Провадження №1-кп/243/872/2025
Справа №243/4922/25
27 листопада 2025 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon, на підставі наказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, та в режимі відеоконференції з приміщення Індустріального районного суду міста Харкова, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №22025000000000417 від 31 березня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби, обґрунтовуючи тим, що Шевченківським районним судом м. Києва відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був застосований, а потім і продовжений, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор зауважив, що підстав для скасування чи зміни застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу та покладених на нього обов'язків немає, оскільки не зменшилися встановлені під час застосування щодо нього запобіжного заходу ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Вважає за необхідне продовжити строк застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби та покладених на нього судом обов'язків строком на 2 місяці.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні також не заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби, судом встановлено такі обставини та відповідні їм докази.
В судовому засіданні встановлено, що 31 березня 2025 року були внесені відомості до ЄРДР за №22025000000000417 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
12 березня 2025 року ОСОБА_3 затримано за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
13 березня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру в ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року до ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, якою останньому заборонено без дозволу слідчого, прокурора або суду залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 23 години до 06 години ранку наступного дня (за виключенням перебування у бомбосховищі/укриті під час повітряної тривоги у м. Харкові), з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В подальшому, ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва та Слов'янського міськрайонного суду Донецької області застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту було неодноразово продовжено.
Відповідно до ст. 9 КПК України - суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Ст. 6 Конституції України закріплює положення, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Крім того, положення ст.19 Конституції України наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до засад державної політики України в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17.06.1999 року №757-XIV, обмеженість свободи держави, її органів і посадових осіб визнається відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що прямо передбачається законом.
Запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, вони мають застосовуватися з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому, зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодекс , чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу та особисту недоторканність; нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , є тяжким, має високий ступінь суспільної небезпеки, за який передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, у разі визнання його винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні останній може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Як зазначає сторона обвинувачення, ОСОБА_3 має об'єктивну та реальну можливість впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності, переховуючись від органів досудового розслідування та суду.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо об'єктивної можливості переховування ОСОБА_3 від органів досудового розслідування у разі не продовження йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також, суд враховує, що ОСОБА_3 може намагатися знищити інші речі та документи, які підтверджують спілкування останнього з іншими особами, які причетні до вчинення злочину, та планування злочинної діяльності.
Достовірно знаючи про коло осіб, які причетні до вчинення злочину, а також тих хто володіє відомостями про причетність ОСОБА_3 до його вчинення, і які ще на цей час не допитані органом досудового розслідування та можуть надати викривальні покази щодо нього, з великою ймовірністю обвинувачений ОСОБА_3 може впливати на таких осіб і вчиняти тиск на них, з метою надання неправдивих показів, які негативно вплинуть на об'єктивність досудового розслідування.
Вказане свідчить про наявність ризиків, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виражаються в тому, що обвинувачений ОСОБА_3 має можливість та з високим ступенем імовірності намагатиметься знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та з високим ступенем імовірності намагатиметься незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Суд зазначає, що ризиками, про які було зазначено прокурором у контексті кримінального провадження, є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, проте, ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України.
Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, у виді можливості переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.
Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 19 жовтня 2009 року №26-рп/2009, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України); встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Право на свободу є невід'ємним та невідчужуваним конституційним правом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою вільного та всебічного розвитку, самостійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріоритети, робити все, що не заборонено законом, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території держави, обирати місце проживання тощо; це право означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу та особисту недоторканність; нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 12 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд зазначає, що крім вищезазначеного, статтею 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (з подальшими змінами), передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ як джерела права.
Згідно до ч.ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність у нього постійного місця проживання, суд враховує, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена шляхом застосуванням запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням волі.
Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, а саме в нічний час, підлягає задоволенню.
На думку суду, запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби із забороною залишати житло за місцем мешкання забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та в повній мірі буде відповідати загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу прокурором доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у період часу з 23:00 години вечора до 06:00 години ранку наступного дня за місцем проживання останнього, поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 331, 372 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 23:00 години вечора до 06:00 години ранку наступного дня (за виключенням перебування у бомбосховищі/укриті під час повітряної тривоги у м. Харкові).
Зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від позапроцесуального спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить з 27 листопада 2025 року по 25 січня 2026 року включно.
У разі невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього вищевказаних обов'язків, до нього буде застосовано більш суворий запобіжний захід.
Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на співробітників Відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області (Індустріальний ВП), а контроль за його виконанням - на прокурора, який підтримує державне (публічне) обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1