25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 607/6964/20
провадження № 61-14469ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за
касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Юрія Володимировича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скасування вимоги в частині зобов'язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов'язання вчинити дії, -
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Покотила Ю. В. звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), скасування вимоги від 18 грудня 2024 року № 194941 в частині зобов'язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування скарги зазначав, що 18 та 19 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущено протиправну бездіяльність, пов'язану із не вилученням у боржника і не переданням стягувачу майна, яке зазначено у виконавчому документі. Також 18 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стягувачу вручено незаконну вимогу виконавця від 18 грудня 2024 року, якою неправомірно зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт.
Виконавче провадження відкрито 21 березня 2023 року.
Вимогою виконавця від 28 листопада 2024 року зобов'язано сторони з'явитись
03 грудня 2024 року за адресою виконання, а також зобов'язано стягувача
ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.
Згідно акту державного виконавця від 03 грудня 2024 року встановлено: «що доступ до цілісного технологічного комплексу боржником не надано».
Вимогою виконавця від 05 грудня 2024 року зобов'язано сторони з'явитись
18 грудня 2024 року за адресою виконання, а також зобов'язано стягувача
ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.
Згідно акту державного виконавця від 18 грудня 2024 року встановлено: «встановлено, що боржник надав доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, проте ідентифікувати дане майно неможливо, оскільки стягувач не забезпечив спеціалізоване підприємство для ідентифікації обладнання та подальшого демонтажу. Стягувачу повідомлено про наслідки не забезпечення спеціалізованого підприємства для демонтажу технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна».
Вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року зобов'язано сторони з'явитись
19 грудня 2024 року за адресою виконання, а стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт.
Згідно акту державного виконавця від 19 грудня 2024 року встановлено: «встановлено, що боржник надає доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, однак стягувачем не забезпечено спеціалізоване підприємство для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що унеможливлює виконання рішення суду. Стягувача попереджено про наслідки не забезпечення спецпідприємства».
ОСОБА_1 зазначав, що в акті виконавцем було вказано відомості, які не відповідали дійсності.
Крім того, незважаючи на наявний у виконавця доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, вказане у виконавчому документі майно, яке підлягало поверненню стягувачу, виконавцем у боржника не вилучалось і стягувачу не передавалось.
ОСОБА_1 зазначив, що саме на виконавця (а не на інших учасників виконавчого провадження) покладено обов'язок з вилучення у боржника майна, зазначеного у виконавчому документі та його подальшу передачу стягувачу.
Окрім того, своєю заявою від 08 січня 2024 року стягувач повідомив, що погоджується здійснити авансування усіх витрат виконавчого провадження, у зв'язку із чим просив повідомити суму авансового внеску, а також реквізити для його зарахування.
Постановою від 05 березня 2024 року виконавцем призначено суб'єкта господарювання для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа. Таким чином, виконавець, зобов'язавши стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажу, фактично переклав на стягувача права та обов'язки, які належать до виключної компетенції виконавця, а тому вимога заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18 грудня 2024 року, в частині зобов'язання стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт є неправомірною і підлягає скасуванню.
2. Ухвалою від 03 червня 2025 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, допущену 18 та
19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, скасування вимоги від 18 грудня 2024 року № 194941 в частині зобов'язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов'язання вчинити дії.
3. Постановою від 15 жовтня 2025 року Тернопільський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня
2025 року - без змін.
4. 18 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Покотила Ю. В., подав касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня
2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
5. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після їх перегляду в апеляційному порядку.
6. Частина друга статті 389 ЦПК України передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
7. У касаційній скарзі міститься посилання на порушення норм процесуального права як на підставу касаційного оскарження. Наведене свідчить, що касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог закону щодо форми та змісту.
8. За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.
9. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги підлягають перевірці, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів указаної вище справи.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Юрія Володимировича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скасування вимоги в частині зобов'язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов'язання вчинити дії.
Витребувати із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали цивільної справи № 607/6964/20.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара