27 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14710/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «Укренерго», скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення коштів,
ПрАТ «Укренерго» 21.11.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 (повний текст постанови складено 01.11.2025) у справі №910/14710/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 для розгляду справи №910/14710/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1- 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою/третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Водночас зазначення у касаційній скарзі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України як підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, обрання скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, можливе лише у поєднанні разом з підставою касаційного оскарження судового рішення визначеної пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
ПрАТ «Укренерго» у касаційній скарзі наголошує, що касаційна скарга на оскаржувані судові рішення подається з підстави, наведеної в пунктах 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 614 Цивільного кодексу України (щодо наявності вини за порушення зобов'язання) у поєднанні з пунктом 13.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26.04.2019 №641 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 13.12.2019 №2802), частини першої статті 4, пункту 4 частини третьої статті 6, пункту 23 частини першої, частини восьмої статті 33, частини сьомої статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 1, частини першої статті 3, частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в контексті висновків апеляційного суду.
Отже, зазначена скаржником підстава за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятною.
Проте, скаржник, зазначивши пункт 4 частини третьої статті 287 ГПК, як підставу для касаційного оскарження, зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням приписів статей 86, 236 ГПК України при цьому, не посилається на відповідний пункт/пункти, відповідної частини/частин статі 310 ГПК України у разі, якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначити конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України з одночасним посилання на конкретний пункт/пункти конкретної частини/частин статті 310 ГПК України, якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
В прохальній частині касаційної скарги скаржник просить Суд:
« 2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі №910/14710/23.
3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі».
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Господарський суд міста Києва рішенням від 20.01.2025 у справі №910/14710/23, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 29.09.20525, зокрема, задовольнив частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ПрАТ «Укренерго», закрив провадження в частині стягнення 139 522 945,34 грн боргу, стягнув з ПрАТ «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» 2 505 619,06 грн 3% річних, 5 329 244,30 грн інфляційних втрат, 96 627,59 грн судового збору.
Статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статей 290, 308 ГПК України дає підстави для висновку, що особа, яка подає касаційну скаргу має конкретно визначено, повно та однозначно вказати як судові рішення, що оскаржуються так і вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. Тобто касаційна скарга має містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються з датою прийняття, а й інформацію про те в якій саме частині судові рішення оскаржуються, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
Від предмету оскарження судових рішень, меж (повністю, частково) та вимог їх оскарження залежить як розмір сплати судового збору, адже так визначається об'єкт сплати судового збору так і межі перегляду справи та повноваження суду касаційної інстанції.
Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки в описові частині касаційної скарги, зокрема, на аркушах 9, 11 скарги, ПрАТ «Укренерго» вбачається, що скаржник не погоджується зі стягненням з нього 3-х відсотків та інфляційних втрат, тоді як у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі №910/14710/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а отже зазначені вимоги щодо оскарження судових рішень у цій справі, враховуючи закриття провадження в частині стягнення 139 522 945,34 грн боргу та стягнення з ПрАТ «Укренерго» 2 505 619,06 грн 3% річних, 5 329 244,30 грн інфляційних втрат не є однозначними щодо меж оскарження цих судових рішень.
За таких міркувань Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги з урахуванням наведених вище вимог, уточнити та чітко визначити предмет касаційного оскарження із зазначенням розміру суми з якою скаржник не погоджується, а також вимоги касаційної скарги і які повноваження Суд має застосувати при їх перегляді.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684 грн.
Як зазначено вище в цій ухвалі:
скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі №910/14710/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі;
Господарський суд міста Києва рішенням від 20.01.2025 у справі №910/14710/23, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 29.09.20525, зокрема, задовольнив частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ПрАТ «Укренерго», закрив провадження в частині стягнення 139 522 945,34 грн боргу, стягнув з ПрАТ «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» 2 505 619,06 грн 3% річних, 5 329 244,30 грн інфляційних втрат, 96 627,59 грн судового збору.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що розрахунок судового збору, що належить до сплати за подання касаційної скарги залежить від вимог скаржника і меж оскарження судових рішень.
Водночас скаржником не зазначено чи повністю оскаржуються судові рішення тобто, як в частині закриття провадження у справі щодо стягнення 139 522 945,34 грн боргу та в частині стягнення 2 505 619,06 грн 3% річних, 5 329 244,30 грн інфляційних втрат, чи частково (наприклад тільки в частині стягнення 2 505 619,06 грн 3% річних, 5 329 244,30 грн інфляційних втрат). Верховний Суд констатує, що за подачу касаційної скарги необхідно сплачувати судовий збір, розмір сплати якого залежить від вимог та меж оскаржуваних судових рішень. Верховний Суд наводить порядок та формулу розрахунку судового збору за подання касаційної скарги через Електронний суд з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, за вимогу майнового характеру - [сума яка оскаржується скаржником х 1,5% (але не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) х 200% х 0,8], сплата якого має бути перерахована за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
При цьому Верховний Суд відзначає, що з урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника які наведені у касаційній скарзі, якщо скаржником оскаржуються судові рішення в частині стягнення з ПрАТ «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» 2 505 619,06 грн 3% річних, 5 329 244,30 грн інфляційних втрат, у загальному розмірі 7 834 863,36 грн, у такому випадку при поданні касаційної скарги через Електронний суд, враховуючи понижуючий коефіцієнт 0,8, ПрАТ «Укренерго» мало сплати судовий збір у сумі 188 036,72 грн [7 834 863,36 грн х 1,5% х 200% х 0,8].
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Верховний Суд роз'яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене касаційна скарга ПрАТ «Укренерго» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
- надання касаційної скарги в новій редакції та (1) у відповідності до статті 308 ГПК України уточнити та чітко визначити предмет та межі касаційного оскарження із зазначенням розміру суми з якою скаржник не погоджується, а також вимоги касаційної скарги та які повноваження Суд має застосувати при перегляді судових рішень, а також (2) визначити конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України з одночасним посилання на конкретний пункт/пункти конкретної частини/частин статті 310 ГПК України, якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права;
- документа на підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового характеру [сума яка оскаржується скаржником х 1,5 % (але не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) х 200 % х 0,8] який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі №91014710/23 - залишити без руху.
2. Надати Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго», що у разі невиконання/неповного виконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова