_6 , а саме фіскальний чек та повідомлення з пошти, крім того, відповідне повідомлення отримав захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 .
Також потерпіла зазначає про порушення в ході апеляційного провадження вимог
ст. 76 ч. 1 КПК України щодо недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні, оскільки суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_10 раніше брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування у іншій справі № 495/8386/19.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілої захисник особи, кримінальне провадження щодо якої закрито судом, ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених потерпілою доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілої не надходило.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Від представника потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - адвоката
ОСОБА_11 , а також від потерпілої ОСОБА_8 надійшли клопотання
про розгляд справи без їх участі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою в частині відсутності підстав для закриття провадження, а в частині порушення вимог
ст. 76 ч. 1 КПК України - безпідставною і просила її задовольнити частково.
В судовому засіданні особа, кримінальне провадження щодо якої закрито судом, ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 вважали касаційну скаргу потерпілої необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 3 ч. 1 п. 5 КПК України визначено, що досудове розслідування -
стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження
або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання
про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ст. 113 КПК України).
Відповідно до ст. 116 ч. 1 КПК України процесуальні дії мають виконуватися
у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Згідно з ст. 219 ч. 3 п. 4 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Як зазначено в ст. 294 ч. 3 п. 1 КПК України якщо з дня повідомлення особі
про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу, зокрема, до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора.
Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов'язує у часі зі зверненням
з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
За змістом ст. 219 ч. 3 КПК України (в редакції Закону, яка була чинною на час вчинення процесуальних дій) строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Предметом зазначеного касаційного розгляду є ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатом перегляду ухвали місцевого суду, яким застосовано положення ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та закрито кримінальне провадження з цієї підстави.
Відповідно до ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя
та здоров'я особи.
Із матеріалів кримінального провадження № 12020160240000687 вбачається,
що 28 квітня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 1, ст. 27 ч. 5,
ст. 358 ч. 3, ст. 358 ч. 4, ст. 15 ч. 3, ст. 190 ч. 1 КК України, тобто кінцевою датою строку досудового розслідування було 29 червня 2020 року.
18 червня 2020 року прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку досудового розслідування.
26 червня 2020 року постановою в.о. керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_12 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020160240000687 до трьох місяців, тобто до 28 липня 2020 року.
03 липня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч. 5,
ст. 358 ч. 1, ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 3, ст. 358 ч. 4, ст. 15 ч. 3, ст. 190 ч. 4 КК України.
22 липня 2020 року слідчий СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 склав повідомлення про завершення досудового розслідування,
яке того ж дня поштою було направлено ОСОБА_6
23 липня 2020 року повідомлення про завершення досудового розслідування отримав захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7
19 січня 2021 року сторона захисту ознайомилась з матеріалами досудового розслідування, слідчий ОСОБА_13 склав обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який цього ж дня було затверджено прокурором
Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_14
21 січня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні
№ 12020160240000687 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 1, ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 3,
ст. 358 ч. 4, ст. 15 ч. 3, ст. 190 ч. 4 КК України, надійшов на розгляд
до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. В подальшому справу було передано на розгляд до Самарського районного суду Одеської області.
02 жовтня 2023 року ухвалою Самарського районного суду Одеської області закрито вказане кримінальне провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України у зв'язку із тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_6
не була обізнана про необхідність прибути до 27 липня 2020 року до слідчого
СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області для ознайомлення
з матеріалами досудового розслідування, а вручення повідомлення про завершення досудового розслідування захиснику адвокату ОСОБА_7 не може беззаперечно свідчити про належне повідомлення ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження
для ознайомлення. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку
про неможливість застосування положень ст. 219 ч. 5 КПК України, констатувавши, що у цій справі фактичне ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження відбулось в період з 29 грудня 2020 року по 19 січня 2021 року, а обвинувальний акт складено і направлено до суду через більш ніж
5 місяців з дня закінчення строку досудового розслідування, який сплив 28 липня 2020 року.
З таким рішенням місцевого суду не погодилися потерпілі ОСОБА_9
та ОСОБА_8 , які оскаржили ухвалу районного суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі потерпілі навели доводи щодо своєї незгоди з висновком суду першої інстанції про наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України, тобто у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілих, погодився із висновком місцевого суду щодо неможливості застосування у цьому кримінальному провадженні положень ст. 219 ч. 5
КПК України та підтвердив обґрунтованість закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України.
Разом з тим, питання обрахунку строку досудового розслідування з врахуванням особливостей положень ст. 219 ч. 5 КПК України було предметом касаційного розгляду об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
в справі № 216/4805/20, за результатом якого в постанові від 24 жовтня 2022 року було сформульовано такий висновок:
«Відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2201-IX
від 14.04.2022 року) не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного
чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування
та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.
День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування».
Частиною шостою статті 13 Закону № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд апеляційної інстанції, хоча і навів в оскаржуваній ухвалі посилання на вказану вище постанову об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, однак не врахував наведені у ній висновки.
Так, апеляційний суд не дав належної оцінки тому, що 23 липня 2020 року захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 отримав повідомлення
про завершення досудового розслідування і надання доступу до його матеріалів,
що підтверджується його розпискою, наявною в матеріалах провадження.
Крім того, в подальшому стороною обвинувачення відповідно до вимог кримінального процесуального закону вживалися активні, змістовні дії, спрямовані на повідомлення ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування
та надання доступу до його матеріалів, до моменту закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування 19 січня 2021 року, зокрема слідчий двічі звертався до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
У цій справі основним питанням є визначення моменту, з якого зупинився перебіг строку досудового розслідування у зв'язку з відкриттям стороні захисту матеріалів досудового розслідування, оскільки період з наступного дня після цього
і до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування не включається у строки досудового розслідування згідно
зі ст. 219 ч. 5 КПК України.
Як зазначала об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду
у згаданій вище постанові від 24 жовтня 2022 року в справі № 216/4805/20, строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування необхідно обраховувати з моменту повідомлення про завершення досудового розслідування
і надання доступу до його матеріалів, а не з фактичного надання такого доступу. Повідомленням про завершення досудового розслідування та надання доступу
до матеріалів досудового розслідування у контексті статті 290 КПК є доведення
до відома підозрюваного та його захисника такої інформації, і факт повідомлення цієї інформації стороні захисту має бути належно підтверджений.
Таким чином, у цьому провадженні перебіг строку досудового розслідування зупинився в найбільш ранню дату, коли сторона обвинувачення зробила необхідні дії для доведення до відома підозрюваної та її захисника інформації про завершення досудового розслідування і надання доступу до його матеріалів.
Тобто, період з моменту коли захиснику чи підозрюваній особі було вручено повідомлення про завершення досудового розслідування, надано доступ до його матеріалів і до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування не включається у строки досудового розслідування.
Проте апеляційний суд не врахував того, що період з наступного дня після вручення 23 липня 2020 року захисникуОСОБА_7 повідомлення про завершення досудового розслідування і до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування 19 січня 2021 рокуне включається у строки досудового розслідування, встановлені в ст. 219 КПК України.
За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що у цьому кримінальному провадженні після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, та наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в порядку ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України є помилковим і таким, що не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону та матеріалам провадження щодо таких обставин.
Крім того, як убачається з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування, зазначивши,
що прокурором не надано суду пояснення яким все ж таки відправленням
АТ «Укрпошта» № 2156004260 чи № 6770704045974 ОСОБА_6 було направлено повідомлення про завершення досудового розслідування та яка між ними різниця.
Однак такий висновок зроблено без ретельного аналізу наданих доказів, зокрема
без урахування того, що 2156004260 це номер фіскального чеку, яким підтверджено факт розрахункової операції за придбані послуги зв'язку - відправлення поштової кореспонденції о 15 годині 36 хвилин 22 липня 2020 року з відділення 67707
в м. Білгород-Дністровський Одеської області на адресу ОСОБА_6 , при цьому 6770704045974 є номером поштового відправлення (або трек-номер) - унікального ідентифікатора, що присвоюється кожному відправленню АТ «Укрпошта», в тому числі й для можливості його відстеження.
Таким чином, висновок апеляційного суду про відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування
є передчасним і таким, що проведений без належної перевірки доводів апеляційної скарги потерпілих та матеріалів кримінального провадження.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить
під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності
з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження під час апеляційного розгляду учасникам судового провадження роз'яснювалося право
відводу складу суду. Відводів суддям учасниками судового провадження заявлено не було, підстав для самовідводів не встановлено, з огляду на що доводи потерпілої щодо процесуальних порушень вимог ст. 76 КПК України є необґрунтованими.
За таких обставин, ухвала суду апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга потерпілої - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3