17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 554/7417/25
провадження № 61-13664ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 травня 2025 року
та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз» про визнання договору недійсним,
1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
АТ «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз» про визнання договору
№ 32 К-РР розподілу природного газу недійсним.
2. Шевченківський районний суд міста Полтави ухвалою від 20 травня
2025 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 23 вересня 2025 року, відмовив у відкритті провадження у справі. Ухвала мотивована тим, що спір належить до юрисдикції господарського суду.
3. 31 жовтня 2025 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року.
4. У касаційній скарзі заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Судами необґрунтовано відхилено клопотання про внесення змін до обліково-статистичної картки справи, встановлено обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, справу розглянуто неповноважним складом суду.
5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
6. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, після її перегляду в апеляційному порядку.
7. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
9. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
10. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
11. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина перша, друга статті 4 ГПК України).
12. Відповідно до пунктів 1, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними
особами - підприємцями.
13. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
14. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 зазначено, що: «вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських».
15. У постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 922/1138/22 вказано: «критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ». «Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.»
16. Судами встановлено, що спір у цій справі стосується правовідносин,
що виникли на підставі господарського договору про надання послуг з розподілу природного газу № 32К-РР, укладеного між Оператор ГРМ ПАТ «Полтавагаз» та ОСОБА_1 , яка на час його укладення мала статус ФОП.
17. За таких обставин суди попередніх інстанцій визначивши зміст спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спір у цій справі є господарським та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
18. Доводи касаційної скарги висновку судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до суб'єктивного тлумачення норм права та суб'єктивної оцінки обставин справи, що були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.
19. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.
20. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права»,
що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
21. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
22. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
23. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
24. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається,
що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
25. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 23 вересня 2025 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк