26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 753/6591/22
провадження № 51-4016 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року,
установив:
Дарницький районний суд м. Києва ухвалою від 18 серпня 2025 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_6 та звільнив від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ст. 49 КК, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК закрив.
Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишив без розгляду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 повернув особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року та призначити новий апеляційний розгляд.
Мотивуючи подану касаційну скаргу, захисник зазначає про те, що:
- в судовому засіданні Дарницького районного суду м. Києва 18 серпня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали, повний текст якої було оголошено в судовому засіданні 28 серпня 2025 року без виклику сторін та без їх участі, після перебування на лікарняному судді ОСОБА_8 (з 19 по 27 серпня 2025 року), тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Про наявність повного тексту ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року, представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 дізнався випадково, коли на початку вересня 2025 року зателефонував помічнику, ознайомився з матеріалами справи та отримав 02 вересня 2025 року її повний текст. При цьому апеляційна скарга була подана представником 08 вересня 2025 року;
- Київський апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу представника, в своїй ухвалі від 18 вересня 2025 року, як на підставу для повернення апеляційної скарги, послався на те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали із обґрунтуванням причин пропуску цього строку потерпілим та його представником не заявлено. Зазначене, на думку представника потерпілого, не відповідає дійсності, оскільки про обставини пропущення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з хворобою головуючого судді було зазначено на титульному аркуші апеляційної скарги, а в її прохальній частині було зазначено прохання прийняти апеляційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року до розгляду поза межами строку на апеляційне оскарження, за обставинами, що не залежали від апелянта;
- в оскаржуваній ухвалі Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року іде посилання на п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), як на підставу для повернення поданої апеляційної скарги, однак, даний пункт КПК не містить підстави для відмови від прийняття апеляційної скарги, такої як пропущення строку на апеляційне оскарження та особа, яка подала апеляційну скаргу, не порушує питання про поновлення цього строку. Даний пункт ст. 399 КПК містить інші підстави для відмови в прийнятті апеляційної скарги, а саме - апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Зі змісту доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 , не погоджуючись з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року, якою на підставі ст. 49 КК, обвинуваченого ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК у зв'язку з закінченням строків давності, оскаржили її в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року повернуто апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 , на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.
Обґрунтовуючи своє рішення, суддя суду апеляційної інстанції послався на те, що апеляційна скарга на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року потерпілим та його представником була подана до місцевого суду 08 вересня 2025 року. Водночас строк на апеляційне оскарження ухвали від 18 серпня 2025 року обліковувався з 19 серпня 2025 року та фактично сплив 25 серпня 2025 року.
Таким чином суддя суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що потерпілий та його представник звернулись із апеляційною скаргою на вказане судове рішення зі спливом строку апеляційного оскарження, передбаченого положеннями п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК. При цьому зауважив, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали з обґрунтуванням причин пропуску цього строку потерпілим та його представником не заявлено, у зв'язку з чим, з огляду на положення, передбачені п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Так, положеннями п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК передбачено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Отже, суддя апеляційного суду, правильно встановивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений, клопотання про його поновлення не подано, дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню.
При цьому посилання представника потерпілого в касаційній скарзі на те, що в апеляційній скарзі було фактично висловлено прохання про продовження строку на апеляційне оскарження, оскільки про обставини пропущення такого строку у зв'язку з хворобою головуючого судді було зазначено на титульному аркуші апеляційної скарги, а в її прохальній частині було зазначено прохання прийняти апеляційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року до розгляду поза межами строку на апеляційне оскарження, за обставин, які не залежали від апелянта, на думку Суду не спростовують обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги потерпілого та його представника, яка долучена до матеріалів касаційної скарги, останні в ній зазначили, з огляду на які обставини ними подається апеляційна скарга після спливу терміну, визначеному в ст. 395 КПК, при цьому в прохальній частині просили її прийняти до розгляду поза межами строку на апеляційне оскарження, однак клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не заявили, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не мав процесуальних підстав для поновлення цього строку.
Доводи представника потерпілого про те, що суд апеляційної інстанції, повертаючи подану апеляційну скаргу послався на положення п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, який містить інші підстави для відмови в прийнятті апеляційної скарги, а саме - апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК, не відповідають дійсності, оскільки положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення, як про це правильно зазначено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 18 вересня 2025 року.
Отже, ураховуючи вищенаведене, а також те, що потерпілий та його представник були присутні під час проголошення резолютивної частини ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року, проте апеляційну скаргу на вказане рішення подали лише 08 вересня 2025 року, тобто з порушенням семиденного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, визначеного у п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, при цьому не заявили клопотання про поновлення їм такого строку, то висновки судді суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляційної скарги потерпілого та його представника, з підстав зазначених в ухвалі, повною мірою узгоджуються з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3