Іменем України
19 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 202/4551/24
Провадження № 61-6063ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - скаржник)
на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, скаржника, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди та
1. У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України 900 000,00 грн відшкодування моральної шкоди шляхом списання цих коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
2. 10 грудня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Мотивував так:
- досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015040000000123 триває більше 9 років; кримінальне провадження 9 разів слідчі закривали, їхні відповідні постанови скасовували прокурори та слідчі судді;
- позивач у зв'язку з тривалим та неефективним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні звертався до Генеральної прокуратури України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Президента України та 39 разів - із клопотаннями та скаргами до слідчих суддів;
- відповідачі з 2015 року визнавали неефективність розслідування, бездіяльність у кримінальному провадженні № 12015040000000123, документи органів прокурорського та судового нагляду засвідчують тяганину та небажання розслідувати справу;
- надмірна тривалість кримінального провадження, тривала невизначеність спірних правовідносин зумовили тяжкі вимушені зміни у життєвих і виробничих стосунках, порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, відновлення попереднього фінансового стану без викраденого в нього майна
- протягом тривало часу позивач був змушений брати участь у судових засіданнях і спростовувати безпідставні та незаконні постанови про закриття кримінального провадження;
- у справі відсутні достатні докази такої глибини душевних страждань і немайнових втрат позивача як потерпілого, що заслуговують відшкодування 900 000,00 грн, які він просив стягнути;
- відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачу тривалим розслідуванням кримінальної справи, у якій він є потерпілим, та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди є достатньою сатисфакцією порушених прав позивача.
3. 9 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. Мотивував аналогічно до попередньої.
4. 9 травня 2025 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 14773/0/220-24 від 12 травня 2025 року), у якій просив скасувати зазначені судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Мотивував так:
(1) немає підстав для відшкодування моральної шкоди, якщо дії слідчого не визнані незаконними. Використання процесуальних прав (зокрема, подання скарг на дії слідчого) не є підставою для відшкодування моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 766/9484/20);
(2) наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може означати незаконність їхньої діяльності як такої та відповідно не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Не будь-яке рішення слідчого судді засвідчує протиправність дій держаних органів. Мають значення конкретні обставини, встановлені у такому рішенні. У разі встановлення в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення завдання такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та завданою шкодою (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17; Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19; від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17, від 19 грудня 2022 року у справі № 466/5021/18, від 27 березня 2023 року у справі № 757/221/21-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 757/33618/18-ц);
(3) сам по собі факт постановлення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано орган державної влади вчинити певні процесуальні дії, не зумовлює наслідки цивільно-правового характеру та не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів завдали позивачеві моральну шкоду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 686/27967/19);
(4) у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази такої шкоди, протиправності поведінки того, хто її завдав, а також причинно-наслідковий зв'язок цієї поведінки із завданою шкодою (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 і від 20 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19).
5. 20 червня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк з дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав надати всі додані до касаційної скарги матеріали для інших учасників справи та сплатити 2 422,40 грн судового збору.
6. 15 липня 2025 року скаржник подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги. Надав копії доданих до касаційної скарги матеріалів відповідно до кількості інших учасників справи та квитанцію про сплату 2 422,40 грн судового збору.
7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника немає.
7.1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
7.2. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (частина шоста статті 1176 ЦК України).
7.3. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках завдання шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовими та службовими особами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2025 року у справі № 761/3125/23).
7.4. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
7.5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22 вказав, що завдання особі немайнової шкоди є очевидним з огляду на встановлені судами обставини: неодноразове (8 разів) безпідставне закриття кримінального провадження; відсутність належного процесуального керівництва з боку прокуратури та несвоєчасне (після спливу строку притягнення до кримінальної відповідальності) направлення прокурором обвинувального акта до суду; надмірна тривалість кримінального провадження (з січня 2019 року), в якому позивачка є потерпілою. Тому Верховний Суд у тій справі виснував, що з урахуванням усіх цих обставин, засад розумності та справедливості доцільно стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки 20 000,00 грн компенсації моральної шкоди.
7.6. У справі № 202/4551/24 суди першої та апеляційної інстанції встановили такі факти: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому позивач є потерпілим, триває понад 9 років; це провадження 9 разів слідчі закривали, а їхні відповідні постанови скасовували прокурори та слідчі судді; (2) позивач у зв'язку з тривалим і неефективним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні звертався до Генеральної прокуратури України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Президента та 39 разів з клопотаннями та скаргами до слідчих суддів; (3) відповідачі з 2015 року визнавали неефективність розслідування, бездіяльність у кримінальному провадженні № 12015040000000123, документи органів прокурорського та судового нагляду засвідчують тяганину та небажання розслідувати справу.
7.7. З огляду на встановлені обставини, врахувавши характер і глибину душевних страждань, завданих позивачеві тривалим розслідуванням кримінальної справи, у якій він є потерпілим, із урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності суди першої й апеляційної інстанцій визначили, що50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди є достатньою сатисфакцією за відповідні порушення прав позивача.
7.8. Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника щодо неврахування судами обох інстанцій висновків, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, оскільки правовідносини у тих справах не є подібними із тими, які виникли у сторін спору в справі № 202/4551/24:
- у справі № 766/9484/20 Верховний Суд з'ясовував, чи може скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження засвідчувати протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу як свідку, враховуючи, що його права й інтереси поновлені ухвалами слідчих суддів про скасування зазначених постанов. Тоді як у справі № 202/4551/24 позивач стверджує про завдання йому шкоди як потерпілому у кримінальному провадженні;
- у справах № 227/4410/19, № 686/27967/19, № 757/33618/18-ц, № 757/221/21-ц, № 227/3052/19 і № 466/5021/18 Верховний Суд з'ясовував, чи може сам по собі факт постановлення слідчим суддею ухвали про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження зумовлювати наслідки цивільно-правового характеру і бути доказом того, що дії та бездіяльність слідчого завдали особі моральну шкоду. Тоді як у справі № 202/4551/24 позивач стверджує про сукупність обставин, за яких держава завдала йому моральної шкоди;
- у справі № 641/7772/17 Верховний Суд погодився із судовими рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, через те, що позивач у тій справі просив стягнути відшкодування моральної шкоди на користь особи, яка не була учасником справи. Тоді як у справі № 202/4551/24 позивач просив стягнути відповідне відшкодування на свою користь;
- у справі № 641/7984/17 Верховний Суд погодився із судовими рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову через те, що в іншій цивільній справі суди вже стягнули відшкодування моральної шкоди на користь позивача за незаконне рішення, дію чи бездіяльність органу досудового розслідування в рамках одного і того ж кримінального провадження. Тоді як у справі № 202/4551/24 немає відомостей про те, що держава вже відшкодувала позивачеві завдану моральну шкоду;
- у справах № 904/3667/19 і № 918/203/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вирішував питання про можливість стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) органів Державної виконавчої служби України, зокрема невжиттям заходів із виконання наказу господарського суду. Тоді як спір у справ № 202/4551/24 не стосується стадії виконання судового рішення.
8. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
9. Верховний Суд уже викладав у постановах висновки щодо застосування норм матеріального права, зокрема щодо відшкодування моральної шкоди завданої потерпілому внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22). За змістом оскаржених судових рішень і з огляду на аргументи касаційної скарги апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до таких висновків. Оскаржені судові рішення за встановлених у цій справі обставин і доводів скаржника висновкам Верховного Суду не суперечать. Тому таку касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2025 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко