26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 136/970/14-ц
провадження № 61-3326св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Брицька сільська рада Липовецького району Вінницької області, правонаступником якої є Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Копаничук С. Г., Стадника І. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням загальних зборів уповноважених членів спілки співвласників майна реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» с. Брицьке (далі - КСП «Промінь») від 28 травня 2011 року йому було виділено у вартість з належних майнових паїв приміщення № 7 (телятник) (літ. «А», загальною площею 1 578,9 кв. м, що складається із: телятника «1-1», площею 1 564 кв. м, комори «1-2», площею 6,0 кв. м, комори «1-3», площею 8,8 кв. м), 1976 року побудови, що розташований у АДРЕСА_1 , вартістю 106 962,34 грн. Вказана будівля була передана йому на підставі акта приймання-передачі від 01 червня 2010 року.
Вказував, що оскільки будівля була побудована у 1976 році без дозволу на виконання будівельних робіт, будь-які документи на неї були відсутні, тому він виготовив технічний паспорт звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі, що встановлюють відповідність будівлі вимогам надійності та безпечної експлуатації.
У подальшому при оформленні права власності на вказану будівлю та її реєстрації у передбаченому законодавством України порядку в Державній реєстраційній службі листом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області йому роз'яснено, що відповідно до положень статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) для того, щоб оформити земельну ділянку під будівлею, спочатку необхідно оформити та зареєструвати в передбаченому законодавством України порядку право власності на будівлі (споруди), які знаходяться на даній земельній ділянці.
На думку позивача, наведені норми законодавства прямо суперечать вимогам пункту 30 частини сьомої Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20 листопада 2012 року № 5496-VI, в якому зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки може через ДАБІ України ввести в експлуатацію, і в подальшому зареєструвати в органах Укрдержреєстру речове право власності на об'єкти нерухомого майна, які на ньому розташовані.
Посилався на те, що Державна реєстраційна служба у Липовецькому районі Вінницької області відмовила йому у прийнятті та реєстрації права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості, чим було порушено його права та охоронювані законом інтереси, що стосуються його права власності на нерухоме майно.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на приміщення № 7 (телятник) (літ. «А», загальною площею 1 578,9 кв. м, що складається з приміщення телятника «1-1», площею 1 564 кв. м, комори «1-2», площею 6,0 кв. м, комори «1-3», площею 8,8 кв. м), 1976 року побудови, що розташований у АДРЕСА_1 , вартістю 106 962,34 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року у складі судді Кривенка Д. Т. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення № 7 (телятник) (літ. «А», загальною площею 1 578,9 кв. м, що складається з приміщення телятника «1-1», площею 1 564 кв. м, комори «1-2», площею 6,0 кв. м, комори «1-3», площею 8,8 кв. м,), 1976 року побудови, що розташований у АДРЕСА_1 , вартістю 106 962,34 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач правомірно набув об'єкт нерухомості, який відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації, що є предметом даного спору.
З метою офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно позивач звернувся до Державної реєстраційної служби з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному чинним законодавством, проте йому було неправомірно відмовлено.
Суд першої інстанції урахував наведені позивачем обставини, а також відсутність правових норм щодо узаконення об'єкта нерухомості органами, які здійснюють державну реєстрацію у разі відсутності прав на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт, тобто прогалини чинного законодавства, що вказує на оспорення прав власника на правомірно набуте ним нерухоме майно.
При цьому районний суд зазначив, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, в заяві, яку направив на адресу суду, вказав, що проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу за його відсутності.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, у листопаді 2024 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року.
Посилався на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує його права як співвласника майна КСП «Промінь», участі у розгляді справи не брав, а про існування судового рішення йому стало відомо 12 листопада 2024 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року.
Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року у вказаній цивільній справі та роз'яснено учасникам справи подати відзив на апеляційну скаргу.
Ініційовано відновлення Липовецьким районним судом Вінницької області втраченого (знищеного) провадження у цивільній справі № 136/970/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно.
При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд виходив із того, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню як пропущений заявником з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 не був належно повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, а про існування оскаржуваного судового рішення йому стало відомо 12 листопада 2024 року.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі № 136/970/14-ц для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 03 січня 2025 року залучено як правонаступника відповідача Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у справі № 136/970/14-ц.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалене судом першої інстанції рішення безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_2 як співвласника права на майновий пай члена КСП «Промінь», тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області не можуть бути задоволені у зв'язку із незалученням до участі у справі всіх належних відповідачів, зокрема, співвласників майна реорганізованого КСП «Промінь».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального, порушення норм процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року скасувати та залишити в силі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, витребувано матеріали цивільної справи № 136/970/14-ц із суду першої інстанції, роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
У травні 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про роз'яснення ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про роз'яснення ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2025 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28 жовтня 2025 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшла заява про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Луспеника Д. Д. , Гулейкова І. Ю., ОСОБА_5., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. від участі у розгляді цієї справи.
Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2025 року № 780/0/226-25 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі службової записки судді Лідовця Р. А. у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5 з посади судді Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 136/970/14-ц за касаційним провадженням № 61-3326св25.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року визначено склад колегії суддів у складі п'яти суддів: Лідовець Р. А. (суддя-доповідач) та суддів, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Гулейков І. Ю., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду ОСОБА_5. залишено без розгляду.
Заяву ОСОБА_2 про відвід суддів Верховного Суду: Луспеника Д. Д., Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, правонаступником якої є Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів Верховного Суду: Луспеника Д. Д., Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В. від 13 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Верховного Суду: Луспеника Д. Д., Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, правонаступником якої є Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року.
Справу призначено до розгляду на 26 листопада 2025 року.
21 та 24 листопада 2025 року ОСОБА_2 повторно подав до Верховного Суду заяви про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Луспеника Д. Д., Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2025 року заяви ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Луспеника Д. Д., Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, правонаступником якої є Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року залишено без розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при вирішенні питання щодо поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд мав би встановити, чи стосується прав, інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі оскаржуване рішення суду першої інстанції та лише за наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження, міг би його поновити.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження, який не надав жодного належного та допустимого доказу того, що у нього існували об'єктивні чи істотні перешкоди для звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, коли йому стало відомо про оскаржуване рішення, тобто 12 листопада 2024 року (зі спливом 10 років).
Вказує, що, отримавши спадщину у вигляді права на майновий пай члена КСП «Промінь», ОСОБА_2 не звертався із заявою про виділення йому у передбаченому законом порядку конкретного майна, що свідчить про свідоме нехтування ним своїх обов'язків, як власника.
На думку заявника, поведінка ОСОБА_2 та нехтування ним своїми обов'язками свідчить про фактичне самоусунення від реалізації прав власника майнового паю, у тому числі, щодо участі в управлінні пайовим майном, що унеможливлювало як повідомлення його про відповідні збори, так і залучення до участі у справі. Тому ці обставини недбалості ОСОБА_2 не можуть лягати тягарем як на нього, так і на суд. ОСОБА_2 не надав суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів, які б підтверджували існування у нього права власності на спірне майно.
До виділення власникам паїв конкретного майна особи не є співвласниками майна, тому і положення статті 362 ЦК України на них не поширюються, тобто підстав вважати, що вони є співвласниками частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства немає.
Посилається на те, що ОСОБА_2 не довів, що оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується майна, яке належить йому на праві власності або на яке він отримав свідоцтво про право на майновий пай.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 683/3148/17-ц, від 02 серпня 2019 року у справі № 683/1946/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 683/3145/17, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У травні 2025 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки вона відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України
У травні 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі як помилково відкритого, оскільки вважав, що зазначена справа є малозначною, а касаційна скарга позивача подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Посилається на пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України, відповідно до якого суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі протоколу зборів № 1 уповноважених членів спілки співвласників майна КСП «Промінь» від 22 травня 2011 року передано в рахунок майнових паїв об'єкт нерухомого майна, що належало КСП «Промінь».
Факт передачі майна було проведено на підставі накладної, відповідно до якої зазначено приміщення № 7 (телятник), його загальну вартість в обсязі майнових паїв, належних ОСОБА_1 .
Згідно з технічною документацією на приміщення № 7 (телятник), місце розташування - АДРЕСА_1 , що складена ТОВ «Вінстратегія-будекспертиза», вартість приміщення телятника становить 106 962 грн та складається із: приміщення телятника літ. «1-1», загальною площею 1 564 кв. м, комори - літ. «1-2», загальною площею 6,0 кв. м, комори - літ. «1-3», загальною площею 8.8 кв. м, 1976 року побудови.
Відповідно до довідки виданої виконкомом Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 23 грудня 2013 року адреса приміщення телятника: АДРЕСА_1 .
За результатами проведеного ТОВ «Вінстратегія-будекспертиза» технічного обстеження нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення: телятника на АДРЕСА_1 , було встановлено відповідність технічного стану наведених вище нежитлових будівель вимогам надійності і безпечної експлуатації будівель та споруд.
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 16 листопада 2024 року після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 є власником права на майновий пай (серія BI X № 013633) члена КСП «Промінь» с. Брицьке Липовецького району Вінницької області, виданого Брицькою сільською радою 06 грудня 2001 року, розміром 2 863 грн, що становить 0,091 відсотків від загальної вартості майна КСП «Промінь» села Брицьке Липовецького району Вінницької області. Вартість спадкового майна складає 2 863 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційне провадження відкрито у малозначній справі, проте, ураховуючи положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд вважає, що є підстави для розгляду цієї справи, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Указане також міститься у доводах касаційної скарги.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 222 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення) копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.
Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею (частина третя статті 222 ЦПК України).
Згідно зі статтею 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Статтею 354 ЦПК України (у редакції Кодексу, чинній на момент подання апеляційної скарги) визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції Кодексу, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.
Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України (у редакції Кодексу, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи - вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок про застосування норми права у подібних відносинах викладено у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 643/3381/14-ц (провадження № 61-1949св19), від 18 березня 2020 року у справі № 303/7719/16-ц (провадження № 61-107св17) та інших.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, встановлено, щоОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 19 травня 2014 року у листопаді 2024 року, тобто з пропуском значного строку на апеляційне оскарження судового рішення та просив суд поновити цей строк, оскільки його пропущено з поважних причин. Такою причиною заявник вказав те, що оскаржуване рішення районного суду порушує його права як співвласника майна КСП «Промінь», участі у розгляді справи не брав, а про існування судового рішення йому стало відомо 12 листопада 2024 року.
Поновлюючи ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року, апеляційний суд в ухвалі від 04 грудня 2024 року зазначив, що керувався тим, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню як пропущений заявником з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 не був належно повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, а про існування оскаржуваного судового рішення йому стало відомо 12 листопада 2024 року. Інших мотивів і доводів немає.
Разом із цим, апеляційний суд не навів належних мотивів, за яких вважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тривалістю майже 10 років, поважними. Зокрема, не з'ясував обставин, за яких ОСОБА_2 дізнався про оскаржуване судове рішення, чи міг і коли він про нього дізнатися раніше.
Крім того, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не був належно повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не брав участі у справі під час розгляду справи районним судом, відтак у суду був відсутній обов'язок повідомляти його про розгляд справи.
Отже, за відсутності належних і допустимих доказів, поданих особою, яка звернулася до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції зі спливом 10 років після ухвалення цього рішення, апеляційний суд дійшов передчасного висновку щодо наявності об'єктивних, істотних причин, які завадили ОСОБА_2 у передбачений законом строк подати апеляційну скаргу, належно не мотивувавши судове рішення, яким вказаний процесуальний строк було поновлено.
З'ясування зазначених обставин є необхідним задля недопущення порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності особи, яка тривалий час є власником майна.
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) викладено висновок про те, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сама по собі вказівка про наявність підстав для поновлення строку та/або погодження з доводами ОСОБА_2 щодо порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в ухвалі апеляційного суду від 04 грудня 2024 року.
За таких обставин, апеляційний суд передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження у справі.
Отже, доводи ОСОБА_1 про незаконність поновлення ОСОБА_2 строку на оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження заслуговують на увагу та спростовують висновки апеляційного суду, який поновив строк на апеляційне оскарження з порушенням норм процесуального права.
Ураховуючи викладене, оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі та вирішуючи спір по суті, належно не перевірив доводи ОСОБА_2 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та порушенням принципу res judicata.
У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду містяться доводи про необґрунтованість ухвали апеляційного суду від 04 грудня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також касаційна скарга містить заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, зокрема, з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ураховуючи викладене, у зв'язку із допущеними апеляційним судом вищенаведеними порушеннями норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконних судових рішень, наявні підстави для задоволення касаційної скарги і скасування ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження та постанови цього суду від 11 лютого 2025 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою статті 406 ЦПК України визначено, що скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
За змістом частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тому не підлягають оцінці доводи касаційної скарги по суті спору, таке порушення норм процесуального права, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.
Щодо клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження
У травні 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі як помилково відкритого, оскільки вважав, що зазначена справа є малозначною, а касаційна скарга позивача подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Посилається на пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України, відповідно до якого суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (стаття 396 ЦПК України).
Оскільки касаційна скарга була подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, містила підстави касаційного оскарження та посилання на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховний Суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження у малозначній справі та необхідність надання відповідної правової оцінки доводам касаційної скарги під час касаційного перегляду справи, що й було зроблено у цій постанові, що не заборонено нормами ЦПК України.
Крім того, ОСОБА_2 не навів обґрунтованих доводів на підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи наведене, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що судовий збір за наведених умов стягується лише при ухваленні рішення по суті спору. В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк