24 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 504/42/19
провадження № 61-13045ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Логовський Віталій Віталійович, на постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі за позовом керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту, зобов'язання повернути земельну ділянку,
У січні 2019 року Військовий прокурор Одеського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 , Одеської районної державної адміністрації Одеської області,
в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року № 201 «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та іншим згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради» в частині, що стосується затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу ОСОБА_2 , передачі ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу у власність для ведення особистого селянського господарства;
- визнати недійсним Державний акт серії ЯА № 163000 від 16 листопада
2004 року на право власності на земельну ділянку площею 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:01:001:0092, виданий Лиманською (Комінтернівською) районною державною адміністрацією Одеської області ОСОБА_2 на підставі розпорядження Лиманської (Комінтернівської) районної державної адміністрації Одеської області № 201 від 11 березня 2004 року;
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:01:001:0092, укладений 20 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- усунути перешкоди у користуванні Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси земельною ділянкою площею 1,0 га, розташованою за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Красносільської сільської ради, земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5122782600:01:001:0092, шляхом її повернення ОСОБА_1 за актом прийому-передачі Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 липня 2025 року, апеляційну скаргу Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2024 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту змінено в його мотивувальній частині в редакції даної постанови та залишено без змін в його резолютивній частині.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня
2024 року в частині позовних вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку скасовано. Позовні вимоги Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління про зобов'язання повернути земельну ділянку задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути з приватної власності
у державу в особі Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління у державну власність земельну ділянку загальною площею 1, 00 га кадастровий номер 5122782600:01:001:0092. Вирішено питання розподілу судових витрат.
20 жовтня 2025 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Логовський В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2025 року (повний текст складено 19 вересня 2025 року) у справі № 504/42/19.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги. Вимоги ухвали від 06 листопада 2025 року виконані.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Безпосередньо у касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржувану постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2025 року, повний текст якої складено 19 вересня 2025 року, заявник отримала засобами електронної пошти - 06 жовтня 2025 ркоу та через підсистему Електронний Суд 07 жовтня 2025 року, на підтвердження чого надає відповідні докази.
Колегія суддів, проаналізувавши доводи особи, яка подає скаргу та наявні докази на підтвердження цих доводів, дійшла висновку, що пропущений строк на касаційне оскарження підлягає поновленню, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику копії постанови Одеського апеляційного суду від 17 липня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом позову в цій справі є судове рішення про визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року № 201, визнання недійсним державного акту
серії ЯА № 163000 від 16 листопада 2004 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06 листопада 2025 року щодо зазначення ціни позову та сплати судового збору, заявник повідомила, що вартість спірної земельної ділянки становить 32 127, 32 грн.
Таким чином, ціна позову у справі № 504/42/19 становить 32 127, 32 грн та не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240, 00 грн, де 3 028,00 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року).
Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої
статті 19 ЦПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 , строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі № 504/42/19.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Логовський Віталій Віталійович, на постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі за позовом керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак