25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 362/6639/21
провадження № 61-13963ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кобрин Сергій Борисович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
Зміст заяви про забезпечення позову та її обґрунтування
1. У липні 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.
2. На обґрунтування вимог зазначила, що позивачка має обґрунтоване та небезпідставне занепокоєння, враховуючи попередню поведінку відповідачки, що остання під час розгляду справи судом може вжити дій, спрямованих на відчуження належної їй спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3221486201:01:017:1027, площею 0,1102 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Вважає, що дії ОСОБА_1 унеможливлять ефективний судовий захист порушених прав. Вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до звершення розгляду справи; враховуючи суть позовних вимог, заявлені до застосування заходи забезпечення позову є співмірними з цими вимогами. Переконана, що невжиття заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку, що належить відповідачці на праві власності, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в справі, як це відбулося у попередній справі. Обраний нею спосіб забезпечення позову не позбавляє відповідачку права володіння та користування майном, а лише обмежує її право розпорядження цим майном до часу ухвалення судом рішення у цій справі, що є справедливим. На думку позивачки, нею надано суду достатньо доказів, щоб вважати, що відповідачка буде вживати заходів, щоб відчужити спірну ділянку.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2025 року заявупредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 3221486201:01:017:1027, площею 0,1102 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. Враховуючи суть позовних вимог, заява про забезпечення позову є співмірною із заявленими вимогами.
6. Постановою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2025 року залишено без змін.
7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції правильно вирішено питання про забезпечення позову у цій справі виходячи з того, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кобрин С. Б., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року та ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
9. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачка у своїй заяві про забезпечення позову не довела належним чином належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що ОСОБА_1 раніше відчужувала спірне нерухоме майно, а також, що планує це зробити у майбутньому.
10. Суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Позивачем заявлено вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Позиція Верховного Суду
11. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
12. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
13. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
14. Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
15. Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
16. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
17. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
18. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
19. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
20. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
21. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
23. У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 910/4445/21 сформульовано висновок, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання судового рішення, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
24. У цій справі № 362/6639/21, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахував предмет спору, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення у подальшому може утруднити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких остання звернулась до суду.
25. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. У разі вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування майном і не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування відповідним майном, на здійснення господарської діяльності, на отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21).
26. Наведене підтверджує, що вжиті судом у цій справі заходи забезпечення позову та правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідачки, заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов'язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 158 ЦПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як надмірне чи невиправдане втручання у право відповідачки на мирне володіння майном.
27. Висновки судів не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах на які посилається представник заявниці у касаційній скарзі.
28. Результат аналізу доводів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
29. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
30. Касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кобрин Сергій Борисович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара