Справа № 243/9554/20
Провадження №1-кп/243/286/2025
25 листопада 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, що відбувалося в приміщенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження №12020050510001751 від 05.10.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-
01.08.2019р. сержант поліції ОСОБА_6 відповідно до наказу №581о/с начальника Національної поліції України Департаменту патрульної поліції призначено на посаду інспектора взводу №1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області.
01.08.2019р. рядового поліції ОСОБА_7 відповідно до наказу №581о/с начальника Національної поліції України Департаменту патрульної поліції призначено на посаду поліцейського взводу №2 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області.
У відповідності до п.3.1.1 функціональних обов'язків поліцейського патрульної поліції, які затвердженні наказом департаменту патрульної поліції, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського.
Відповідно до п.3.1.11 функціональних обов'язків поліцейський патрульної, поліції зобов'язаний у разі отримання інформації про можливе вчинення корупційного чи дисциплінарного правопорушення негайно інформувати безпосереднього керівника та (або) служби моніторингу патрульної поліції, і вжити заходів щодо його запобігання та припинення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський є представником органу виконавчої влади, який повинен служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидіяти злочинності, підтримувати публічну безпеку і порядок.
Згідно зі ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень поліцейський є представником держави, а його законні вимоги є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Таким чином, поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно до примітки 1 ст.364 Кримінального кодексу України є службовими особами, які постійно здійснюють функції представника влади.
04 жовтня 2020 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин інспектором взводу №2 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області рядовий поліції ОСОБА_7 та поліцейського взводу №1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області сержантом поліції ОСОБА_6 , які перебували на маршруті патрулювання у складі екіпажу «Циклон 402» на службовому автомобілі «SkodaRapid» державний номер НОМЕР_1 в м. Слов'янськ А/Ш Н-20 лазерним вимірювачем швидкості TROCAM LTi 20/20 зафіксовано перевищення швидкості автомобілем ГАЗ-2410, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .
Вимогу поліцейських патрульної поліції зупинитися, водій ОСОБА_4 проігнорував. Під час переслідування вищевказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_4 зупинився біля будинку №5, розташованого по вул. Черкаська в м. Слов'янськ, Донецької області.
Після чого, інспектор взводу №2 рядовий поліції ОСОБА_7 вийшов із службового автомобіля та підійшов до автомобіля ОСОБА_8 . При цьому, вбачаючи в діях ОСОБА_8 ознаки адміністративного правопорушення, поліцейський ОСОБА_7 висунув останньому вимогу пред'явити посвідчення на право керування транспортним засобом, а також поліс обов'язкового страхування, які у ОСОБА_8 були відсутні, після чого ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 , що той порушив п.п.2.1а та 12.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 122 та. ч. 4 ст.126 КУпАП.
Під час бесіди інспектора взводу №1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_6 з ОСОБА_4 було встановлено, що той керував автомобіль з явними ознаками алкогольного сп'яніння, нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, проте, ОСОБА_4 на вимогу працівника поліції, відмовився пройти медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.130 КУпАП.
Після цього, у ОСОБА_4 , який перебував на вищевказаному місці біля будинку №5, по вул. Черкаська в м. Слов'янськ, та усвідомлював відповідальність за скоєне ним адміністративне правопорушення, виник злочинний умисел на пропозицію неправомірної вигоди службовій особі у виді грошових коштів працівникам батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, які, відповідно до примітки ст.364 КК України, є службовими особами.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , знаходячись на вищевказаному місці, діючи умисно, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку та надання неправомірної вигоди службовій особі, тобто працівникам поліції, протиправно, бажаючи уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, в особистих інтересах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, висловив працівникам батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції пропозицію надання неправомірної вигоди у виді грошових коштів у сумі 500 гривень за укриття факту виявлення адміністративного правопорушення, з використанням наданого поліцейським службового становища, на що останні відповіли категоричною відмовою.
Після чого, інспектор взводу №2 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що дії ОСОБА_8 очевидно свідчать про висловлення пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, тобто наміру та готовність надати таку неправомірну вигоду службовій особі, керуючись у своїх діях чинним законодавством України, а саме: Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер вказаного діяння, викликав слідчо-оперативну групу по лінії «102» для фіксації події кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_8 ..
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч.1 ст.369 КК України не визнав, суду пояснив, що восени 2020 року він дійсно порушив правила дорожнього руху, коли керував автомобілем ГАЗ-2410 із перевищенням швидкості та в подальшому був зупинений співробітниками поліції. Під час спілкування, співробітниками поліції повідомили йому, що сума штрафу за вчинене правопорушення, складає 510 грн. Наполягав, що хабару він не пропонував, а просто висловлював поліцейському бажання оплатити суму штрафу у розмірі 500 грн. на місті зупинки. Претензій до працівників поліції він не має. Примусу з боку останніх у його відношенні не було.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором 2 взводу 1 роти в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП. Детально події не пам'ятає через значний проміжок часу, що минув. Однак, він пригадав, що приблизно у 2020 році, в теплу пору року, під час несення служби разом з інспектором ОСОБА_9 у м. Слов'янську на автошляху М20 Донецьк-Маріуполь, вони здійснювали вимірювання швидкості транспортних засобів за допомогою приладу TruCam. За їхніми спостереженнями, автомобіль марки «Волга», рухався з перевищенням швидкості. На вимогу зупинитися, водій «Волги» не відреагував. Після цього, він разом з інспектором ОСОБА_9 прийняли рішення наздогнати вказаний транспортний засіб, який невдовзі звернув на одну з вулиць. За кермом автомобіля перебував громадянин ОСОБА_4 .. Після зупинки вони повідомили водію ОСОБА_4 про причину зупинки. На пасажирському сидінні автомобіля також перебувала ще одна особа, однак її особисті дані він не пам'ятає. Під час перевірки документів у водія ОСОБА_4 вони виявили ознаки алкогольного сп'яніння. Після цього, до складання адміністративного протоколу, ОСОБА_10 попросив інспектора ОСОБА_11 відійти з ним у сторону для розмови. Зазначає, що він особисто не чув змісту їхньої розмови, оскільки вони перебували на відстані приблизно п'яти метрів від нього. Згодом, інспектор ОСОБА_12 повідомив йому, що громадянин ОСОБА_4 пропонував йому неправомірну вигоду. Цей факт пропозиції неправомірної вигоди був зафіксований на лінію «102», після чого на місце події було викликано СОГ. Того дня здійснювалася відеофіксація подій за допомогою бодікамер поліцейських. З його боку та з боку інспектора ОСОБА_11 вимоги надати неправомірну вигоду до громадянина ОСОБА_4 не було. Свідок не пам'ятає, чи викликали його для допиту до слідчого.
Свідок ОСОБА_13 , інспектор 1 взводу 2 роти в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП, у судовому засіданні повідомив, що обвинувачений йому відомий лише візуально, будь-яких особистих стосунків між ними немає. Свідок зазначив, що обставин конкретної справи майже не пам'ятає, оскільки подія трапилася 3-4 роки тому в районі Черевківки, точної вулиці він не пригадує. Усі деталі його участі відображені у рапорті. За словами ОСОБА_13 , їхній екіпаж об 13-00 год. прибув на місце події для сприяння в оформленні документів та пошуку свідків, оскільки основний екіпаж повідомив про наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння. У судовому засіданні свідок впізнав обвинуваченого на ім'я ОСОБА_14 . В основному екіпажі перебував інспектор ОСОБА_15 , а особу другого інспектора не пам'ятає, припускаючи, що це міг бути ОСОБА_6 .. Щодо факту пропонування неправомірної вигоди працівнику поліції з боку ОСОБА_4 , свідок зазначив, що таких епізодів не пам'ятає. Свідок ОСОБА_13 повідомив, що його допитали як свідка безпосередньо на місці події. про факти викликів до відділу поліції для слідчих дій слідчою ОСОБА_16 , він не пам'ятає. До Державного бюро розслідувань за фактом фальсифікації документів у цьому кримінальному провадженні його не викликали. Склад слідчо-оперативної групи йому невідомий. Окрім нього, працівників поліції та ОСОБА_4 , інших осіб на місці події свідок не пригадує.
Свідок ОСОБА_17 , інспектор 1 взводу 2 роти в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП, у судовому засіданні повідомив, що обставини події пам'ятає погано, оскільки це відбулося 3-4 роки тому, близько опівдня, неподалік траси біля с. Семенівка у м.Слов'янську. Їхній екіпаж прибув на допомогу іншому наряду для оформлення адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП, зокрема, для пошуку свідків. Склад першого екіпажу свідок не пам'ятає. Коли вони вирушили на пошуки, обвинувачений залишався з екіпажем, який його зупинив. Проте, коли свідок разом з двома знайденими свідками повернувся, ОСОБА_4 на місці вже не було. Свідок підтвердив, що в його присутності ОСОБА_10 нікому не пропонував неправомірної вигоди. Куди зник обвинувачений, члени першого екіпажу їм не пояснив, лише повідомивши, що він нібито втік. Свідок також не пам'ятає, чи проводилися з ним будь-які слідчі дії. До Державного бюро розслідувань у справі про фальсифікацію документів його не викликали.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 знайомий особисто, оскільки вони були колегами. Про ОСОБА_4 відгукується позитивно, як про звичайну людину. Точну дату він не пам'ятає, але це відбулося орієнтовно восени 2020 року в районі с.Семенівка, що поблизу м. Слов'янська. Того дня вони разом з ОСОБА_4 їхали на автомобілі «Волга», за кермом якого перебував ОСОБА_4 , який і був власником транспортного засобу. Їх наздогнав екіпаж патрульної поліції, який зупинив автомобіль, повідомивши про перевищення швидкості. Поліцейські оголосили про штраф у розмірі 510 грн. за перевищення швидкості. Пізніше вони запідозрили, що водій та пасажир перебувають у стані алкогольного сп'яніння, відчувши відповідний запах. Після цього було викликано ще один екіпаж поліції. Прибувши, другий екіпаж розпочав оформлення протоколів стосовно ОСОБА_4 за ст. 130 КУпАП. З'ясувалося, що документи на автомобіль ОСОБА_4 забув вдома, тому його дружина у супроводі поліцейських їздила за ними. Уся ця процедура зайняла близько 3-4 годин. Зрештою, були складені протоколи щодо ОСОБА_4 за перевищення швидкості, на суму 510 грн., та за ст. 130 КУпАП. На місці події під час оформлення протоколів перебувало близько чотирьох поліцейських: один складав протокол на капоті автомобіля, двоє спілкувалися з ОСОБА_10 , а ще один залишався в службовому автомобілі. Напередодні події ані він, ані ОСОБА_10 спиртних напоїв не вживали. Розмова між двома поліцейськими та ОСОБА_10 відбувалася на відстані приблизно 1,5-2 метрів від автомобіля, де стояв свідок, тому її змісту він не чув. Так саме він не чув жодної пропозиції від ОСОБА_4 працівникам поліції щодо уникнення складання протоколів. Він чув, як ОСОБА_4 пропонував сплатити штраф на місці, але поліцейські відмовилися через відсутність необхідного обладнання та можливості. Грошей у ОСОБА_4 свідок не бачив. Працівники поліції не попереджали ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за спробу дачі неправомірної вигоди. Приблизно через двадцять хвилин після прибуття першого екіпажу приїхав другий, а слідчо-оперативна група, у складі якої була жінка-слідчий, прибула ще пізніше. За його розумінням, СОГ викликали патрульні у зв'язку з відсутністю документів у ОСОБА_4 . Співробітники СОГ відібрали у нього письмові пояснення, які він прочитав та підписав. Після цього інциденту його жодного разу не викликали на допит до слідчого.
Прокурором заявлено клопотання про дослідження показань свідка ОСОБА_7 , що надані останніми в судовому засіданні під час розгляду справи іншим складом суду. Задовольняючи вказане клопотання, суд приймає до уваги той факт, що явка цього свідка до судового засідання не є можливою, оскільки, за інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_7 26.09.2022 перетнув державний кордон України та до України не повертався. При цьому, судом вжито всіх можливих заходів задля забезпечення явки останніх, про що вказують докази, які містяться в матеріалах справи, що цілком погоджується з правовою позицією, висловленою ВС у постанові від 14 січня 2025 року по справі №335/10825/16.
З аудіозапису судового засідання, на якому відображений допит свідка ОСОБА_7 , вбачається, як останній в судовому засіданні показав, що 04 жовтня 2020 року приблизно о 14.00 годині він перебував у складі патрульного екіпажу поліції та здійснював патрулювання на службовому автомобілі «SkodaRapid» державний номер НОМЕР_1 в м. Слов'янськ, на автодорозі Маріуполь-Слов'янськ. Під час патрулювання та здійснення контролю за швидкістю руху транспортними засобами, було зафіксовано перевищення швидкості автомобілем ГАЗ-2410 номерний знак НОМЕР_2 . Автомобіль також, не зупинився на вимоги інспектора поліції та продовжив рух. Під час переслідування вищевказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_4 , зупинився біля будинку №5, розташованого по вул. Черкаська в м. Слов'янськ, Донецької області. Після чого, він та інспектор поліції ОСОБА_19 вийшли із службового автомобіля та підійшли до автомобіля ОСОБА_8 , пояснили йому причину зупинки, що він керував автомобілем у місті Слов'янськ з значним перевищенням швидкості, що в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, повідомив ОСОБА_4 , що він порушив Правила дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність, висунув вимогу пред'явити посвідчення на право керування транспортним засобом, які у ОСОБА_8 були відсутні. Після того, як ОСОБА_4 вийшов з автомобіля, співробітники поліції відчули від ОСОБА_4 ознаки алкогольного сп'яніння з порожнини рота, з'ясували, що він керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.130 КУпАП, та почали складати адміністративні матеріали. ОСОБА_4 тим часом намагаючись уникнути адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення, запропонував свідку ОСОБА_7 пропозицію надання неправомірної вигоди у виді грошових коштів у сумі 500 гривень за укриття фактів виявлених адміністративних правопорушень, на що інспектор поліції категорично відмовився, про зазначений факт повідомив командира свого підрозділу, та викликав оперативну слідчу групу співробітників поліції для фіксації кримінального правопорушення. Після прибуття на місце оперативно слідча група почала проводити слідчі дії.
Заперечення адвоката щодо неналежної якості вказаного аудіозапису не приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають дійсності. Вказаний запис, не зважаючи на наявність сторонніх шумів, у достатній мірі надає можливість почути та зрозуміти зміст показань свідка.
Окрім показань свідків, обвинуваченого, винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, також стверджується рядом інших досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
Витягом з ЄРДР від 05 жовтня 2020 року, згідно з яким 04 жовтня 2020 року до чергової частини Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від працівника патрульної поліції м. Краматорськ щодо пропозиції неправомірної вигоди у сумі 500 грн від громадянина ОСОБА_4 за не притягнення його до адміністративної відповідальності (ЄО № 32989 від 04 жовтня 2020 року) (а.с 37).
Повідомленням на АРМ-102 за № 61728784, згідно з яким зареєстровано подію щодо прийняття або надання пропозицій, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, згідно якого поліцейський взводу 2 роти 1 в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП капрал поліції ОСОБА_20 повідомив про зупинку ОСОБА_4 у м. Слов'янськ за порушення ПДР, що було зареєстровано в журналі ЄО № 32989 від 04 жовтня 2020 року о 14 год. 10 хв.(а.с.39)
Рапортом поліцейського взводу 2 роти 1 в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП капрала поліції ОСОБА_11 від 04 жовтня 2020 року, згідно з яким 04 жовтня 2020 року під час патрулювання в м. Слов'янськ було зафіксовано перевищення швидкості автомобілем ГАЗ н.з. НОМЕР_2 . Після зупинки, водієм виявився ОСОБА_4 з ознаками алкогольного сп'яніння. Під час спілкування ОСОБА_4 запропонував 500 грн неправомірної вигоди за непритягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Його було попереджено про кримінальну відповідальність. На місце викликано слідчо-оперативну групу. За фактом правопорушень складено постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП та протоколи за ч. 3 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Протоколом огляду місця події від 04.10.2020 р. з ілюстративною таблицею до нього 04.10.2020 року згідно з яким об'єктом огляду є ділянка місцевості, яка знаходиться у м. Слов'янську вул. Черкаська будинок №6 з лівого боку будинок Черкаськ №5. Біля будинку №6 знаходиться автомобіль ГАЗ-2410 номерний знак НОМЕР_2 .. Під час огляду було виявлено, що працівнику поліції капралу ОСОБА_20 пропонував хабар у вигляді 500 грн. гр. ОСОБА_4 (а.с 41-43).
Листом №16769/601/02-2020 від 06.10.2020 року старшого слідчого Слов'янського відділу поліції про витребування матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 та відео записів до нього.(а.с. 44)
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №298537 від 04.10.2020 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння за ч.3 ст.130 КУпАП.(а.с. 47)
Наказом національної поліції України Департаменту патрульної поліції №581о/с від 01.08.2019р. про призначення сержанта поліції ОСОБА_6 поліцейським взводу №1, батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області, та призначення рядового поліції ОСОБА_7 поліцейським взводу №2, батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області. (а.с. 50)
Посадовими інструкціями поліцейських патрульної поліції затверджених наказом департаменту патрульної поліції №4/1 від 05.01.2016р. Відповідно до яких за п.3.1.1 функціональних обов'язків поліцейського патрульної поліції, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського. Відповідно до п.3.1.11 функціональних обов'язків поліцейський патрульної поліції зобов'язаний у разі отримання інформації про можливе вчинення корупційного чи дисциплінарного правопорушення негайно інформувати безпосереднього керівника та (або) служби моніторингу патрульної поліції, і вжити заходів щодо його запобігання та припинення. (а.с. 51-56)
Розстановкою сил та засобів батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції Донецької області Департаменту патрульної поліції з 08.00 до 20.00год. 04.10.2020 року відповідно до якого була визначена локація та місце несення служби патрульними поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 57)
Судом було оглянуто речовий доказ, а саме, диск з відеозаписом з боді-камери поліцейського, на якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.130, ч.1 ст.122 КУпАП обвинуваченим ОСОБА_4 04 жовтня 2020 року, а також, те, як обвинувачений ОСОБА_4 здійснює пропозицію інспектору патрульної поліції надати йому неправомірну вигоду грошові кошти у сумі 500 гривень за укриття факту виявлення адміністративного правопорушення, на що останні відповів категоричною відмовою та викликав співробітників поліції для фіксації цього факту.
Постановою слідчого від 09.10.2020 року, згідно з якою лазерний диск з відеозаписом вчинення правопорушення ОСОБА_4 від 04.10.2020 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020050510001751 від 05.10.2020 та зберігається у матеріалах провадження. (а.с.59).
Щодо твердження сторони захисту про порушення кримінально процесуального законодавства при здійсненні досудового розслідування щодо складання протоколу огляду місця події, суд зазначає наступне.
На думку суду, технічні недоліки, допущені у документах, складених протягом досудового розслідування, не можуть впливати на їх доказову спроможність, якщо загальні вимоги до проведення відповідних процесуальних дій і їх оформлення дотримані. Так само не зазначення або зазначення неповних даних щодо технічних характеристик використаного обладнання в протоколах слідчих дій не ставить під сумнів належність та допустимість відомостей з них як доказів, адже їх збирання й закріплення відбулося без порушення гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку, із належного процесуального джерела, належним суб'єктом, у належному процесуальному порядку з належним оформленням джерела фактичних даних.
Доводи захисника адвоката ОСОБА_5 про психологічний тиск, який, на його думку, було здійснено на ОСОБА_4 шляхом зазначення останнього у протоколі огляду місця події як підозрюваного, тобто до офіційного повідомлення про підозру, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Зазначення особи як підозрюваного до офіційного набуття нею цього статусу є процесуальною неточністю, допущеною при складанні протоколу. Однак, оцінюючи цей доказ, суд бере до уваги, що огляд місця події проводився за участі двох незаінтересованих понятих, які засвідчили об'єктивність зафіксованих обставин. Протокол містить опис фактичної обстановки на місці події, що має значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Суд не вбачає прямих доказів того, що зазначена помилка в оформленні протоколу мала безпосередній вплив на емоційний стан ОСОБА_4 на момент проведення огляду, оскільки останній не був офіційно ознайомлений з протоколом у статусі підозрюваного на той час, про що свідчить відсутність його підпису. Психологічний тиск передбачає певний вплив на волю особи, що в даному випадку є менш очевидним з огляду на відсутність безпосередньої взаємодії особи з документом у відповідному статусі на момент його складання.
Суд враховує важливість дотримання процесуальних гарантій та неприпустимість будь-якого тиску на учасників кримінального провадження. Однак, у даному конкретному випадку, суд вважає, що зафіксовані в протоколі фактичні обставини щодо місця події та розташування об'єктів є важливими для встановлення істини у справі та підтверджуються, які узгоджуються з описом місця події.
Крім того, з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 19.10.2020 року ОСОБА_4 в порядку, передбаченому статтями 276-278, 481 КПК України, був повідомлений про підозру та з цього часу набув статусу підозрюваного.
Таким чином, суд не знаходить достатніх підстав для визнання вищевказаного протоколу огляду місця події недопустимим доказом.
Щодо зауважень сторони захисту про недопустимість доказів у вигляді показань свідків, наданих в судовому засіданні, через фальсифікацію процедури допиту останніх на досудовому розслідування, суд зазначає наступне.
Частиною ч.4 ст.95 КПК України передбачено, що суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За змістом кримінального процесуального закону деталізація засади безпосередності передбачає безкомпромісну і категоричну заборону суду використовувати позасудові показання (свідчення) особи без їх безпосереднього сприйняття.
Так, свідки у даному провадженні були зазначені в реєстрі матеріалів органом досудового розслідування. При цьому, свідки, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, надали вичерпні показання безпосередньо в процесі судового слідства, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд вважає неслушними доводи захисту щодо недопустимості таких показань через порушення, які, на думку адвоката, мали місце на досудовому слідстві.
Крім того, стороною захисту долучено у судовому засіданні докази внесення інформації про кримінального правопорушення з боку працівників Слов'янського ВП ГУ НП в Донецькій області до ЄРДР за № 62021050010000484 від 21.09.2021 року за ч. 1 ст. 366 КК України, за зверненням адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 ..
Щодо доводів сторони захисту про існування кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України стосовно працівників поліції, суд зазначає, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за фактом можливого службового підроблення, має окремий предмет доказування та не стосується суті обвинувачення у даному кримінальному провадженні. Рішення про доведеність чи недоведеність вини працівників поліції у службовому підробленні є предметом доказування іншого органу та ні яким чином не впливає на допустимість доказів по даному кримінальному провадження, з урахуванням обґрунтування, що викладено вище.
Суд звертає увагу, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження інформації про результати розслідування кримінального провадження № 62021050010000484, не заявлено клопотання про витребування судом цієї інформації.
Позиція сторони захисту про недопустимість доказу у вигляді відеозапису з бодікамери працівника патрульної поліції, у зв'язку із не проведення слідчим огляду вказаного відеозапису та через розбіжності назви носія у супровідному листі, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ст. слідчим СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_21 , в порядку ст.93 КПК України, було зроблено запит на начальника БПП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області, про надання копії відеоматеріалу з бодікамери поліцейських ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для долучення до матеріалів кримінального провадження.
Таким чином, вказаний відео файл було отримано у відповідності до вимог КПК України, його зміст повністю стосується обставин інкримінованого правопорушення та погоджується з іншими доказами по справі, а тому, суд визнає розбіжності у маркуванні лазерного носія, зазначеного у супровідному листі, «ДВД диск», замість вірного «СД диск», а також у постанові слідчого від 09.10.2020 року, технічною помилкою.
Крім того, згідно з принципом безпосередності дослідження доказів, відповідно до ст. 23 КПК України, диск, отриманий слідством у законний спосіб, був детально досліджений та відтворений у судовому засіданні, а його зміст безпосередньо сприйнятий судом та сторонами провадження. Відсутність окремого протоколу огляду цифрового носія, не може бути розцінено, як істотне порушення вимог кримінального процесуального кодексу у розумінні ст. 87 КПК і не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.
Щодо тверджень сторони захисту про недопустимість постанови про визнання речових доказів від 08.10.2020, оскільки вона складена слідчою ОСОБА_22 , який не входив в групу слідчих, суд зазначає, що під час дослідження тексту вказаною постанови суд констатує, що постанова містить посаду, ПІБ та підпис слідчого ОСОБА_21 . Посилання на слідчого ОСОБА_22 відображено лише у вступній частині постанови, що, свідчить про технічний характер помилки, яка викликана використанням шаблонів у текстовому редакторі та ніяким чином не може впливати на суть документу.
Також суд враховує правові висновки Верховного Суду, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що не будь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону допущене органом досудового розслідування при збиранні доказів у кримінальному провадженні автоматично тягне за собою визнання цих доказів недопустимими. Вирішуючи питання про допустимість таких доказів суду насамперед необхідно з'ясувати чи є це порушення істотним та яким чином воно вплинуло на забезпечення і реалізації прав та свобод особи у кримінальному провадженні (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі № 318/2921/18 (провадження № 51-2753км20), від 09.04.2024 року справі № 369/4929/19 (провадження № 51-3929км23)).
Що стосується доводів адвоката про необхідність отримання тимчасового доступу до матеріалів справ про адміністративне правопорушення в порядку статей 159-160 КПК України, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування враховується можливість отримати речі та документи без застосування заходів забезпечення кримінального провадження. За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.
Виходячи із вищевикладеного, звернення ст. слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_21 , із запитом в порядку ст.93 КПК України, до БПП в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області, який є володільцем відеозапису та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не суперечать чинному кримінальному процесуальному законодавству, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення має право збирати докази шляхом витребування та отримання від підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, на проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом, та законодавством не передбачено обов'язку отримання таких доказів виключно на підставі постанови слідчого чи прокурора. Наведена позиція узгоджується з постановою ККС Верховного Суду (справа № 294/2236/23, провадження № 51-757 км 25) від 04.06.2025 року.
Доводи захисту про те, що відеозапис є копією, зробленою невідомою особою, ніким не засвідченою та не ідентифікованою, також непереконливі. Згідно зі статтею 99 КПК України, документом, як джерелом доказів, є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані відомості, включаючи матеріали відеозапису та електронні носії інформації. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об'єктивних даних про те, що наданий електронний носій інформації містить електронні документи, створені не бодікамерою під час події, а в інший час чи за інших обставин або іншим способом.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 31 березня 2021 року у справі № 333/1539/16-к провадження № 51-5646км20, який стосується порядку отримання доказів стороною обвинувачення без необхідності звернення до слідчого судді за тимчасовим доступом до речей і документів, а також визнання електронних примірників оригіналами документів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відеозапис, наданий стороною обвинувачення, є належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, передбаченому КПК України, відомості, що містяться на ньому, стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і сам запис відповідає вимогам, що пред'являються до електронних документів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що стороною захисту належним чином не обґрунтовано необхідність призначення комплексно судової комп'ютерно-технічної експертизи, що стало підставою для відмови у задоволенні цього клопотання. Таке рішення суд, відповідно до положень ст. 332, 371 КПК України, постановив без виходу до нарадчої кімнати.
Так, положеннями ст. 371 КПК врегульовано порядок ухвалення судових рішень та їх форма. У частинах 3 та 4 цієї статті зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала виноситься в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання. Відповідно до частин 1, 2 ст. 332 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи з підстав, передбачених цією нормою. З урахуванням зазначених положень, постановлення ухвали саме про відмову у задоволенні клопотання у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 350, ч. 4 ст. 371 КПК України не передбачено.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 28 березня 2024 року у справі № 753/3495/17, провадження № 51-3851км21.
Щодо доводів сторони захисту про наявність провокації з боку працівників поліції, суд зазначає таке.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України» визнав непослідовними заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарг на те, що його спровокували. Захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованого йому діяння, але стверджує, що воно було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників поліції.
У даній справі ОСОБА_4 заперечує факт вчинення ним кримінального правопорушення, що підтверджує відсутність провокації з боку працівників поліції.
Показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 , надані ними в судовому засіданні, є послідовними та достовірними щодо об'єктивних обставин події. Зокрема, вони підтверджують факт зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_4 працівниками поліції, наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, виклик на місце події слідчо-оперативної групи та складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_4 .
Частину показань свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 в тій частині, що вини не чули самої пропозиції неправомірної вигоди з боку ОСОБА_4 , не можуть свідчити про те, що така пропозиція не надавалася, а є лише доказом того, що свідки не чули такої пропозиції.
Зокрема, свідок ОСОБА_19 чітко повідомив суду, що не чув безпосередньо змісту розмови ОСОБА_4 з інспектором ОСОБА_9 , оскільки останні відійшли на відстань приблизно 5 метрів. Водночас, свідок ОСОБА_19 підтвердив, що інспектор ОСОБА_12 згодом повідомив йому про факт пропозиції неправомірної вигоди. Це непрямо підтверджує факт пропозиції, і погоджується з показаннями ОСОБА_23 .
Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_13 прибули на місце події як члени додаткового екіпажу, їхня участь була обмежена пошуком свідків та сприянням в оформленні документів. Відсутність у них детальної інформації щодо розмови між ОСОБА_4 та інспектором ОСОБА_9 є очевидною з огляду на їхні службові функції та обмежену присутність безпосередньо біля події пропозиції неправомірної вигоди.
Щодо показань свідка ОСОБА_18 , який є колегою обвинуваченого, суд розцінює їх з урахуванням можливої заінтересованості у результаті розгляду справи. Його твердження про те, що він не чув пропозиції неправомірної вигоди, зроблені на відстані 1,5-2 метрів від розмови, суперечать іншим доказам у справі, зокрема, відеозапису з бодікамери поліцейського та показанням інспектора ОСОБА_11 , які є послідовними та об'єктивними, і на яких безпосередньо зафіксовано факт пропозиції неправомірної вигоди.
Позиція обвинуваченого про те, що він не пропонував неправомірну вигоду, а лише мав намір сплатити суму штрафу, у повній мірі спростовується сукупністю доказів по справі, у тому числі показаннями свідка ОСОБА_23 .
Окрему увагу суд звертає на зміст відео файлу, на якому відображена поведінка та висловлювання ОСОБА_4 , які чітко вказують на факт пропонування останнім неправомірної вигоди (неодноразове повторення суми «500» без подальшого конкретизування наміру сплатити штраф, інтонація та манера цього висловлювання, прохання відійти у сторону для розмови, тощо).
Таким чином, суд, ретельно оцінивши показання всіх свідків у сукупності з іншими дослідженими доказами, вважає доводи захисту щодо відсутності факту пропозиції неправомірної вигоди непереконливими та такими, що спростовуються сукупністю беззаперечних доказів.
Також не вбачаються обґрунтованими й доводи сторони захисту про те, що в обвинувальному акті відсутній точний час вчинення злочину, прізвище поліцейського, якому пропонувався хабар, тощо.
У обвинувальному акті наведено фактичні дані, які у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, а також вказано час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення.
Окрім того, узгоджуючись із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 28.04.2025 року у справі № 148/31/23 (провадження № 51-4336км24), суд зазначає, що під час підготовчого засідання 24.11.2023 сторона захисту не вказувала про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України й не заперечувала щодо призначення справи до розгляду.
Таким чином, виявлені в обвинувальному акті неточності не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у розумінні ст. 87 КПК України.
Суд не приймає до уваги в якості доказу постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО № 789786 від 04.10.2020 року, згідно з якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 та. ч. 4 ст.126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510 грн. а також протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 298533 від 04.10.2020 року у відношенні ОСОБА_4 , оскільки суду не надано доказів на підтвердження джерела походження вказаних доказів. а.с. 48-49
З урахуванням викладеного суд приходить до переконання про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, дій з використанням наданої їй службового становища, доведена у судовому засіданні повністю та суд вважає правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 369 КК України.
При визначені міри покарання суд застосовує норми ч. 2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
01.07.2020 набрали чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-УІІІ від 22.11.2018 року.
Згідно з п. 6 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» - у кримінальних провадженнях про злочини, які визначено як кримінальні проступки, що на день набрання чинності цим Законом призначені до судового розгляду чи перебувають на його розгляді, судовий розгляд здійснюється судом на загальних підставах з урахуванням вимог статей 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до категорії нетяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, з червня 2017 року перебуває під профілактичним наглядом у лікаря нарколога а також обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання, та які в судовому засіданні не встановлені.
Відповідно до досудової доповіді, відділом №12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, зроблено висновок про те, що ОСОБА_4 має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
Враховуючи наведене, при сукупності обставин скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого ОСОБА_24 , суд приходить до переконання про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання, у виді позбавлення волі, оскільки воно буде сприяти його виправленню та попередженню від скоєння нових правопорушень, буде необхідним та достатнім.
Підстав для застосування вимог ст. 69,75 КК України судом не встановлено.
Разом з тим, за ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
В постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 760/18016/15-к зазначено, що звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв'язку з відсутністю в діях особи складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч. 5 ст. 74 вказаного Кодексу.
Під час судового розгляду обвинуваченому було роз'яснено право заявити клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 369 КК України у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Однак, такого клопотання від останнього не надійшло.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (у редакції на час вчинення), було передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України, був вчинений відповідно ОСОБА_4 у 2020 року, і на час постановлення вироку у справі минуло більше п'яти років, обвинуваченого слід звільнити від призначеного судом покарання за вказаною статтею згідно з ч. 5 ст. 74 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Цивільний позов та витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи, по кримінальному провадженню відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368-376 КПК України, суд-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та на підставі цього закон призначити покарання в вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, звільнивши від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 369 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази: диск з відеозаписом вчинення адміністративного правопорушення, який знаходиться в паперовому конверті, - залишити в матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення всіма учасниками судового розгляду, а засудженим з моменту отримання ним копії вироку суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1