Справа № 127/35664/25
Провадження № 3/127/7436/25
26 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 09.11.2025 року серії ЕПР1 № 508407: «09.11.2025 о 22:31 год у м. Вінниця, вул. Лугова, 16, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Мазда 3 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки зі згоди водія за допомогою приладу Алкотест Драгер 7510 № 0054, результат позитивний 1,22 проміле, тест № 426, при цьому велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори 472302, 473377, чим порушив п.2.9(а) ПДР».
До судового засідання ОСОБА_1 з'явився, винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та суду пояснив, що він 09.11.2025 о 22:31 год не керував транспортним засобом Мазда 3 д.н.з. НОМЕР_1 . Про події того дня повідомив, що разом із цивільною дружиною - ОСОБА_2 та спільним сином, орієнтовно о 21:00 год поїхали у гості до друга ( ОСОБА_3 ), який проживає менш ніж в кілометрі від них, за адресою АДРЕСА_2 . У гостях були приблизно до 22:00 год, після чого поїхали додому. ОСОБА_1 підтвердив, що вживав алкоголь того вечора, але категорично заперечував факт керування автомобілем, пояснив, що за кермом була його дружина ОСОБА_2 , яка не вживала алкогольні напої. Коли дружина зупинила автомобіль неподалік від будинку, всі вийшли з автомобіля. Працівники поліції, які підійшли до автомобіля, одразу почали спілкування із ОСОБА_1 , так як виявили, що він перебуває у розшуку ТЦК. Спілкування тривало досить довго, тому він сказав дружині разом із сином піти додому..
Також, у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка суду повідомила, що проживає на даний час в Італії, приїхала з сином на тиждень додому. В той вечір, 09 жовтня 2025 разом з чоловіком - ОСОБА_1 та їх сином вони вирішили поїхати до друзів ( ОСОБА_3 та його дружина), які проживають неподалік.
Повертались додому орієнтовно після 22:00 год. Так як чоловік вживав алкоголь, то за кермом автомобіля Мазда 3 д.н.з. НОМЕР_1 того вечора була саме вона, а її чоловік - ОСОБА_1 був пасажиром. Повертаючи до вулиці, де вони проживають, помітила що позаду їде патрульна машина поліції. Свідок ОСОБА_2 ствердно зазначила, що після зупинки автомобіля, саме вона вийшла з водійських дверей, чоловік сидів на передніх пасажирських, син позаду, які теж вийшли з автомобіля на вулицю. Працівники поліції одразу підійшли до чоловіка та почали спілкуватись на тему ТЦК та його розшуку, тому ОСОБА_2 разом із сином пішли додому.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_2 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, ретельно дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Частина 1 статті 266 КУпАП вказує, зокрема, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху: «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до п. 1.10 ПДР: водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно з пунктом "v" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в'ючних або верхових тварин.
Відтак, обов'язковою і необхідною умовою виникнення в особи обов'язку пройти на вимогу поліцейського огляд на стан сп'яніння закон (ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 266 КУпАП) визначає виключно факт керування цією особою транспортним засобом.
Суб'єктом адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП є виключно особа, яка керує транспортним засобом (водій в значенні п. "v" ч.1 ст. 1 Конвенції про дорожній рух).
Матеріали справи, зокрема відеозапис з портативного реєстратора патрульних поліцейських, не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мазда 3 д.н.з. НОМЕР_1 09.11.2025 о 22:31 год у м. Вінниця по вул. Лугова, 16, як про те зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 508407 від 09.11.2025 року.
Із відеозапису дослідженого судом не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мазда 3 д.н.з. НОМЕР_1 , а саме вчиняв технічні дії водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Із відеозапису вбачається, що працівники поліції підходять на вулиці до ОСОБА_1 , поряд з яким стоїть його цивільна дружина - ОСОБА_2 та їх син, та попереджають ОСОБА_1 що його може бути затримано за порушення правил військового обліку. Факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом на відеозаписі не зафіксовано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом винуватості особи - за відсутності підтвердження відомостей, викладених в ньому, іншими доказами. Матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем Мазда 3 д.н.з. НОМЕР_1 .
Рапорт інспектора поліції від 09.11.2025, який є службовим документом, адресованим його керівникові, не містить посилань на докази та мотиви, з яких інспектор поліції вирішив, що водієм був саме ОСОБА_1 .
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника поліції, інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом - матеріали справи не містять. А обставини керування ОСОБА_1 автомобілем заперечуються ним у наданих судові поясненнях, а також поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка - ОСОБА_2 , присутність якої на місті події зафіксована на портативні відеореєстратори працівників поліції. В зв'язку з чим суд вважає недоведеною обставину керування ОСОБА_1 автомобілем Мазда 3 д.н.з. НОМЕР_1 09.11.2025 о 22:31 год.
Що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Досліджені судом матеріли справи викликають обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 .
Відтак, з досліджених судом матеріалів справи не знайшли свого підтвердження зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини керування ОСОБА_1 09.11.2025 о 22:31 год у м. Вінниця, вул. Лугова, 16, автомобілем Мазда 3 д.н.з. НОМЕР_1 . Відтак він, не будучи особою, яка керує транспортним засобом, не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а поясненнями свідка ОСОБА_2 , які узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема з відеозаписом з місця події, стверджується, що автомобілем керувала інша особа, то в силу положень ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , як особи, яка не керувала транспортним засобом, відсутній склад адміністративного правопорушення за керування в стані сп'яніння.
З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 130, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: