25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 127/14852/25
провадження № 61-14147ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чаруха Ростислав Ростиславович, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Редакції інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_1» про захист честі, гідності та ділової репутації,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до редакції інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_1» про захист честі, гідності та ділової репутації.
19 травня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області постановив ухвалу, якою позов залишив без руху та надав строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині цього судового рішення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява подана без додержання вимог статтей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема: позивач не сплатив судовий збір; не вказав ціну позову щодо вимоги майнового характеру (стягнення моральної шкоди); не зазначив інформацію про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та його представника; не надав реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача та його представника.
28 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чаруха Р. Р. подав заяву про усунення недоліків, в якій, крім іншого, зазначав, що позивач є військовослужбовцем Служби безпеки України (далі - СБУ), предмет позову пов'язаний з виконанням ним службового обов'язку у СБУ, оприлюднена інформація стосується його службового статусу, іміджу та ділової репутації як співробітника СБУ, тому вважав, що справа пов'язана з виконанням ОСОБА_1 службових обов'язків та відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) надає йому право на звільнення від сплати судового збору.
09 червня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області постановив ухвалу, якою позов повернув позивачу.
Вказане судове рішення мотивоване тим, що позивач не усунув недоліки позову в установлений строк, зокрема не сплатив судовий збір. Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що підстави для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI відсутні, оскільки спір у цій справі виник через відповідну публікацію в засобах масової інформації та не є пов'язаним із виконанням позивачем військового обов'язку.
Не погодившись з ухвалою суд першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції невірно застосував пункт 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Вінницький апеляційний суд своєю постановою від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чарухи Р. Р. залишив без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову на підставі частини першої статті 5 Закону № 3674-VI немає.
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чаруха Р. Р., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня
2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня
2025 року, сформованою в системі «Електронний суд».
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Разом з касаційною скаргою заявник подав заяву, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Встановлено, що відомості про дату складення повного тексту постанови Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року відсутні, том останнім днем на касаційне оскарження вказаного судового рішення було 24 жовтня 2025 року.
11 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Чаруха Р. Р., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у цій справі.
20 жовтня 2025 року Верховний Суд повернув заявнику вказану касаційну скаргу.
31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від
24 вересня 2025 року, яку Верховний Суд своєю ухвалою від 04 листопада 2025 року повернув заявнику.
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Чаруха Р. Р., втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення.
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені в статті 175 ЦПК України.
Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи
в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці,військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка є військовослужбовцем, військовозобов'язаним та резервістом, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, для правильного застосування норм пункту 12 частини першої статті Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа виконання військового обов'язку, а також виконання службового обов'язку.
Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме з виконанням військового/службового обов'язку, а не усіх прав людини і громадянина, які, в свою чергу, встановлені Конституцією України та іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
При цьому, згідно з частиною сьомою статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Установивши, що предмет спору в цій справі не пов'язаний із захистом прав позивача під час виконання ним військового/службового обов'язку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що судовий збір за звернення з позовом належав сплаті на загальний підставах, а тому обґрунтовано повернув позовну заяву ОСОБА_1 у відповідності до частини третьої статті 185 ЦПК України, оскільки вимоги ухвали від 19 травня 2025 року щодо сплати судового збору виконані не були.
Аналогічний висновок щодо застосування та тлумачення пункту 12 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, Верховний Суду сформував, зокрема, у судових рішеннях від 09 січня 2025 року, у справі № 932/10417/23, від 04 лютого 2025 року у справі №400/7812/24, від 13 жовтня 2025 року у справі №120/3199/25.
Верховний Суд не приймає до уваги посилання заявника на порушення судом першої інстанції порядку вручення (надіслання) копії ухвали від
19 травня 2025 року про залишення позову без руху, що позбавило його можливості усунути недоліки, оскільки 28 травня 2025 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Чарухи Р. Р. надійшла заява про усунення недоліків, в якій він просив поновити строк звернення до суду з цією заявою та прийняти її як належне усунення недоліків.
Посилання заявника на помилковість висновків судів є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на хибному тлумаченні заявником процесуальних норм та не впливають на законність висновку про повернення позовної заяви.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня
2025 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 24 вересня
2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чаруха Ростислав Ростиславович, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Редакції інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_1» про захист честі, гідності та ділової репутації.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов