26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 127/34012/23
провадження № 51-4467ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката
ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня
2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2025 року
в кримінальному провадженні № 12023020040000343 щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Щаслива Липовецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше
не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня
2025 року, залишеним без зміни ухвалою Вінницького апеляційного суду
від 25 серпня 2025 року, ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено
за ст. 128 КК до покарання у виді у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання
з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задоволено частково; ухвалено стягнути
з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 70 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8 224,98 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданих злочином. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо долі речового доказу у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 23 травня 2023 року приблизно о 18:00, перебуваючи на відкритій місцевості поруч із будинком АДРЕСА_2 , під час конфлікту, що супроводжувався словесною перепалкою з ОСОБА_6 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин у сфері підприємницької діяльності, завдав удар правою рукою в щелепу ОСОБА_6 , від чого той упав, вдарившись потилицею об асфальтне покриття, отримавши тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
З вказаними судовими рішеннями не погоджується в частині вирішення цивільного позову, зазначаючи, що в матеріалах кримінального провадження міститься заява потерпілого про відшкодування шкоди, яка відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), написана ним власноручно та містить необхідні реквізити; стверджує, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування добровільно відшкодував завдану моральну та майнову шкоду. Разом із тим, суди безпідставно визнали вказану заяву такою, яка не містить інформації про відшкодування завданої потерпілому шкоди. Наголошує, що повторне звернення про стягнення моральної шкоди по суті є спробою покласти на обвинуваченого подвійну відповідальність
за одне й те саме правопорушення.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК, правильність кваліфікації його дій та призначене покарання у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Доводи сторони захисту щодо неправильного вирішення цивільного позову
з огляду на наявну в матеріалах кримінального провадження заяву потерпілого
про відшкодування шкоди колегія суддів вважає неспроможними.
Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно положень ст. 22 ЦК, особа, якій завдано збитків у результаті порушення
її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано
не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується
у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно положень ст. 1177 ЦК шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла
від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку
з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,
які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_6 у поданому цивільному позові просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь, у тому числі, моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, та шкоду, пов'язану з лікуванням у розмірі
8 224,98 грн (згідно позовної заяви від 29 січня 2024 року). Вказані вимоги потерпілий підтримав в судовому засіданні та пояснив, що протиправними діями обвинуваченого йому завдано майнову та моральну шкоду, оскільки він змушений був тривалий час лікуватися та придбавати необхідні ліки, на даний час потребує подальшого лікування; поніс важкі моральні страждання у зв'язку із завданими йому тяжкими тілесними ушкодженнями.
Місцевим судом під час судового провадження встановлено, що внаслідок дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 завдано тяжкі тілесні ушкодження; останній перебував на стаціонарному лікуванні згідно виписки КНП «Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги» № 7324 з 24 травня 2023 року по 06 червня 2023 року та в подальшому - на амбулаторному лікуванні,
перебував на лікарняному до 21 липня 2023 року включно, що підтверджується випискою із медичної карти. Внаслідок дій обвинуваченого потерпілому
ОСОБА_6 завдана майнова шкода на суму 8 224,98 грн, зокрема це витрати
на лікування, на придбання ліків, що підтверджується відповідними платіжними документами.
Враховуючи надані до суду докази, суд дійшов висновку, що цивільний позов
в частині відшкодування витрат на лікування є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також суд дійшов висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесених душевних стражданнях та нервовому потрясінні, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. При цьому суд взяв до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, настання негативних змін в житті та здоров'ї потерпілого, ускладненням звичного для нього способу життя та з урахуванням вимог справедливості та розумності.
Враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат, стан його здоров'я, необхідність лікування, характер дій обвинуваченого та його майновий стан, а також конкретні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що позов
у зазначеній частині підлягає частковому задоволенню та розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з обвинуваченого
на користь потерпілого становить 70 000 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Водночас суд, як убачається з вироку, критично оцінив твердження обвинуваченого та його захисника про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки 12 червня 2023 року потерпілий ОСОБА_6 під час досудового розслідування написав заяву до правоохоронних органів про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 , так як він усі питання з ним вирішив мирним шляхом. При цьому суд зазначив, що в цій заяві не міститься інформації
про те, що обвинувачений відшкодував потерпілому задану злочином шкоду.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4
за апеляційною скаргою захисника, доводи якої є аналогічними доводам у його касаційній скарзі, ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.
Як зазначила колегія суддів, суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно дослідив подані сторонами докази, надав їм оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення цивільного позову потерпілого. Визначений розмір моральної шкоди відповідає положенням ст. 23, 1167 ЦК, а також критеріям розумності та справедливості, узгоджується з характером заподіяних потерпілому страждань
та наслідками вчиненого злочину.
Також, колегія суддів наголосила, що суд першої інстанції, визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, дотримався необхідного балансу між правами потерпілого та обвинуваченого. Встановлений розмір відшкодування є достатнім для забезпечення справедливості для потерпілого, оскільки враховує реальні наслідки заподіяних йому тяжких тілесних ушкоджень та пов'язані з ними фізичні і душевні страждання. Водночас цей розмір не є надмірним для обвинуваченого, адже суд не задовольнив позов у повному обсязі, а зменшив заявлену суму, керуючись принципами розумності та справедливості.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі заяву потерпілого від 12 червня 2023 року, на яку посилався захисник ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі, встановила, що вказана заява не містить відомостей щодо відшкодування завданої злочином шкоди.
Таким чином, як зазначив суд, доводи сторони захисту про наявність заяви потерпілого, якою підтверджується фактичне відшкодування шкоди чи відсутність претензій, є голослівними та не знаходять свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження. Сам по собі факт звернення потерпілого із заявою
не може свідчити про повне або часткове відшкодування завданої шкоди чи відмову потерпілого від пред'явлених претензій, оскільки такі дані повинні бути чітко та однозначно відображені в змісті відповідного документа.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2025 року у частині вирішення цивільного позову є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим
із дотриманням вимог кримінального процесуального закону та принципу справедливого судового розгляду; суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального й процесуального права, належно оцінив подані докази та дотримався балансу між правами сторін.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374,
419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Доводи захисника у касаційній скарзі попри їх сукупність та зміст не спростовують правильності визначення судами розміру стягнення на користь потерпілого
в рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Таким чином, Суд не вбачає підстав для скасування оскаржених судових
рішень внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
в частині вирішення цивільного позову.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3