8 січня 2025 року
м. Київ
справа № 703/2155/23
провадження № 61-14239св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Петрова Є. В.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, постановлену колегією у складії суддів Фетісової Т. Л., Гончар Н. І.,
Новікова О. М.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов аргументовано тим, що ОСОБА_1 з 5 квітня 2021 року працювала виконувачем обов'язків начальника Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області. 18 квітня 2023 року наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 10 квітня 2023 року
№ 84-к її звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України
(далі - КЗпП України). Скорочення чисельності і штату працівників відбулося через реорганізацію Фонду соціального страхування України у Черкаській області та приєднання до Пенсійного фонду України.
Зазначала, що її звільнили незаконно, оскільки за наявності інших робочих місць, які утворилися у процесі реорганізації фонду, їй не було запропоновано переведення на іншу вакантну посаду, наявну у правонаступника.
У зв'язку з такими обставинами просила визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 10 квітня 2023 року № 84-к, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 у ГУ ПФУ на посаді аналогічній або рівнозначній тій, з якої її звільнено.
Стягнути на свою користь з Фонду соціального страхування України
(далі - Фонд) та ГУ ПФУ заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 квітня 2023 року до дати її поновлення на роботі з розрахунку 1 071,63 грн середньоденної заробітної плати.
У червні 2023 рокуГУ ПФУ звернулося з клопотанням про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки з вимог позивача вбачається публічно-правовий спір.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської областівід 26червня 2023 року, постановленою у складі судді Прилуцького В. О., клопотання ГУ ПФУ задоволено, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до
ГУ ПФУпро визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції, застосовуючи пункт 1 частини першої
статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) керувався тим, що спір між сторонами виник з приводу наказу про звільнення видання ОСОБА_1 ; відповідач-державнаустанова ГУ ПФУ, яка є юридичною особою публічного права та суб'єктом владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер цього спору, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня
2023 року про закриття провадження у справі скасовано та направлено її матеріали до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції мотивував вказану постанову тим, що видання наказу про звільнення позивача не є реалізацією уповноваженими особами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області публічно-владних управлінських функцій та не спрямовано на задоволення публічного інтересу, а є трудовими відносинами працівника та роботодавця.Тому спірні правовідносини є цивільно-правовими і не можуть бути предметом спору в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
3 жовтня 2023 року ГУ ПФУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, а ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2023 року залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року заявник визначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для скасування ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
від 26 червня 2023 року відсутні, оскільки ГУ ПФУ є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Вказує на відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 19 ЦПК України, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України та
пункту 7 частини першої статті 4 КАС України).
Зазначає, що основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів становлятьпосади державної служби, тому предметом позову у цій справі є поновлення позивача на посаді, яка належить до посад державної служби, і відповідно справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Позиція інших учасників
Відзив на вказану касаційну скаргу не надходив.
21 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду додаткові пояснення (поза межами строку на оскарження постанови суду апеляційної інстанції).
Надаючи оцінку можливості врахування вказаних додаткових пояснень під час касаційного перегляду справи, колегія суддів керується таким.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
ОСОБА_1 не просила дозволу подати додаткові письмові пояснення, а Верховний Суд за межами строку для подання касаційної скарги не визнавав їх подання необхідним. Тому такі пояснення підлягають залишенню без розгляду.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах
від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) та
від 4 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22).
Разом з тим 29 грудня 2023 року ГУ ПФУ подало до Верховного Суду заперечення на додаткові пояснення ОСОБА_1 , які також не можуть бути враховані судом касаційної інстанції у зв'язку з поверненням вказаних додаткових пояснень.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд під час прийняття постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, такі складові
як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачений розгляд судами у порядку цивільного судочинства справ, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Велика Палата Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19 (провадження № 14-118цс20)).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року
у справі № 426/160/14 (провадження № 14-202цс18), від 31 жовтня 2018 року
у справі № 761/33941/16 (провадження № 14-375цс18) зазначено, що відносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»
та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування»» № 2620-ІХ, Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування);
Спори, які пов'язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2024 року
у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).
З 1 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській областідо Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася з позовом про скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 10 квітня 2023 року № 84-к про її звільнення з посади виконувача обов'язків начальника Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України
у Черкаській області у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлення її на аналогічній або рівнозначній посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, вимоги позову ОСОБА_1 спрямовані на її поновлення як працівника Фонду, звільненого внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини у цій справі є цивільно-правовими, та безпідставно скасував ухвалу місцевого суду про закриття провадження,
а доводи касаційної скарги підтвердилися.
Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновок, викладений Верховним Судом після подання касаційної скарги у постанові від 9 грудня 2024 року
у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23), що узгоджується
з частиною третьою статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених
статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене, апеляційний суд помилково скасував судове рішення місцевого суду про закриття провадження у цій справі, тому Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про обґрунтованість наведених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ГУ ПФУ, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі,
з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ необхідно стягнути 2 684,00 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року скасувати та залишити в силі ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26червня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 2 684 гривні у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко Є. В. Петров В. В. Сердюк