2/130/1334/2025
130/1883/25
"24" листопада 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача 27 червня 2025 року звертається до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 35 647,61 грн.
Свій позов аргументує невиконанням відповідачем умов договорами позики, укладеними 20 березня 2021 року та 27 березня 2021 року з ТОВ "Служба миттєвого кредитування, яке відступило право вимоги ТОВ "Вердикт Капітал", яке відступило право вимоги позивачеві - ТОВ "Коллект Центр.
На підтвердження позовних вимог надає копії кредитних договорів, договорів факторингу, відомості про перерахування відповідачеві грошових коштів, графік погашення заборгованості, розрахунки заборгованості за кредитними договорами.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Позовна заява надходить до суду 27 червня 2025 року (а.с.1).
Суддя 14 липня 2025 року приймає позовну заяву до розгляду та відкриває спрощене позовне провадження у справі (а.с.73).
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачеві рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с.72, 74).
Однак, 24 липня 2025 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 75).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
Відповідно до наказу від 2 липня 2025 року суддя Шепель К.А. перебував у щорічній основній відпустці з 27 липня 2025 року по 17 вересня 2025 року (а.с.74).
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
20 березня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг № 2107954265093 "Стандартний", згідно з яким кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит у встановлений термін, сплативши також комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Кредит надається у розмірі 1 200 грн терміном на 16 днів.
Проценти за користування кредитом - 384 грн, граничний строк кредитування один рік.
Згідно з договором, товариство має право відступити права вимоги за цим договором будь-якій третій особі без додаткового погодження з позичальником.
У реквізитах сторін зазначений РНОКПП відповідача.
Договір підписаний відповідачем у електронному вигляді, містить, крім його РНОКПП, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону, адресу проживання, номер і серію паспорта (а.с.26-28).
Відповідно до повідомлення ТОВ "ФК "Вей Фор Пей" від 5 травня 2025 року відповідачеві на вказаний ним картковий рахунок переведено грошові кошти в сумі 1 200 грн (а.с.36).
На а. с. 29 знаходиться графік платежів.
Як видно із розрахунку заборгованості за договором № 2107954265093, здійсненним ТОВ «Служба миттєвого кредитування», станом на 30 листопада 2021 року загальний розмір заборгованості становить 9 216,00 грн (а. с. 40).
Як видно із розрахунку заборгованості за договором № 2107954265093, здійсненним ТОВ «Коллект Центр», станом на 13 червня 2025 року (дату розрахунку) загальний розмір заборгованості становить 19 248,36 грн (а. с. 47).
27 березня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг № 2108663017767 "Стандартний", згідно з яким кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит у встановлений термін, сплативши також комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Кредит надається у розмірі 1 000 грн терміном на 9 днів.
Проценти за користування кредитом - 180 грн, граничний строк кредитування один рік.
Згідно з договором, товариство має право відступити права вимоги за цим договором будь-якій третій особі без додаткового погодження з позичальником.
У реквізитах сторін зазначений РНОКПП відповідача.
Договір підписаний відповідачем у електронному вигляді, містить, крім його РНОКПП, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону, адресу проживання, номер і серію паспорта (а.с.19-21).
Відповідно до повідомлення ТОВ "ФК "Вей Фор Пей" від 5 травня 2025 року відповідачеві на вказаний ним картковий рахунок переведено грошові кошти в сумі 1 000 грн (а.с.41).
На а. с. 22 знаходиться графік платежів.
Як видно із розрахунку заборгованості за договором № 2108663017767, здійсненним ТОВ «Служба миттєвого кредитування», станом на 30 листопада 2021 року загальний розмір заборгованості становить 7 680,00 грн (а. с. 41 на звор. - 43).
Як видно із розрахунку заборгованості за договором № 2108663017767, здійсненним ТОВ «Коллект Центр», станом на 10 січня 2023 року (дату розрахунку) загальний розмір заборгованості становить 16 399,25 грн (а. с. 46).
Відповідно до копії договору факторингу № 1-12 від 1 грудня 2021 року, між ТОВ «Служба миттєвого кредитування" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору вимоги, новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язанні виконати обов'язки боржників, за договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а. с. 48-50).
Оплата договору підтверджується платіжним дорученням від 3 грудня 2021 року (а.с.50).
Згідно з копією акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 1-12 від 1 грудня 2021 року, ТОВ "Служба миттєвого кредитування» передало реєстр боржників, а ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) прийняло в кількості 31632 штук (а. с. 50 на звор.).
Відповідно до реєстру боржників за цим договором факторингу, у ньому вказаний відповідач під № 4630, загальна заборгованість якого за договором становить 9 216,00 грн (а. с.51-52).
Як видно із розрахунку заборгованості за договором № 2107954265093, здійсненним ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року (дату розрахунку) загальний розмір заборгованості становить 19 248,36 грн (а. с. 45).
Як видно із розрахунку заборгованості за договором № 2108663017767, здійсненним ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року (дату розрахунку) загальний розмір заборгованості становить 16 399,25 грн (а. с. 44).
Відповідно до копії договору факторингу № 10/01/2023 від 10 січня 2023 року, між ТОВ «Вердикт Капітал" та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору вимоги, новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язанні виконати обов'язки боржників, за договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а. с. 55-57).
Згідно з копією акту приймання-передачі реєстру боржників за цим договором факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал" передало реєстр боржників, а ТОВ «Коллект Центр» (Фактор) прийняло в кількості 207 307 штук (а. с. 57 на звор.).
Відповідно до реєстру боржників за цим договором факторингу, у ньому вказаний відповідач під № 71628, загальна заборгованість якого за договором становить 16399,25 грн (а. с.60 на звор.-62).
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до частини першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 1077 цього Кодексу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1084 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
На підтвердження заявлених вимог позивачем було надано підписані відповідачем у електронному вигляді кредитні договори, докази отримання на виконання договорів кредитних коштів у безготівковій формі, розрахунки заборгованості.
Уклавши такі договори на умовах, викладених в них, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були закріплені в договорах.
У відповідності до умов кожного із укладених договорів, кошти надаються позичальнику у безготівковій формі на банківську картку, вказану власноручно позичальником при укладанні договору.
Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані іншими особами для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався.
Таким чином, суд вважає, що кредитні договори, укладені в електронній формі між відповідачем та первісними кредиторами, відповідають вимогам Закону і доводять факт існування волевиявлення сторін на їх укладання.
Кредитні кошти за договорами надавались відповідачеві в безготівковій формі на реквізити банківської карти, вказаної ним в особисто підписаних договорах.
Доказів того, що банківські картки, на які були перераховані кредитні кошти, йому не належать або що кредитні кошти не надходили на такий рахунок відповідач не надав.
Враховуючи зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд прийшов до висновків про доведеність укладання та підписання ОСОБА_2 з ТОВ «Мілоан», ТОВ "Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» кредитних договорів та невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення позичених в борг коштів та наявності у нього боргових зобов'язань.
Окрім того доведеним є факт переходу права вимоги за кредитними договорами від первісних кредиторів до позивача.
Зі змісту розрахунків заборгованості за кредитним договором № 2107954265093 від 20 березня 2021 року вбачається, що проценти за користування кредитом були нараховані у відповідності до умов кредитного договору.
Аналогічне вбачається і з розрахунків заборгованості за договором № 2108663017767 від 27 березня 2021 року.
Отже, оскільки відповідач продовжує фактично користуватися кредитними коштами, не повернувши їх ані на користь первісного кредитора, а ні на користь наступних кредиторів, нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідає погодженим сторонами умовам договору.
Висновки суду
Розмір наявної заборгованості сторона відповідача належними та допустимими доказами не спростувала, доказів погашення заборгованості за кредитними договорами не надала. Тому суд, оцінюючи вищеперераховані надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Надані позивачем всі докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається.
Таким чином суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; керуючись принципами розумності, справедливості, виваженості та добросовісності, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалює рішення про повне задоволення позову, яке відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України щодо справедливого, неупередженого і своєчасного вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розподіл судових витрат
Згідно із статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Тому на підставі вказаної статті, враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним при зверненні до суду судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с.7).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 13 000 грн стороною позивача надано: договір № 01-07/2024 року про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року, прайс-лист адвокатського об'єднання "Лігал Ассістанс", заявка на надання юридичної допомоги № 563 від 1 травня 2025 року, витяг з Акту № 10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року (а.с.14-18).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц).
З огляду на те, що відповідач не заявляв про необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, тому суд дійшов висновку, що розмір судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 13 000 грн є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись статтями 259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 615, 625, 634, 1054 Цивільного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами в загальний сумі 35 647 (тридцять п'ять тисяч шістсот сорок сім) грн 61 коп., судові витрати в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору та 13 000 (тринадцять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники справи
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", вул. Мечнікова, 3, офіс 306 м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ